Улітку цього року у московському архіві віднайдено примірник Конституції гетьмана Пилипа Орлика,який написаний староукраїнською мовою. До цього вважалося, що козацька Конституція існує лише в латинському варіанті, а зберігається він у Національному архіві Швеції. Український варіант переклали з латинського оригіналу ще за часів козацтва, і він понад півстоліття зберігався у Запорозькій Січі, а коли її знищили царські війська – потрапив до Москви. Копію важливого історичного документа тепер можна побачити в експозиції Музею Гетьманства у Києві.
|
|
| Гетьман Пилип Орлик |
Знати власну історію – право та обов’язок нації
«Нехай станеться на вікопомную війська Запорозького і всього народу Малоросійського славу і пам’ять». Ці слова наступник Івана Мазепи гетьман Пилип Орлик виніс на першу сторінку своєї Конституції. Саме так звучать вони у списку, зробленому козацькими писарями. Цей список (так називали й називають понині рукописні твори) знайшов і скопіював у Російському державному архіві давніх актів аспірант Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені Драгоманова Олександр Алфьоров.
За змістом український список, з печаткою царського архіву Росії 1800 року на титульній сторінці, загалом збігається з уже відомим латинським варіантом Конституції Пилипа Орлика. Проте він містить дипломатичне листування України зі Швецією та інші невідомі раніше документи, як розповів Олександр Алфьоров.
«Документ в архіві лежав на видноті, і згори було написано, що це Конституція Пилипа Орлика, – зазначив він. – Разом із нею було підшито невідомий до цього лист короля Швеції Карла Дванадцятого до козаків, у якому він погоджується, цитую, «воювати проти москаля». Можливо, тому так довго цю Конституцію не було знайдено».
Українські історики, які вже встигли побачити знахідку, переконані: найбільша її цінність – у тому, що вона написана староукраїнською мовою, дуже близькою до розмовної мови, яка побутувала в Україні у XVIII столітті. Коли список перевезли зі зруйнованої Січі до Москви – працівники царських архівів не розуміли значної частини слів. Бо вони були суто українськими. Тому на полях рукопису були зроблені позначки і дописано їхній переклад. Тобто, по суті, Конституція ще й відображає різницю тодішньої української та російської мов.
На думку автора знахідки, давньоукраїнська версія козацької Конституції покладе край розмовам про те, що такого документа ніколи не існувало, а латинський варіант Конституції – вправна підробка українських націоналістів. Проте росіяни вкрай неохоче діляться інформацією, яка стосується української державності. Оригінал Конституції Пилипа Орлика поки що залишається у Москві. Повернути його до України найближчим часом навряд чи вдасться. Проте навіть отримання копії дає величезні можливості для досліджень, як вважає голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей України Юрій Савчук.
«Це один зі списків найпотужнішого юридичного документа, який залишила нам козацька правнича традиція. Наступного року ми відзначаємо 300-річчя Конституції Пилипа Орлика, і такі вагомі знахідки допоможуть зробити порівняльний аналіз і краще зрозуміти і документ, і ту історичну добу», – переконаний Юрій Савчук.
У жовтні виповнюється 337 років від дня народження автора козацького права, яке і досі вважають першою Конституцією у світі. Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 року у селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині (Литва). Єдиний гетьман в екзилі, непохитний і послідовний борець за незалежну українську державу. Його батько був нащадком однієї з гілок чеських баронів Орликів. Мати Ірина Малаховська походила, за одними свідченнями, із старовинного білорусько-литовського роду шляхтичів, за іншими, із заможної української православної родини.
Батько Пилипа Орлика Степан загинув у бою з турками, коли його сину виповнився лише рік. Мати, не дивлячись на скрутні вдовині обставини, подбала про серйозну освіту сина. Початки освіти Пилип Орлик здобув, імовірно, в єзуїтській школі у Литві. 1694 року закінчив Києво-Могилянський колегіум, який згодом дістав статус академії. Ще під час навчання Пилип Орлик виявив уміння в логічній, ясній, прозорій формі складати листи, меморіали, звернення, маніфести. За оцінками сучасників, він був обдарований від Бога письменницьким хистом. Крім рідної мови, Орлик знав латину, грецьку, французьку, німецьку, шведську, польську та російську мови.
На юнака непересічних здібностей і великої жаги до науки звернув увагу славетний професор Стефан Яворський. Він всіляко протегував Пилипові, підтримував його, а після закінчення академії допомагав йому влаштуватися на службі.
У 1702 р. Пилип Орлик дістає призначення до уряду генерального писаря, з 1706 року він уже на посаді генерального писаря, який був найвпливовішим у Раді правлячої генеральної старшини, своєрідному кабінеті міністрів при гетьмані. Уряд генерального писаря за його значенням і функціями можна прирівняти до міністерства внутрішніх справ і зовнішніх зносин. За Богдана Хмельницького уряд генерального писаря обіймав Іван Виговський, який став наступником великого гетьмана. Попередником Пилипа Орлика на посаді генерального писаря за гетьмана Мазепи довгі роки був один із найбагатших і найвпливовіших старшин Василь Кочубей.
Вирішальну роль у житті і в кар’єрі Пилипа Орлика відіграв гетьман України Іван Мазепа, котрий для здійснення своєї державної програми шукав здібних співробітників і помічників, яким можна було б довіритися. Мазепа наблизив до себе Орлика, покладав на нього надії як на свого спадкоємця влади. Він став одним з його найближчих помічників, виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана у його таємних зносинах з антиросійською польською верхівкою.
У жовтні 1707 року Мазепа утаємничує Орлика у свої плани підготовки антиросійського повстання і шведсько-українського союзу. Під час подій 1708-1709 років і поразки шведсько-українських військ під Полтавою Орлик залишився на боці Мазепи і разом з ним відступив на територію колишньої Туреччини, в Бендери (на сьогодні – Республіка Молдова).
Після смерті Мазепи, коли постало питання про вибір нового гетьмана на противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром I, вибір упав на Пилипа Орлика. 5 квітня 1710 року його обрали гетьманом, як людину, що найбільш відповідала вимогам української політики того часу, стояла дуже близько до Івана Мазепи і була найкраще знайома з думками та намірами покійного гетьмана. Вибори гетьмана у Бендерах не були формальною церемонією, це був серйозний акт обрання провідника української держави.
|
|
| Автор Конституції у бронзі. Макет пам’ятника, який буде встановлено у Києві |
Перша Конституція - українська
Цього ж дня було проголошено “Конституцію прав і свобод Запорозького Війська”. Ця конституція стала вищою точкою політичного мислення українців у ХVIII ст., бо фактично проголошувала в Україні незалежну республіку. Це була одна з перших державних конституцій у Європі. Як відомо, конституцію США схвалили й прийняли 1787 р., Франції та Польщі — 1791 р., у Російській імперії спроби створити конституцію були тільки в першій чверті XIX ст., але закінчилися трагічним повстанням декабристів у 1825 р.
1711 року разом з кошовим Костем Гордієнком Пилип Орлик здійснив військовий похід запорожців та союзних татарських військ на Правобережну Україну, здобув Білу Церкву, дійшов до Фастова, але через зраду татар відступив до Бендер. Влітку 1711 року турки, татари разом з польсько-українським військом завдали поразки російській армії на чолі з Петром І над Прутом (біля с. Ставчани нинішнього Кельменецького району Чернівецької обл.).
З 1714 року, після того, як Орликові не вдалося реалізувати свої плани визволення України, він разом з Г.Герциком, А.Войнаровським, Ф.Мировичем переїжджає до Швеції, у 1720 році — до Австрії, пізніше — до Чехії. З 1722 по 1734 рік живе у Греції, в місті Салоніки. 1740 року почалася війна між Туреччиною і Росією, на яку Пилип Орлик покладає надії. Але після укладення між обома країнами Білогородського миру його надії не справдилися. Скінчив своє багатостраждальне життя Пилип Орлик 24 травня 1742 року у Молдавії, в Яссах (нині – в Румунії), де свого часу знайшов вічний спокій його великий попередник — гетьман Іван Мазепа (м.Галац, Румунія). Разом з ним надовго зійшла в могилу ідея незалежної української держави, щоб відродитися через понад півтора століття за зовсім відмінних обставин.
30-річна діяльність екзильного гетьмана мала небагато практичних наслідків, але він зробив чимало в ідеологічному відношенні: поширив в Європі ідею незалежності України, що була потрібна для європейської рівноваги проти постійно міцніючої Росії. Ніхто більше за Пилипа Орлика не зробив у той час, аби українське питання стало часткою загальноєвропейської політики першої половини ХVIII століття. «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», або так звана «Конституція Пилипа Орлика», яку було проголошено у день його виборів гетьманом, є унікальним документом, який дослідники небезпідставно називають однією з перших у світі демократичних конституцій. Вона й сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Вчені й політики нині не без підстав вважають, що, втіливши ідеї її натхненника, гетьмана Івана Мазепи, вона як державний акт республіканського спрямування на 80 років випередила ідеї Французької революції ХVІІІ-го століття. Про важливість першої української Конституції, про її основні засади будуть ще публікації у нашій газеті. Адже у 2010 році Україна відзначатиме 300-річчя Конституції гетьмана Пилипа Орлика.