Гасло часів революції 1917 року сучасні реєстровики із села Устивиця Великобагачанського району Полтавської області перефразовували у відповідності до вимог нинішнього часу. Тож говорять, що спочатку листівка, а потім уже козацька шабля. Агітацію до свого районного товариства, зареєстрованого нещодавно, вони розпочали з випуску інформаційного листа «Козаки та берегині».
У жовтні, у переддень Покрови Пресвятої Богородиці та свята Українського козацтва, вийшов перший номер листівки, у якій розміщено цікаві та змістовні матеріали під рубриками «Новини» та «Козацька просвіта». Козацьке видання розповідає про те, як наші батьки святкували Покрову, які традиції дійшли до нашого часу, а які маємо згадати та відродити. Автори публікації нагадують, що для козаків свято Покрови було найбільш значущим. Цього дня вони обирали нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова оберігає їх від усякого лиха, і вважали Пресвяту Богородицю своєю заступницею та покровителькою. На Запоріжжі вони збудували церкву Покрови. Після зруйнування Січі у 1775 році козаки, що пішли в еміграцію за Дунай, взяли з тієї церкви образ Пресвятої Богородиці.
Козаки настільки вірили в силу Матері Божої і настільки урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть воно набуло козацького змісту й отримало другу назву – Козацька Покрова.
Шанували Покрову і в народі. В цей день до Богородиці зверталися дівчата з проханням допомогти вийти заміж, господині з молитвою за здоров’я усієї родини. Для того, щоб усі члени родини були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці і розвішувала його над вхідними дверима. Під ним ставали, як ішли до церкви, і проказували:
Пресвята Покрівонько,
Перед твоїм кривалом
Голови схиляєм.
Прохаємо, Покрівонько,
Од лиха укрити,
Здоров’ячко наше
Знов нам обновити.
У цей день нині відзначається День Українського козацтва та День Української Повстанської Армії, яка, повставши проти гітлерівської та більшовицької окупації, теж віддалася під опіку Божої Матері.
Підготовлено інформаційний листок радою отаманів Устивицького районного товариства УРК на чолі з отаманом Віктором Дзябенком.