Всеукраїнська громадська організація
"Українське Реєстрове Козацтво"

До міцної держави та добробуту народу України через духовність і патріотизм кожної людини

Новини козацтва

Головна
Новини УРК
Фото та відеосюжети

Документи УРК

Статут
Положення
Присяга
Гімн УРК
Однострій
Законодавство
Накази, розпорядження
Угоди

Організація УРК

Генеральна старшина
Керівництво
Умови прийому
Газета "Україна Козацька"
Козацька музика
Діаспора
Історія
Наша адреса

Посилання

ВПДП
Інститут проблем
штучного інтелекту
МОН і НАН України
Сайти організацій та
представництв УРК
Наші колеги

Печать
Чарує озеро-легенда

Нажмите для увеличения

Озеро Синевир – найбільше і найвідоміше озеро в Українських Карпатах, розташоване у верхів’ях річки Теребли. Воно утворилося після льодовикового періоду внаслідок потужного зсуву, викликаного землетрусом, понад 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Та під великим натиском вода все-таки знайшла вихід у греблі, й озеро стало проточним. Є в нього одна особливість: воно ніколи, навіть у періоди найбурхливіших повеней, під час танення снігів не виходить з берегів.

Краєвиди навколо водного дзеркала напрочуд величні та мальовничі. Стрімкі схили, вкриті ялинками, вік яких сягає 140-160 років, спадають прямо до води. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька квадратних метрів. Саме через це озеро Синевир іще називають Морським Оком.

Для збереження цього чарівного куточка природи в 1974 році був створений ландшафтний заповідник загальнодержавного значення “Синевирське озеро”, а згодом, у 1989 році, - Національний природний парк “Синевир”. Це куточок недоторканної природи, де зустрічаються багатовікові буки та ялинки, які вражають своєю красою і величчю. Тут можна зустріти диких тварин – гірську косулю й оленя, рись і вовка, ведмедя і дикого кабана, лисиць і зайців, багато видів інших тварин, чисельність яких не зменшується завдяки забороні на полювання і вирубку лісу. Тут щедро росте ожина, чорниця, брусниця, малина, суниця і лісові горішки, якими можна поласувати, мандруючи горами, лісами і долинами. В парку зустрічаються близько 90 видів рідкісних і зникаючих рослин, занесених до Червоної книги, серед яких шафран і підсніжник білий. Працівники парку постійно слідкують за порядком і збереженням необхідних природних умов. У самому озері водиться велика кількість озерної, струмкової та райдужної форелі. До речі, ця риба є індикатором чистої води, адже у брудній форель не житиме. Лов риби і купання суворо заборонені.

Неподалік від озера, на Чорній річці, розташований унікальний Музей лісу і сплаву, єдиний в Європі. На його території є колиба, стайня, майстерня, жолоби, за допомогою яких спускали схилами деревину, інші старовинні побутові речі. У музеї представлена колекція сокир сплавників лісу, предмети одягу, точильне каміння, свердла тощо. Все залишилося на своїх місцях, як було колись.


Нажмите для увеличения

Легенди Синевиру

Прозоре синє озеро тоне в глибині зелених Карпат і приваблює як своєю красою і величчю, так і найрізноманітнішими легендами, здебільшого про походження озера. Одна з них розповідає про те, що в давні-давні часи у місцях, де зараз розташоване озеро, був лише великий мочар (трясовина) і жили коло нього богатирі. Жили вільно серед прекрасної природи, полювали на оленів, вовків, рисей і ведмедів, розводили домашню худобу. Але чомусь богатирі дуже швидко гинули, доки не залишився один-єдиний, на ім’я Синевир.

Минулися гучні виїзди на лови, замовкли мисливські голоси, звуки ріжків. По здобич Синевир ходив тепер сам і тихо, сумно повертався додому. Єдиною втіхою була для нього донечка Чіла, а найбільшою гордістю – білий бик. Але й із того недовго тішився. Якось всеможні боги обрали цей забутий, але чарівний куточок землі своїм осідком, тому й повернулися до богатиря непривітним обличчям.

Раз прийшов Синевир з полювання й не застав ні Чіли, ні бика. Довго блукав Синевир темними лісами, тоскно згадував донечку, а втомившись, сів на камінь і не зводив очей з того місця на мочарі, яке загадково блищало. Потім встав і велетенською силою рук почав ламати каміння, близькі скелі й кидав туди, де загинули, як йому здавалося, ті, кого він любив найбільше. І кидав доти, доки над мочаром не звелася велика могила. Наостанку вирвав величезний камінь, але раптом ударив з-під скелі могутній струмінь води, підхопив Синевира й поніс до мочара. За хвилю котловина наповнилася водою, богатир зник, і лише накидана могила зосталася острівцем серед озера, яке тут розлилося.

Ще одна популярна легенда про походження озера розповідає про класову нерівність як перешкоду для створення щасливої сім’ї. В далекі часи гори належали дуже багатому графу, на якого працювало багато людей: пасли овець і корів, рубали ліс, скошували траву.

Була у графа донька-красуня Синь. Дівчину звали так тому, що очі в неї були синіші за саме море, в них була вся синь бездонного карпатського неба. Якось граф вирішив перевірити, як працюють його лісоруби, і взяв доньку із собою у гори. Поки граф перевіряв роботу, дівчина збирала на галявині духмяні трави і квіти. Синь почула прекрасні звуки. Такої музики вона не чула ніколи. Доньці графа здалося, що в цій дивовижній мелодії кожен звук плаче лише за нею і втішає її серце. Синь, ніби зачарована, йшла на переливи сопілки, доки не побачила хлопця, який сидів на галявині і грав.

Вир, так звали музиканта, полюбив прекрасну Синь. І здавалося, що навіть Карпатські гори не такі міцні, як їхнє кохання. Дівчина почала приходити в гори до Вира, і ці таємні зустрічі ставали все частішими. Граф, дізнавшись про це, дуже розгнівався й заборонив їм бачитися. Але закохані не могли жити одне без одного. І тоді граф наказав убити Вира. Його люди скинули на парубка зі скелі великий камінь.

Почувши страшну звістку, Синь прибігла до місця загибелі коханого, обійняла камінь і заплакала. Лилися дівочі сльози і вдень, і вночі, доки не затопили всю галявину, але й тоді дівчина не кинула коханого. Так на тому місці утворилося озеро, вода в якому була синя й чиста, як очі Синь, а посередині було видно верхівку саме того каменя, під яким загинув Вир. З тих часів озеро називається Синевир.

На природному півострові озера закарпатські майстри Іван Бродин і Михайло Санич у 1983 році створили тридцятитонний монумент, вирізаний з красного дерева, - скульптурну групу “Синь і Вир”. Сюди приїжджають закохані з багатьох куточків України. Адже, за легендою, Синевир може подарувати любов, треба тільки дуже сильно попросити про це. А закохані, що відвідали чарівне місце, ніколи в житті не розлучаться й будуть жити довго і щасливо.


Туристам на замітку

Відпочинок на озері Синевир – справжнє задоволення. Туристам пропонують екскурсії в гори, прогулянки околицями озера, кінні прогулянки. Для бажаючих є прокат туристичного спорядження, велосипедів. Можливі прогулянки по озеру на плотах. Цікавими виявляться екскурсії до Музею лісу і сплаву, відвідання дерев’яної церкви св. Духа, збудованої у 1795 році, і музеїв у селі Колочава.

Для любителів зимового відпочинку також передбачені численні розваги. Неподалік озера є гірськолижна двохсотметрова траса з підйомником. А для любителів екзотики – прогулянки на санях в упряжці коней.

Любителі фольклорних фестивалів і верховинських традицій із різних куточків не лише Закарпаття, а й усієї України відвідують Національний парк “Синевир” у серпні, коли тут проводять щорічний фестиваль етнічної музики “На Синевир трембіти кличуть”. Захід славиться виступами музичних колективів з України і сусідніх з нею країн, виставками виробів народного декоративно-прикладного мистецтва і кулінарними конкурсами. Та найбільшим подарунком для гостей свята є поклики верховинських трембіт у руках досвідчених вівчарів, які лунають горами й долами, перегукуючись із швидкоплинними потічками й гірськими ріками.

Тож коли б ви не відвідали карпатську перлину – Синевирське озеро, у вас залишаться тільки приємні враження і ви обов’язково захочете приїхати сюди знову.

Контакти

НАША АДРЕСА:
01001, Україна, Київ,
вул. Мала Житомирська,
буд. 11 офiс 5а
Тел./факс:
+38 (044) 2783759
Vodafone:
+38 (050) 0710120
НАШ E-MAIL:
urk.ukraine@gmail.com
Вiдвiдувачiв сьогоднi 21.05.2022 : 176
Вiдвiдувачiв з 17.03.2003 : 2235401

Copyright © 2003-2022 Українське Реєстрове Козацтво

Усi права на матерiали, якi знаходяться на сайтi Українського Реєстрового Козацтва, захищаються у вiдповiдностi до Законодавства України. Використання матерiалiв дозволяється у випадку посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.kozatstvo.org.ua. <

Проблеми/коментарiї? Пишiть