|
|
| Декан юридичного факультету Міжнародного гуманітарно-економічного університету імені академіка С. Дем’янчука, генерал-полковник УРК Валерій Цимбалюк |
Від мрії – до реалії
Ще хлопчаком він із захопленням слухав розповіді свого сивовусого діда про походи відважних козаків, про воєнну, морську справу. Уже тоді вирішив, як виросте, стати шукачем пригод, загартованою людиною. Заповітною мрією було потрапити служити на флот. І потрапив-таки на море – проходив військову службу на кораблі Чорноморського флоту. Тож бажане стало дійсністю!
Щоправда, опісля морської романтики Валерій Цимбалюк остаточно перебрався на сушу – зайнявся суто земними справами. Працював заступником головного бухгалтера Рівненського обласного об’єднання «Сільгосптехніка», начальником новоствореної центральної диспетчерської станції Рівненського АТП 17021. Згадуючи свою роботу на автопідприємстві, В.Цимбалюк розповідає, як брав участь у створенні в Рівному нової маршрутної сітки, що суттєво вплинуло на стан екології в обласному центрі. У тім, що в 1979 році місто було третім у країні щодо організації пасажирського потоку, є і його заслуга.
Невдовзі доля спрямувала Валерія на службу в правоохоронні органи, де він веде боротьбу з розкраданням державної власності. Викрив кілька крупних злочинних угруповань у системі нафтопостачання. Враховуючи його високі показники в роботі, В.Цимбалюка включили до складу спеціальної оперативної групи МВС країни, що працювала на території республік Середньої Азії, відомої як «група Гдляна-Іванова». Тут на нього було здійснено чотири замахи, але дивом уцілів.
Не оминув його долю і горезвісний Афганістан. Рік виконував на його території спеціальне завдання. Опісля брав участь у погашенні міжнаціональних збройних конфліктів у Закавказзі. І там, і тут небезпека чатувала на кожному кроці, за кожним рогом. У Вірменії отримав поранення. Зібрався летіти додому лікуватися. Але раптово стався в Ленінакані страшний землетрус у 8-м балів. І поранений офіцер Цимбалюк разом зі своєю групою змушений був охороняти від можливого масового пограбування місцеві магазини і банки. «У повітрі буквально відчувався запах смерті, – згадує сьогодні Валерій Іванович. – Ту атмосферу не можна передати словами». На четвертий день він просто знепритомнів від напруження, наслідків поранення. І тоді його доправили на Батьківщину.
|
|
| Реєстровики на чолі з генерал-полковником УРК Валерієм Цимбалюком біля монумента козакам |
Наука і… поезія
Колись класик української літератури написав крилаті слова, що згодом стали відомим афоризмом: «У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград – красиве і корисне». Цей образний вислів повною мірою можна віднести і до долі колишнього офіцера-спецслужбовця, підполковника запасу, а нині успішного науковця і чуйного поета-лірика Валерія Цимбалюка, який цього року відзначає свій 60-річний ювілей.
Після звільнення з лав правоохоронних органів він затято й плідно займається наукою, педагогічною діяльністю. Захистив дисертацію й отримав науковий ступінь. Його дослідницька робота сприяла народженню нової юридичної навчальної дисципліни «Правова інформатика». Розробки Валерія Цимбалюка та його колег були високо поціновані на Всесоюзному конкурсі у 1988 році. На основі його грунтовних наукових досліджень були проведені представницькі конференції у Хабаровську, Кишиневі, Краснодарі, Ташкенті, Києві.
Валерій Цимбалюк є одним з організаторів в МГЕУ юридичного факультету, який і очолює ось уже майже десятиліття. До речі, два роки тому цей факультет посів восьме місце в Україні за якістю підготовки фахівців-юристів.
В.Цимбалюк – автор близько 50-ти наукових праць, десятка навчальних посібників, багато з яких і сьогодні успішно використовуються у вищих навчальних закладах України, що готують правників.
Нині Валерій Іванович є старшим науковим співробітником, професором кафедри кримінального права і правосуддя, головним спеціалістом науково-дослідницького центру правової інформатики Академії правових наук України. Він почесний юрист, член Спілки юристів України, переможець багатьох конкурсів. А ще – науковий керівник чотирьох здобувачів та трьох аспірантів.
Та є в житті В.Цимбалюка ще одне крило – поетичне. Його щирі вірші, поезії патріотичного спрямування так і просяться, щоби їх поклали на музику. Тож не дивно, що багато його творів стали піснями. Автор включив їх до першої своєї пісенної збірки «Пам’ятаймо, брате». В одному з віршів Валерій Іванович висловлює зворушливі і щирі почуття до рідної неньки:
Лице твоє у зморшках, мов у квітах,
І скроні посріблила сивина.
Та ти – найкраща за усіх на світі,
І другої такої в нас нема.
Я приїду до тебе і сяду близенько-близенько,
Пригорну тебе ніжно до свого серденька,
Заспіваю для тебе синівську пісню,
Щоби очі від щастя наповнились блиском!..
З давнього козацького роду
Особливе місце у творчому доробку поета-пісняра В.Цимбалюка посідає вірш «Марш реєстрових козаків», покладений на музику композитором А.Пастушенком.
Це й не дивно, адже й сам Валерій Цимбалюк – із реєстрового товариства. Нині він є головою Північно-Західної Адміністрації Гетьмана Всеукраїнської громадської організації УРК у званні генерал-полковника. Саме під його керівництвом створено громадські осередки в Рівненській, Житомирській та Волинській областях, де до руху УРК залучено декілька тисяч чоловік.
– Невдовзі маємо звести капличку на території нашого університету. Студенти уже самостійно зібрали кошти на будівництво, перейнялися цією ідеєю, – ділиться найближчими планами генерал-полковник УРК. – До свята Покрови вперше у Рівному провели святковий парад наших козаків. Гадаємо, що це стане доброю традицією. Маємо намір організувати й інші цікаві заходи.
Є у В.Цимбалюка дуже цікаве хобі, яке майже документально підтвердило, що він – нащадок давнього і славного козацько-шляхетського роду. Це – збирання і дослідження родових та сімейних гербів.
– Ще коли був малим, чув розповіді дідуся про те, що рід бабусі тягнеться від шляхтичів Малиновських, – розповідає Валерій Іванович. – Після тривалих пошуків в архівах знайшов відповідні документи і навіть герб своїх пращурів! Дослідив рід аж до 1500-го року. А щодо Цимбалюків, то він бере свій початок від сотника Цимбалюка, який належав до реєстрового козацтва Богдана Хмельницького. Мій пращур-сотник брав участь у битві під Берестечком поруч із трьома сотнями козаків легендарного Нечая. Ця інформація – із достовірних джерел. Існує також версія, що роду Цимбалюків-Копачинських свого часу належав знаменитий Олеський замок! Мені також поталанило віднайти і герб Цимбалюків. Нині обидва сімейні символи висять на стіні мого кабінету.
Тут же можна побачити й старовинну холодну зброю: самарський акінак, якому 2 тисячі літ, 500-літній турецький ятаган. Наконечник списа В.Цимбалюк знайшов на місці битви Данила Галицького з ханом Куримсою під селом Томахів Гощанського району, що на Рівненщині, коли збирав матеріали для своєї книги «Погоринські землі в часи боротьби Данила Галицького з монголо-татарами у ХІІІ столітті».
А ще Валерій Цимбалюк має заповітну мрію – віднайти так звану Гощанську Конституцію. Архівні записи свідчать, як стверджує науковець, що вона була написана у 1766 році, а надрукована в Почаєві через 25 років. Фактично це одна із найстаріших конституцій, що лише на півстоліття «молодша» за Конституцію Пилипа Орлика. І генерал-полковник УРК переконаний, що обов’язково її відшукає! Як щиро вірить і у світле майбутнє рідної України, щасливу долю її народу!
Слова Валерія Цимбалюка
Музика Андрія Пастушенка
МАРШ РЕЄСТРОВИХ КОЗАКІВ
В буремні роки військо народилось,
Щоб Україну нашу відстоять.
І з ворогами за соборність билась
Козацька реєстрова рать.
Реєстрове козацтво –хоробрість орлина,
Із героїв його відродилась Вкраїна.
Реєстрове козацтво –це вільна держава,
Слава їм за звитягу і за честь їхню слава!
Хвала героям – козакам реєстру,
Вам від народу низький наш уклін.
Ви голови свої поклали з честю
За волю під церковний дзвін.
Свою любов до неньки України
Передали ви всім своїм синам.
Примножим славу в поступі єдинім
Героям – реєстровим козакам!