|
|
| Реєстровці полку ім. Калнишевського Сумського товариства УРК біля пам’ятника легендарному отаману |
Поклонитися незламному духу останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського до села Пустовійтівка Роменського району на Сумщині ідуть тисячі людей з усіх куточків України. Для кожного українського патріота ця земля свята – кошового, який за наказом імператриці Катерини на 25 років був кинутий у в’язницю Соловецького монастиря, тут завжди пам’ятали і люди, і навіть стара дерев’яна церква, збудована колись коштом Калнишевського. Походив отаман із козаків села Пустовітового Роменської сотні, був приписаний до Кущівського куреня. У 1754 році – він, військовий осавул, обирався військовим суддею. З цієї посади 1762 року обирається кошовим отаманом. Відзначився як дипломат, брав участь у дипломатичних місіях і переговорах з представниками Османської імперії, Кримського ханства, ногайських орд, Російської імперії. Тричі очолював дипломатичні місії до Петербурга, вперше це сталося у 1755 – 1756 роках. Тоді запорозьке посольство вимагало від російського уряду скасування мита і повернення земель, загарбаних з волі Петербурга Військом Донським, та територій, виділених під Нову Сербію.
|
|
1765 року Петро Калнишевський знову обирається кошовим отаманом Запорозької Січі, потім на цю посаду він переобирався ще десять разів, отже, був на цій посаді з 1765 до 1775 року. Отаман зарекомендував себе як талановитий адміністратор, господарник, що приділяв велику увагу заселенню південноукраїнських степів, заснуванню нових населених пунктів, будівництву храмів. Власним коштом козак збудував церкви Петра і Павла у Межигірському монастирі під Києвом (1768), Покрови Пресвятої Богородиці у Ромнах (1770), храми у Лохвиці (1763-1764), Петриківці (1769-1775). Під час перебування Калнишевського на посаді кошового отамана Кіш фінансував будівництво ряду храмів, особливо у Посамар’ї, зокрема Троїцький собор у Самарі (тепер Новомосковськ), та Пооріллі( Могилів, Байбаківка, Личківка, Гупалівка тощо).
|
|
| Відбудована Свято-Троїцька церква |
Брав активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років, відзначився разом із запорожцями при взятті Очакова, Кінбурна, інших міст, за що був нагороджений Катериною золотою медаллю з діамантами, група старшин – золотими медалями. Бойові заслуги перед російським урядом не врятували Калнишевського від жорстокої розправи. У 1775 році під час знищення Запорозької Січі кошовий отаман відмовився підняти зброю проти єдиновірців-християн, шістдесятитисячної армії генерала Текелія. Проте його, як і велику групу козацької старшини, заарештували, маєтки забрали, а козаків відправили до Сибіру. Чверть століття пробув Петро Калнишевський у кам’яному мішку Соловецького монастиря, де й помер у 112 років. Могилу отамана віднайшов Дмитро Яворницький.
Нині у Пустовійтівці, на батьківщині Петра Калнишевського, створено меморіальний комплекс, до якого увійшли музей, відбудована Свято-Троїцька церква, пам’ятник легендарному отаману.
Нещодавно меморіальний комплекс відвідала група реєстровців із полку імені Петра Калнишевського Сумського обласного товариства УРК. Козаки та берегині поклали квіти до монумента козаку, провели екскурсію до музею. Очільниками полку прийнято рішення привозити щороку до Пустовійтівки учнівську молодь, проводити тут посвяти у реєстрові козаки.