Дорогі друзі! Щиро дякую вам за газету „Україна козацька”, яку читаю вже років із п’ять від першої до останньої сторінки. Це видання стало мені дороговказом, орієнтиром у бурхливому інформаційному морі. З газети дізнався багато цікавого, адже історія наша перекручувалась, переписувалась упродовж віків. Газета шар за шаром знімає з правди облуду, повертає нам нашу справжню історію, гартує, сталить наш дух, адже коли читаєш про славу Конотопа, Корсуня, Зборова, про те, що на теренах України існували цивілізації старші за шумерську, єгипетську, про те, що українська мова стала родоначальником не лише слов’янських, а й інших мов, про те, що на наших теренах приручено коня, винайдено колесо, тобто зроблено ключові винаходи в історії світової цивілізації, не можеш не пишатися своїм народом, своєю країною.
Століттями нам прищеплювали комплекс меншовартості, неповноцінності, молодшого брата, який нічого не може, ні на що не здатен без старшого брата. Щоб народ наш не претендував на окремість, незалежність, самостійність.
Вірю в те, що на Україні буде Україна, а не чиясь околиця глуха, вірю в світле щасливе майбутнє нашого народу, і ту віру зміцнює газета „Україна козацька”, яка на моєму столі поряд з Біблією і «Кобзарем».