Сьогодні наступ зовнішніх і внутрішніх антиукраїнських сил набрав люто агресивного характеру, повсюдно поглинаючи найважливішу ознаку нації - українську мову, що в недалекому майбутньому призведе до втрати нашої етнічної ідентичності, незалежності, державності і доведе українців до становища індіанців, аборигенів Америки. Як письменник, не вдаючись до теоретизування, а захищаючи найнеобхідніше - свій робочий інструмент - мову, пропоную відповідну статтю проекту нової Конституції України викласти у такій редакції:
Стаття 13.
Державною мовою в Україні є українська мова, функціонування якої гарантується в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Держава забезпечує всебічний розвиток державної мови.
В Україні гарантується вільний розвиток мов національних меншин у місцях їхнього компактного проживання.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Закликаю, як у 1989 році, створити «Рух за порятунок української мови».
Годі нам делікатно скиглити про «рідну», «солов’їну», «колискову», «наймилозвучнішу» і пасивно спостерігати, як нащадки інтернаціональних окупантів заганяють українців у резервацію.