Вже вдруге з корінням «виривають» на полі Полтавської битви освячений хрест, встановлений цьогоріч на честь козаків-мазепинців, що воювали і загинули тут за незалежність рідної землі.
Влітку громадськість відзначила 300-річчя від дня вирішальної сутички між шведськими та російськими військами, що відбулася 27 червня 1709 року під Полтавою. Вшанувати загиблих воїнів зібралося чимало людей, приїхали гості з Росії та Швеції. Було покладено квіти та вінки до могили російських вояків, до меморіалу шведам. А щоб вклонитися козакам, які брали участь у війні по різні боки лінії вогню, треба було їхати далеко у місто, де встановлено камінний козацький хрест як символ того, що Полтава була полковим містом і відігравала важливу роль у козацькій історії країни.
Тож за ініціативи обласного осередку Товариства політв’язнів і репресованих та Українського соборного козацтва «Січ» на початку липня, після відзначення голосної дати, на полі Полтавської битви було встановлено хрест на честь козаків-мазепинців. Втім менше ніж за місяць невідомі вирвали хрест та викинули на сміття.
Повторно пам’ятний знак встановили на козацьку Покрову. Та й він простояв менше двох місяців. Спочатку інспекція з контролю за благоустроєм Полтавської міської ради звернулася з приписом до голови обласної організації Товариства політв’язнів та репресованих Володимира Гнітька з вимогою «до 17 жовтня демонтувати малу архітектурну споруду», а згодом хрест вдруге знесли.
Очевидці події запам’ятали, як на поле битви під’їхали трактор з вантажівкою, як за допомогою троса виривали п’ятиметровий хрест і вантажили його, щоб вивезти подалі, та стверджують, що машина мала номери комунального автотранспорту, а роботи виконувалися під наглядом міліціянта.
З огляду на те, що Полтавська міська рада впродовж тривалого часу гальмує встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі, виготовленого на гроші благодійників та громади, стає зрозумілим, що Полтавська битва ще не скінчилася, вона триває у наших душах, триває між патріотами й українофобами, між тими, хто з історичною пам’яттю відновлює моральну основу суспільств, і тими, для кого мораль – лише картина на стіні.