1 жовтня 1648 р. - фортеця Кодак, що була збудована у 1635 році за рішенням польського короля Владислава IV, після успішних бойових дій козаків потрапляє у підпорядкування кошеві Запорозької Січі. У 1910 році з ініціативи історика Д. Яворницького на місці фортеці встановлено пам’ятник на честь оволодіння українськими військами Кодаком у 1648 році.
1 жовтня 1727 р. – на раді у Глухові Данила Апостола було обрано гетьманом.
11 жовтня 1665 р. – між гетьманом Лівобережної України І.Брюховецьким і московським урядом підписано договір – Московські статті. Цей документ мав захистити українську владу від повстань невдоволеного експлуатацією селянства. Однак посилювалася адміністративна і фінансова залежність гетьмансько-старшинської адміністрації від царизму.
11 жовтня 1672 р. – у селі Косут Ошмянського повіту на Віленщині (територія сучасної Білорусі) народився Пилип Орлик, український військовий діяч, дипломат, гетьман у вигнанні, сподвижник І. Мазепи, автор першої в Європі конституції.
16 жовтня 1918 р. – Універсалом гетьмана Павла Скоропадського було відновлено реєстрове українське козацтво в кількості 8 кошів, що складалися зі 112 полків.
17 жовтня 1917 р. – у Чигирині відбувся Всеукраїнський з’їзд Українського вільного козацтва, де П. Скоропадського обирають Головним отаманом.
25 жовтня 1708 р. – Іван Мазепа відкрито оголосив своїй армії про рішення за підтримки шведського короля визволити Україну від московського ярма.
28 жовтня 1617 р. – в урочищі Суха Вільшанка (Київщина) між представниками козацтва і польського уряду було укладено Вільшанську угоду. Поляки обмежували реєстр, наполягали на виключенні з козацьких лав ремісників, купців, кравців тощо, козацька старшина мала обиратися військом і затверджуватися урядом.
28 жовтня 1974 р. – створено геологічний заказник загальнодержавного значення „Дніпровські пороги”, що увійшов до складу Національного заповідника „Хортиця”.
Жовтень 1675 р. – М. Дорошенко присягнув на вірність Росії, дійшовши рішення позбутися протекції турків.
Жовтень 1918 р. – у Києві підписано залізничну конвенцію, заключено угоду про поштово-телеграфні зносини, укладено договір про консульські, торговельні, морехідні зносини між УНР та Кубанською Народною Республікою.
31 жовтня 1803 р. – у Соловецькому монастирі Спасо-Преображенського собору помер Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорозької Січі.
31 жовтня 1917 р. – Симона Петлюру призначено Генеральним секретарем з військових справ. На відміну від інших лідерів української революції, він розумів, що російські політичні сили є противниками самостійності України, і російське розуміння соціалізму і демократії є протилежним українському, і що найсерйозніша небезпека для свободи і незалежності українського народу йде від більшовиків. Убачав у більшовицькій Росії нову версію централізованого імперського поневолення, зайняв непримириму і безкомпромісну позицію, яку не зрадив ніколи. В.Кедровський стверджував: «С.Петлюра ясно бачив, що Україні неминуче доведеться стати до збройної боротьби з Москвою. Відповідно до цього й вироблялися всі плани нашої праці для створення української армії».
Петлюра розумів, що без армії держава не забезпечить свого існування, тому упродовж листопада-грудня 1917 року докладав зусиль для створення реальної національної військової сили.
Петлюра робив рішучі кроки, щоб перебрати керівництво військами на фронті. У розпорядження Центральної Ради переходять надійні військові частини, зміцнено керівництво українізованими військовими частинами, видано низку наказів про повну українізацію корпусів і дивізій, управлінь та установ. Це був час, коли процес українізації армії набув найбільшого розмаху. Для забезпечення належного фахового рівня безпосереднього керівництва військами 10 листопада було створено Український генеральний штаб.