Липа
Квітки липи серцелистої, як надто запашної рослини, використовують у побуті для обкурювання хат, стаєнь, млинів, сіножатей, де, як вважав народ у своїх стародавніх віруваннях, заводилися лихі для людини і природи духи.
Для приготування святкових короваїв, шишок, пирогів, вареників, узварів готували такий відвар:
коренів з кореневищами гравілату міського – 50 г; квіток липи серцелистої – 30 г; трави м’яти – 10 г; плодів калини – 50 г; води – 2 л.
На відварі замішують тісто і готують різноманітні ритуальні вироби.
До Купайлівських свят на хуторі Вила, де народилась моя мати, а також на хуторі Новоселиця, де народився я, на початку сорокових років готували такий запашний напій з медом.
Рецептура напою:
коренів з кореневищами гравілату міського – 100 г; квіток липи серцелистої – 50 г; квіток і листків глоду колючого – 50 г; трави чаполочі запашної – 20 г; кореневищ перстачу прямостоячого – 100 г; горілки (спирту 400) – до 10 л.
Приготування
Сировину подрібнюють, заливають горілкою, настоюють 2-3 тижні, щоденно струшують 2-3 рази. Фільтрують через 4 шари марлі, додають 500-600 г меду ранньовесняного, настоюють 3-4 дні, струшують 2-3 рази на добу, відстоюють 3-4 дні.
Мої земляки – давні степові чернігівці – називали цей напій трунком богині Лади та її дочки Лелі (Лялі) – володарки краси, приваби, кохання, вірності і весни. У нашому хуторі старенькі бабусі вважали, що парубки та дівчата “на порі”, скуштувавши цього трунку, одержували щось подібне до запобіжного щеплення проти невірності, зради, перелюбства. Трунок плекав відданість і вірність духовній і тілесній гармонії.
Висівки
В українській народній медицині житні висівки використовують для лікування запальних недугів верхніх дихальних шляхів та закрепів. Готують також ритуальний напій, який споживають на присвятки “Весілля свічки” та грудневі веселощі “Калити”.
Рецептура напою:
житніх висівок – 150 г; коренів цикорію – 50 г; коренів з кореневищами оману високого – 20 г; плодів бузини чорної – 50 г; трави материнки – 20 г; горілки (спирту 400) – до 10 л.
Приготування
Суміші подрібнюють, заливають спиртом, настоюють 2-3 тижні, фільтрують, додають 500 г меду, настоюють 3-5 днів, щоденно струшуючи розчин. Відстоюють 4-5 днів. Вживають по 2-3 столові ложки для лікування закрепів, атонії кишковика, запальних недуг верхніх дихальних шляхів. На присвятки “Весілля Свічки” та вечори “Калити” готують перепічки та ритуальні хліби. В тісто для них додають 1-3 склянки напою.
Яворовий та кленовий сік
В українській народній медицині яворовий та кленовий соки, а також листки використовують з давніх-давен. Вони поліпшують обмін речовин, тонізують м’язову і нервову системи, вживаються для стимуляції чоловічої сили та попередження гіповітамінозів.
Рецептура:
листків явору – 20 г; кореневищ перстачу прямостоячого – 50 г; верхівок еспарцету піщаного – 20 г; трави талабану польового – 10 г; води (соку явору) – 2 л.
Приготування
Рослини подрібнюють, заливають 2 л води (соку), кип’ятять на малому вогні 5 хвилин, настоюють 2 години. Вживають по 50-100 мл 2-3 рази на добу за півгодини до їди. Курси лікування 1,5-2 місяці щоквартально. Відваром лікують гіпертонічну недугу, онкологічні захворювання жіночої статевої сфери, нирковокам’яну недугу, маткові, шлункові, гемороїдальні кровотечі, тромбоцитопенію.
Ліки від тополі
В українській народній медицині бруньки та листки тополі чорної знайшли особливе застосування для лікування гострих та хронічних недуг дихальних шляхів, сечостатевої системи, гнійних ран, уражень герпетичним та генітальним вірусами, поліневритів, псоріазу тощо.
Ритуальна рослина. Відваром її миють діжки, цеберки, діжі для замісу тіста.
Приготування відвару
Беруть три склянки бруньок і чотири склянки листків, заливають відром води (10 л), кип’ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють годину. Промивають дерев’яний, скляний та емальований забруднений посуд теплою водою, а потім відваром. Витримують у відварі названий посуд 1-1,5 години.
Вівсяна крупа
У культурі харчування вівсяна крупа посідає в українців особливе і досить популярне місце. Вівсяна крупа містить 12% білку, 6% жиру і 66% вуглеводів. Ліпотропні властивості вівсяних круп обумовлені вмістом лецетину, ненасиченої лінолевої кислоти, холіну. У нас (на Чернігівщині) навесні варили вівсяні юшки з березовим соком, додаючи листки грициків, кульбаби, гравілату. Пекли пироги, печиво та хліб з вівсяного борошна. А замішували його на такому відварі:
плодів шипшини коричної – 40 г; коренів цикорію – 20 г; коренів з кореневищами гравілату міського – 25 г; трави м’яти перцевої –10 г; березового соку – 3 л.
Відвар
Тісто замішували на теплому відварі. Вироби з вівсяного борошна, юшки споживали навесні під час виснажливих польових робіт для профілактики авітамінозів та відновлення працездатності. У міфопоетичній творчості українців овес оцінюють як джерело сили і здоров’я як для людей, так і свійських тварин. Пізньої осені селяни виносили до озер, долин та ярів, де перепочивали дикі гуси, качки та лебеді, овес і вівсяну кашу, щоб підгодовувати цих бажаних і надто мирних птахів. Селяни вважали, що дикі гуси і лебеді (як посланці Білобога) долетять здоровими до Вирію і наступного року повернуться до рідної землі. І принесуть тепло, сонце, рясні дощі для урожаю і добробуту. В народних традиціях святкували навіть Вівсяний день. У кінці літа, коли збирали овес, то останній сніп не обмолочували. Перев’язували стрічками і ставили на покуті. Кликали сусідів, кумів, рідню. Готували вівсяні каші, юшки, пироги. Готували горілчану настоянку з таких рослин.
Рецептура:
зерна вівса посівного – 40 г; кореневищ перстачу прямостоячого – 20 г; плодів глоду колючого – 30 г; трави м’яти перцевої – 10 г; горілки – 1,5 л.
Приготування
Сировину подрібнюють, настоюють 10-15 діб. Щоденно струшують 3-4 рази. Відстоюють 3-5 днів, додають 50 г меду, струшують 3-5 днів, відстоюють 3-5 днів.
Вівсяний день як ритуал вважався святом здоров’я, відновлення сил, які були витрачені на збирання урожаю. Люди згадували тяжку працю, яка минула, і хвилювалися за нові напружені тижні і місяці: оранка, посів та догляд зимових культур – жита, пшениці; садовина, городина, ягідники. Рік вівса вважається роком непередбачливим: засуха, суховії, нашестя шкідників. Цієї пори поклонялися Овсеню, Овсяничу. Праукраїнська уява створила це божество плодючості, сприятливої погоди для хліборобства влітку та восени. Його уявляли наші автохтони вершником на баскому коні з дарами садовини та городини у руках і наповненими мішками золотого збіжжя.
Сьомого травня у наших широтах сіяли овес та гречку. У цей день молодих вагітних жінок водили (чи возили) до польових загонів худоби. Худобу виганяли на пасовиська, а жінки-волхвині проводили замовляння вагітних первісток. Зверталися до блакиті і гучним речитативом виразно промовляли:
О небо, небо!
Нащадків нам треба!
Відгонимо недуги
Від польового загону
Та материнського лону.
Розчуленим первісткам давали споживати рідкої вівсяної юшки, звареної на березовому соку. В цьому також проступала раціональна доцільність: сечогінний, антитоксичний ефект та заспокійлива вітамінна дія при проявах токсикозу першої половини вагітності.
Материнка звичайна
Материнка звичайна овіяна легендами українського народу з прадавніх епох.
Рік материнки несе ніжний подих весни, погожого літа, тихої осені, спокійної і багатої снігом зими. Він сприяє урожайності, пологам. Рік кохання, вірності та відданості Вітчизні, справі, навчанню. Опікається талантами і здібностями людини.
Перекликається зі світом та Всесвітом:
Космічний вихор,
Як перлинку,
Окремий світ
Створив мені.
У центр
Поставив материнку…
На довгі роки,
Світлі дні.