Український письменник із Донеччини, науковець і викладач Віталій Павловський, який, без сумніву, з прадавнього козацького роду, ступив на тернисту стежину поезії, перейшовши вже половину свого життя, маючи за плечима у серці-душі так багато хорошого і злого. Але добро, і в це вірять поети, перемагає! За таким кредо-гаслом і живе мій старший товариш, який завжди був і залишається собою – у творчості, у буденності.
Я мав нагоду редагувати і писати передмови до його збірників-першинців, серед яких «Три дороги» (1995), «Зоря на склі» (1997). І найдорожча особисто для мене, та, гадаю, і для автора, «Гожа пташка», яку він випустив у світ на межі двох віків з чесною присвятою своїй онучці. Як завжди, а саме тут, у діда-автора, – щиро!
Він першим у вітчизняній літературі виступив про «Новочеркаський розстріл», свідком якого був. Він залишається прихильником класиків – Тичини, Сосюри, а ще Рильського. Та – добряче серцем долучився іще до поезії епохи розстріляного покоління: старшого – Зерова, молодшого – Плужника.
Творчий доробок В.Павловського вагомий і тематично різноманітний: від лірики – до політики, від гумору – до сарказму. Але, попри увесь цей широкий літературний спектр, у його діяльності завжди гідне місце посідала правічна тема – козацька.
Пригадую, як на початку 90-х років минулого століття ми разом з ним приїхали на могилу Сави Божка - письменника, який і досі гідно не поцінований у рідній Україні… Стоїть трійця (окрім нас двох – критик В.Оліфіренко) на місці останнього спочинку Божка, над його рідною Крутогорівкою. І раптом Віталій Андрійович, який родом із цих країв, дістає з торби-пакета срібну дивовижну чарку й каже: «Це, хлопці, - козацька. Передається у нас з роду в рід. Тож давайте пом’янемо мого земляка Саву Божка з цього келиха. Йому вічна пам’ять, а ми – будьмо!»
Певен, від його рідної Межевої, де гуляла запорізька козацька воля, у пана Павловського відповідна тематика у творчості.
Про це, як на мене, найяскравіше свідчить його маленька за обсягом, але велика по суті збірка з досить патріотично-символічною назвою – «Козацьке коло», з якої і пропонуємо нашим читачам кілька віршів поета.