|
|
| Ансамбль УРК «Первоцвіт» - учасник свята бойового гопака |
|
|
Гопак сягає корінням своїм глибин тисячоліть. Причому до новітнього часу ця система виступала у двох іпостасях – як бойовий танок та як бойове мистецтво. І у цьому нічого дивного немає – предки практично усіх сучасних народів мали серед інших бойові та мисливські танці, призначення яких було не так розважальне, як ритуально-магічне, що налаштовувало на психологічній стан, відповідний бою чи то полюванню, та тренувальне, себто таке, яке випрацьовує рухову бойову культуру, притаманну тому чи іншому народові. Інша річ, що більша частина сучасних народів мало-помалу розгубила перлини шляхетного знання предків своїх. Танці пішли своїм шляхом, втративши зв’язок з бойовою руховою культурою.
Українці тривалий час зберігали цілісне сприйняття танцю й бою як двох взаємопов’язаних процесів, що спостерігається, зокрема, й на матеріалах народних пісень, коли, наприклад, битву називають кривавим танком. Такі особливості українського менталітету, разом із збереженим живим зв’язком танцю і бою, і призвели до того, що українські лицарі-козаки уславилися як непереможні, безстрашні й загадкові у своїй бойовій підготовці та психології воїни.