|
|
| Українська ікона Пресвятої Богородиці, виконана народними майстрами. Переяслав-Хмельницький |
Молитва-оберіг для сина
Бережи тебе
Матір Божа
Не від болю,
А від біди.
Бережи тебе
Від пожежі,
Бережи тебе
Від води...
І від всякого
Чоловіка,
Що в собі
Чорне зло несе,
Від любові,
Що невелика,
Від невір’я –
Понад усе...
Бережи тебе
Від лукавства...
Від лукавого,
Хлопче, теж...
Від утоми життям,
І рабства,
І від радості,
Що без меж,
Бережи тебе
Серед ночі
І на дні
Голубого дня,
Щоб не втратили
Зору очі,
Щоб не падав ти
Під коня...
Бережи тебе
Матір Божа
В лісі, в полі
І на шляху.
Хай молитва
Оця допоможе
У годину тобі лиху.
Бережи тебе матір Божа.
Ученицям 9-А гімназії
№ 6 міста Харкова
Любіте, юнки,
Рідну мову...
На ній сприймайте
Білий світ,
Що виграває
Веселково
У неповтор’ї
Ваших літ...
Несіте Слово –
Вищу цінність!
Казав Поет,
“Ріднюще” те...
В коханні
Матимете
Вірність...
І сніг вам шлях
Не замете...
А ще – благаю
Молитовно:
Її ніколи
Не топчіть...
Хай світ
До Вас
Гуде
Стомовно –
Ви ж
Українську,
Першу, - вчіть!..
Анатолію Шевченку,
автору книги “Христос”
Вітри у травні –
Найманці немов...
Не треба приписів –
Вже калатають дзвони:
Усе живе
Наповнює Любов...
Чолом припасти
Кличе до Ікони...
Хто розуміє
Плинність часу
І...
Кому мірило
Космосу дається?!
Світанок починають
Солов’ї,
Зоря вишнева
Нам зі сходу
Ллється...
Я Вас люблю,
Як сіль свою, Сиваш.
Микола Вінграновський
Були Ви в Ольвії
Чи ні – не знаю,
Чи муляє Вам душу
Кременець?!
Всьому є
І початок,
І кінець...
Люблю Вас,
Українці,
Обнімаю...
Це листя –
То листи мої
Тривожні...
Цей лід –
Злютованість
Думок і почуттів...
Нічого б я,
Хороші,
Не хотів:
От тільки б
Літери –
Як “І” і “Ї” –
Неложні...
Брати мої
І сестри,
Я є Ваш...
І Чигирин
Проріс мені
Церквами...
Я вас люблю,
Як сіль свою,
Сиваш...
Що з того,
Що кора земна –
Між нами!
Печенізьке поле
Лапку
Олексію Васильовичу
Ковалики –
Допоки літо...
Аїру зелено –
Допоки...
Бульбенка
Меншого
Не вбито...
Панянки сміх
Такий глибокий...
Іще – архаїка
І дикість
Голодного
На волю
Поля,
А в іменах –
Свята великість:
Тарас,
Остап,
Назар Стодоля...
Ще з люльки
Їдь
Густому диму
Від Польщі
Стелиться
До Криму...
А ще раніше печеніги
Напівсиру
Конину їли...
Мечі ламались
Харалужні...
І стріли
Золоті
Дзвеніли...
То ж тричі
Слава нині
Полю,
Що колисало
Нашу
Волю!..
* * *
Не рання осінь...
Мальвовий вогонь...
Полон татарський
Маємо відбити...
Тополі, небо,
Навчені любити,
Стоять
Без осяйних своїх
Корон...
За Сіверський Донець
Ведуть сліди...
На гриву – кров зорі...
І на попону...
Покрови золоту
Несуть ікону,
Вже вкотре з храму,
Козаки старі...
“По конях!
Слава!” –
Так було і є...
Не рання осінь...
Чи зима,
Чи літо...
Під Крутами
Нікого ще не вбито...
Й народ козацтву
Шану воздає!..
Микола ПОБЕЛЯН,
член Національної спілки письменників України,
м.Харків
* * *
Люблю я пісню солов’їну.
В пшеничнім золоті поля.
Люблю я неньку Україну -
Це батьківська й моя земля!
Люблю я українську мову,
Що розквітає на вустах,
Бо наймиліше - рідне слово:
Воно із серця пророста!
Анатолій ЗАГРУДНИЙ,
м. Запоріжжя