|
|
| Художник, лейтенант УРК Юрій Пацан |
Такі чоловіки завжди діють
В Українському Реєстровому Козацтві сьогодні чимало різних підрозділів. Але є один особливий – Чорнобильський полк УРК, до якого входять ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС. Тільки нещодавно київський батальйон цього полку відразу поповнили 27 чорнобильців. Урочиста посвята в реєстрові козаки відбулася у київській церкві Покрови Божої Матері. Через певний час посвідчення отримали усі новобранці, крім одного. Вручити таке посвідчення особисто Юрію Івановичу Пацану було доручено мені, а також отаману Київського батальйону УРК Василю Кухаруку й берегині Ірині Лук’яненок. Мене попередили, що Юрій Іванович - інвалід першої групи. Повірте, йшов на цю зустріч з важкою душею, адже розумів, лікарі першу групу інвалідності даремно не дають. Та, переступивши поріг помешкання родини Пацанів, що в селищі Чабани, я побачив не немічного чоловіка, а переповнену оптимізмом, життєрадісну людину. А ще більше мене і моїх супутників вразили картини художника Юрія Пацана, які випромінювали світло й тепло, попри те, що розвиткові його таланту передували більш ніж трагічні події.
Десять років тому він потрапив в аварію. З лікарні вийшов із діагнозом-вироком: компресійний перелом хребця, розрив спинного мозку і як наслідок — практична нерухомість. Але важкі випробування, що випали на долю Юрія та його дружини Тетяни, не вбили його потягу до життя, а навпаки, примусили бути сильнішим.
Юрій Пацан навіть і не мріяв бути художником. Після закінчення школи— армія, після служби, у 1985, одружився. А через рік, у 1986-му, брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, має другу категорію ліквідатора. Після закінчення Ірпінського індустріального технікуму працював токарем… Аварія, що кардинально змінила життя, сталася 1999 року, коли Юрієві виповнилося 36 років. Рух автомобіля, за кермом якого був Юрій, перетнула корова. Щоб врятувати скотину, водій крутнув кермо, та зіткнення з бетонним стовбом не пощастило уникнути. Як сказали механіки — після удару такої сили автомобіль відновленню не підлягав. Та водій залишився живий. Хірурги реанімації казали, що «хлопець у сорочці народився», і латали порвані легені, «підшивали» м’язи, складали роздроблені кістки. Молодий дужий організм боровся.
Після тривалих реабілітаційних процедур Юрія Пацана відправили додому, до жінки і дочок, з умовою, що рідні самі доглядатимуть і лікуватимуть хворого. Щоденні багатогодинні вправи з гантелями та гирею, підтягування на поперечині і масажі дали позитивний результат — чоловік, якому лікарі пророкували провести залишок життя в горизонтальному положенні, зміг сісти…
|
|
| Козацькі дуби на полотнах художника-реєстровця |
Він живе, а не проживає
Тоді тільки сильний характер Юрія, палке й жертовне кохання Тетяни та їхня любов до доньок Іванни та Інни допомогли подолати важку біду.
Стрілець за гороскопом, адже народився 11 грудня, Юрій Пацан має невичерпний запас життєлюбності. Його життєве кредо — «я живу, а не проживаю». Перші кроки в мистецтві він зробив, лежачи на спині. Усе починалося з оплавлених пластикових пляшок, із яких він створював невеличкі композиції. А згодом спробував створювати невеликі рамки, різьблені вигадливими візерунками. Потім Юрій почав вирізувати ікони. Образи змальовував із церковних календарів, тому що на створення чогось свого потрібно отримати благословення. Коли ж церква дала такий дозвіл, Юрій створив дерев’яні ікони: Герасима, Іона і Пітирима — репродукцію рідкісної сибірської ікони — і зображення Ісуса Христа. Одного разу суто із цікавості спробував писати олійними фарбами. Він самостійно опанував науку малюнка на полотні.
Улюблений жанр митця — пейзаж, хоча Юрій пише і натюрморти, і портрети, але останні — тільки в подарунок або на замовлення. Сюжетами більшості картин стають дитячі та юнацькі спогади про рідне село Пархомівку. Рами для своїх картин художник уже за звичкою виготовляє сам.
Картини Юрія Пацана прикрашають приватні колекції поціновувачів мистецтва з Росії, США, Канади, Китаю та Німеччини, кабінети духовних і політичних діячів України. Він належить до тієї рідкісної категорії митців, для кого творчість — то не лише спосіб самовираження, а й щоденна духовна робота, якою він живе, а не проживає. За словами Юрія, якщо картина йде від душі, то її можна написати за добу, хоча продавати шкода, ніби дитину в чужі руки віддаєш. А людям, яких художник поважає і цінує, свої полотна дарує.
За плечима Юрія Пацана не один десяток виставок, персональних і спільних з іншими художниками. Перша експозиція відбулася 2001 року, через два роки після катастрофи. На ній Пацан не був присутній, бо не дозволяла фізична вада— художник міг тільки лежати. 2003 року на Всеукраїнському фестивалі творчості людей з обмеженими можливостями Юрій здобув диплом ІІІ ступеня. Особисто почав відвідувати заходи починаючи з 2004 року, коли навчився сидіти.
За останні кілька років він узяв участь у виставці, присвяченій Міжнародному дню інваліда в Національному музеї Тараса Шевченка, вернісажі в Секретаріаті Президента України і Всеукраїнській виставці в Міністерстві праці та соціальної політики. А цього року в художника була персональна виставка в Москві під назвою «Мальовнича Україна». Є його картина й у московському гуманітарному центрі «Подолання» імені Миколи Островського, де виставляються інваліди, котрі знайшли себе в мистецтві. До речі, відвідувачам виставки у Москві сподобалась картина «Вечеря». Сам автор не без гумору називає її «Антикризова вечеря», бо на полотні зображено щедрий стіл, що символізує неминучість розквіту незалежної України.
Цього року Президент України Віктор Ющенко нагородив інваліда І групи, художника-аматора Юрія Пацана орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.Голова ВГО «Українське Реєстрове Козацтво» відзначив талановитого художника, лейтенанта УРК Юрія Пацана орденом «Бронзовий козацький хрест» III ступеня. Козаки-реєстровці, його колеги, професійні митці й аматори, переконані, що Юрію Івановичу час уже мати звання заслуженого. Проте чиновники не дають, бо хоч і є в нього чудові твори, та немає… спеціальної художньої освіти. Головне ж не у цьому, а у народному визнанні та у вірі Юрія Івановича Пацана в одужання, що настануть ті дні, коли він зможе звестися, без сторонньої допомоги вийти з будинку і поставити на природі мольберт.