|
|
| Роботи заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Надії Бабенко знаходяться в ООН |
Багата історія народного промислу
Якщо мандруєш Україною, оминути Решетилівку важко. Невелике селище міського типу, районний центр з населенням близько десяти тисяч чоловік, стоїть на березі мальовничої річки Говтва, притоки Псла, за сорок кілометрів від Полтави, не одне століття. Через Решетилівку проходить автомагістраль Київ – Харків, Дніпропетровськ – Царичанка. Битий людний шлях курився тут з давніх-давен. Перекази розповідають, що Решетилівська слобода виникла у кінці XVI століття, коли козак-пластун Решетило облаштував у зеленому раю, на сонячному просторі, свою пасіку. Дещо пізніше, у роки Національно-визвольної війни 1648-1654, шведської війни, Решетилівка опиняється на перехресті важливих історичних подій. У 1709 році тут стояв табір російських військ на чолі з Петром I, звідси він розсилає ряд важливих указів та „Решетилівські статті”, законодавчі акти про управління Лівобережною Україною.
|
|
| Л. С. Товстуха, народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, член Національної спілки художників України. Гобелен «Поезія року» |
Оскільки Решетилівка стояла на стику державних трактів, то тут здавна інтенсивно розвивалися різні промисли, торгівля, проводилися великі ярмарки, на яких продавали ткані вироби, килими, вишиванки.
Сьогодні важко сказати, коли саме на цих землях з’являються і розквітають народні промисли, але те, що це мистецтво виникло давно, – незаперечний факт. Про це свідчать і дані археологічних розкопок, зокрема знахідки на Решетилівщині, що датуються VI століттям нашої ери. На березі Говтви знайшли скарб, у якому були срібні бляшки із зображенням чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою. Бляшки, подібні до знайдених у Решетилівці, трапилися археологам у Фессалії, на Балканах. Археологи вважають, що їх туди занесли слов’яни, що мешкали у Наддніпрянщині.
Завдяки літописам Київської Русі, зокрема Лаврентіївському списку (977), ми дізнаємося про власне українське ужиткове мистецтво, найдавнішими видами якого є різьба по дереву (дерев’яна скульптура), килимарство, вишивка, гончарство і кераміка та його розквіт на наших теренах.
Тривалий час народне ткацтво і вишивка існували у формі домашніх занять - селянки, застосовуючи різноманітні техніки вишивки (їх в Україні понад сотню чи й більше) й прийоми візерункового ткання, виготовляли одяг, численні хатні тканини. Розквітнувши за часів Київської Русі у другій половині X-XII століттях, килимарство поширюється по всій Україні у XV-XVII століттях, і особливо у XVIII, коли килими виготовляли у багатьох поміщицьких майстернях, килимарських цехах, мануфактурах і фабриках у центральних, східних, західних регіонах України. Ткали тут килими найрізноманітнішого призначення, у тому числі й вишукані - для панських палаців та козацької старшини.
Наприкінці XIX століття Решетилівка стає визначним осередком народних промислів. У 1905 році земство і губернатор засновують тут артіль з вишивання та гобеленства - Решетилівський ткацький навчально-показовий пункт.
У двадцятих роках артіль приносить місту світову славу. Килими та унікальна вишивка решетилівських майстринь у 1923-1925 роках були представлені на виставках українського мистецтва у Парижі, Мюнхені, Марселі, Брюсселі, де вони отримали не одну нагороду.
Нині Решетилівська фабрика імені Клари Цеткін, так називалося підприємство у радянський час, відроджується. На базі фабрики створено Решетилівську майстерню художніх промислів, у цехах якої виготовляються справжні витвори мистецтва - килими безворсові і двосторонні, з рослинним і геометричним орнаментом, налавники, верети, гобелени за індивідуальними замовленнями, покривала, доріжки, а ще унікальною технікою, „білим по білому”, вишивають жіночі і дитячі блузи, чоловічі сорочки. Знамениті й решетилівські рушники, серветки, скатерті, а ще штори, фіранки, плахти, національні костюми для художньої самодіяльності.
Очолює Решетилівську майстерню художніх промислів (смт. Решетилівка Полтавської області, вул. Шевченка, 4, тел.: 05363-2-63-90,050-230-14-83) залюблений у традиційне народне мистецтво Сергій Олександрович Колінченко.
|
|
| Над гобеленом, присвяченим рідній землі, ще працюють решетилівські майстри |
Решетилівські килими прикрашають стіни ООН
Решетилівські килими називають полтавським дивом – витончені малюнки і магічні орнаменти з квітів і листя, що вільно стеляться по світлому полю, м’які переливи пастельних, сірувато-блакитних відтінків, які поєднуються з невеликою кількістю зелених, вишневих, червоних та жовтих кольорів, створюють композиції, що тішать очі й зігрівають душу.
Розповідаючи про килимарські традиції Решетилівки та людей, які тут працюють (а серед килимарів та художників чимало заслужених, з іменами на весь світ, з династіями), Сергій Колінченко, зазначає, що саме майстерність килимарів, творча натхненна праця художників дозволяють на килимах не лише відтворювати неймовірної краси навколишній світ, а й урізноманітнювати орнаментальні форми, створювати багатофігурні композиції чи портретні зображення. Вслухайтеся лише в назви килимів, виготовлених у Решетилівській майстерні, і зрозумієте, наскільки глибоке, національне за суттю і поетичне за виконанням мистецтво килимарів.
|
|
| В. І. Деркач. Картина «Козацьке містечко Решетилівка» |
Килими „Древо життя”, „Ранок” Надії Несторівни Бабенко, заслуженого майстра народної творчості, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, учасниці всеукраїнських та міжнародних виставок ужиткового мистецтва, гобелени „Ярмарок” і „Полтава”, килими „Квітуча земля” та „Урочистий” Олександра Олексійовича Бабенка, художника-килимаря, заслуженого майстра народної творчості, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, учасника численних виставок, гобелени „Ранок”, „Неначе писанка село” пори року „Зима”, „Весна”, „Літо”, „Осінь”, „Зимовий сад”, „Різдвяна ніч” Сергія Володимировича Вакуленка, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, гобелени „Полтавський край”, „Різдво”, „Осінь” Євгена Івановича Пілюгіна, члена Національної спілки художників України, лауреата премії імені І.П.Котляревського, килими „Веселка”, „Мій сад”, „Писанковий світ” Наталії Євгенівни Дмитренко-Пілюгіної, члена Національної спілки художників України, учасниці п’ятнадцяти всеукраїнських художніх виставок, склали золотий фонд українського і світового килимарства. Не можна не назвати й таких відомих майстрів, як Ольга Євгенівна Пілюгіна, член Національної спілки художників України, автор килима „Пісня кохання” та гобеленів „Купава”, „Три стихії”, Леоніда Самойловича Товстуху, народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, члена Національної спілки художників України, чиї гобелени „Поезія року”, „Пам’ять”, „Книга знань” експонувалися у Сирії, Німеччині, Росії, Бельгії, США, Латвії, Китаї, Хорватії та інших країнах.
|
|
| Килимарка за роботою |
Серед знаменитих майстрів-килимарів з Решетилівки Петро Петрович Шевчук. Народився він на Хмельниччині, у містечку Старокостянтинові, закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва, а приїхав працювати й творити на полтавську землю, у знамениту Решетилівку. Його килими „Дванадцять птахів” і „Осіння мелодія” представляли українське сучасне мистецтво у Німеччині й Англії, Голландії і Канаді, США, Чехії, Словенії, Грузії, Молдові, Росії.
Розповідь про знаменитих художників-килимарів ми розпочали з Надії Несторівни Бабенко, чиє ім’я - вже легенда у сучасному мистецтві. Наділена від природи незвичайним художнім хистом, вмінням бачити і відчувати навколишню красу, жінка за довге творче життя створила не один килим-легенду. Виткане нею „Древо життя” з 1969 року прикрашає Блакитну залу штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. Її витвори - у Маріїнському палаці та Палаці „Україна”, у музеях Києва, Полтави, Сум, Канева і, звичайно, рідної Решетилівки. Килими Олександра Олексійовича Бабенка прикрашають кабінети Президента України, роботи інших майстрів – інтер’єри багатьох громадських споруд, посольства України за кордоном, Український центр культури та бізнесу в Афінах, знаходяться у багатьох музеях.
Світ милувався решетилівськими килимами і гобеленами, вишивкою на численних міжнародних виставках, на Всесвітньому майстер-фестивалі мистецтва і культури у Сеулі, де виставлялися роботи Василя Івановича Деркача, автора знаменитого гобелена „Птахи” і рушника „Різдвяна ніч”, та вишивальниці Надії Вікторівни Вакуленко, яка позаминулого року у Кореї отримала сертифікат майстра світового класу.
|
|
| С. В. Вакуленко. Гобелен «Зима» |
Килим для гетьмана Мазепи
Вісім розкішних килимів ручної роботи з козацькою символікою нещодавно прикрасили реконструйований палац Івана Мазепи у Гончарівці, на околиці Батурина. Виготовлені килими художником-килимарем Євгеном Пілюгіним у Решетилівській художній майстерні за досить короткий час. Творчої наснаги майстру, що народився у селі Замостя, на Запоріжжі, святій козацькій землі, додавало бажання мовою кольорів і символів передати не лише славу козацьку, а й глибину того духу, що піднімав на боротьбу проти поневолювачів, кликав на герць, що творив і будував. З художніх полотен килимаря Гетьманська держава постає у всій своїй величі і славі, не втраченій за віки.
Євген Іванович Пілюгін – один із найзнаменитіших решетилівських майстрів. Освіту він отримав у Московському художньо-промисловому училищі та Українському поліграфічному інституті у Львові. До Решетилівки разом з дружиною Ларисою приїхав більше тридцяти років тому за призначенням. Працював викладачем, заступником Решетилівського художньо-професійного ліцею і зростав на щедрій полтавській землі духом, набирався творчих сил, натхнення, яке й вилилося у справжні художні шедеври – килими „Полтавський край”, „Осінь” та інші.
Разом з чоловіком працює і Лариса Михайлівна Пілюгіна, художник декоративно-ужиткового мистецтва. І хоч родом з далеких країв, з Росії, Лариса Михайлівна не гірше за місцевих майстрів опанувала секрети Решетилівської вишивки і вміло, талановито створює панно та рушники. Панно „Птахи моєї мрії”, рушники „Відродження” „Княжий”, на яких витончені візерунки творять прадавній український символ – тризуб, були удостоєні позаминулого року обласної премії імені І.П.Котляревського.
У родині Пілюгиніх – чотирнадцять членів Національної спілки художників України. Це звання носять не лише Євген Іванович, Лариса Михайлівна та їхні доньки Наталія і Ольга, а й інші родичі. До творчої праці дівчата долучилися змалку. Старша, Наталія, у тринадцять років створила килим „Півник”, який приніс юній художниці звання лауреата ВДНГ України. За два десятиліття, що минуло з тих пір, художниця створила десятки неповторних, високохудожніх робіт. Її гобелен „Архістратиг Михаїл” дипломатичний корпус України кілька років тому придбав на подарунок Папі Римському Івану Павлу II.
Наталія та Ольга Пілюгіни путівки у творче життя отримали у Решетилівському художньо-професійному ліцеї, який закінчили з відзнакою. Наталя була ученицею всесвітньо відомої Надії Несторівни Бабенко. Згодом дівчата здобули вищу освіту. Наталія, що має дві спеціальності – художника по килимах і художника по вишивці, з дипломом магістра культурології працює у Полтавській галереї мистецтв, де завідує відділом дитячої творчості, веде постійно діючий майстер-клас.
Майстриня, як і вся родина, виконує замовлення, що надходять до Решетилівської художньої майстерні. Нещодавно за малюнками та ескізами народної художниці Марії Ралко Пілюгіни виткали 18 килимів для Верховної Ради України.
|
|
| Художник декоративно-ужиткового мистецтва Є. І. Пілюгін з решетилівськими килимами на Сорочинському ярмарку |
Ескіз до портрета епохи
- Виготовлення килимів та гобеленів, а це той же килим ручної роботи, на якому різнокольоровою шерстю чи шовком виконані картини природи чи історична подія, портрет людини, - робота надзвичайно кропітка, - розповідає директор Решетилівської майстерні художніх промислів Сергій Колінченко. – Спочатку художник створює ескіз гобелена. Потім його збільшує до потрібних розмірів, створюючи художній рисунок. За ним і виготовляється виріб. У механічному плані техніка гобеленства досить проста, але вимагає від майстра художнього хисту, гарного смаку, таланту. Ткач повинен сам бути художником, майстром своєї справи. Професійний майстер за восьмигодинний робочий день виготовляє десь 8-10 сантиметрів гобеленового полотна, яке наповнює чистою, теплою, світлою енергетикою свого творця.
Килими ручної роботи не в змозі відтворити жодна машина. Можливо, тому, що бездушна і не відає, що таке любов, відданість, краса душі? Для виготовлення неповторного витвору мистецтва необхідні не лише фантазія і талант майстра, політ його думки, а й глибинне світосприйняття, душевна чистота, яка подарує захист і радість.
Як і раніше, сировиною для виготовлення килимів та килимових виробів, а це можуть бути вузькі килимові доріжки – налавники, залавники, скорці, а тепер ще й накидки на крісла, стільці, журнальні столики, комплекти для легкових автомобілів чи дач, – слугує вовна, льон та коноплі. Колись у Решетилівці розводили овець, з яких отримували високоякісну пряжу для килимів. Проте й нині сировина для решетилівських виробів відрізняється високою якістю та екологічною чистотою, тому й купують ці, без перебільшення, витвори мистецтва здебільшого іноземці.
В останні роки в Україні відроджуються традиції килимарства. Килими продовжують ткати не лише на Полтавщині, а й на Чернігівщині, Київщині, Гуцульщині. Навіть у наш час у традиційних осередках цього художнього промислу килими виготовляють у домашніх умовах як для власних потреб, так і на замовлення і збут. Форма домашнього виробництва заснована на глибокому та всебічному засвоєнні традицій місцевості, певного регіону, бо пов’язана з природним оточенням і базується на спадковості родинного досвіду, художніх стереотипах, які визначають колорит, структуру, фактуру, мотиви виробу.
– Дехто вважає, – говорить директор Решетилівської фабрики художніх промислів Сергій Колінченко, – що килими, виготовлені на фабриці чи в такій творчій майстерні, як наша, поступаються перед домотканими у художньому відношенні чи за якістю. Аж ніяк. Ми не намагаємося підвищити продуктивність праці за рахунок якоїсь механізації, стандартизації чи звуження асортименту. У нас над кожним виробом працює художник, народний майстер. У своїй роботі кожний спирається на кращі традиції килимарства. А тчуть решетилівські килими вручну, на старовинних станках, точно так, як і двісті, чотириста років тому.
Нині у Решетилівській майстерні художніх промислів та в її виставковій залі, що неподалік, можна не лише придбати готові вироби, а й замовити неперевершений килим, верету, налавник чи гобелен з тим чи іншим орнаментом, малюнком чи навіть портретом.