З давніх часів українців називали козацькою нацією. Сама ж нація – це єдність минулих, нинішніх і майбутніх поколінь. Попри фізичні й духовні голодомори, що їх не раз насилали на нашу землю, українська нація вижила і відродилася. Відродилася у талановитих, роботящих синах і доньках, у нас з вами, у сучасному козацтві, у величі й cлаві Батурина й Конотопа, у незнищенному прагненні України до свободи й незалежності.
Пам’ять козацьких генів привела нещодавно сотні людей у село Жуки під Полтавою, де за участі Президента України Віктора Ющенка було відкрито Покровську каплицю Української православної церкви Київського патріархату та освячено хрест на Кургані пам’яті, пам’ятні знаки на честь відомого козацького літописця Самійла Величка і словацького священика, просвітителя, письменника Даніеля Крмана, подорожній щоденник якого став одним із найдостовірніших документальних свідчень про події, що передували Полтавській битві 1709 року.
І каплиця, і пам’ятні знаки – це перша черга меморіального комплексу на честь Українського козацтва, що постане не славній полтавській землі.
Село Жуки поблизу обласного центру славне своєю козацькою історією. Тут свого часу жив, творив і закінчив земний шлях український козацький літописець, автор широковідомого літопису Самійло Величко. Народився він на Полтавщині, був козацького походження, навчався у Києво-Могилянській академії, був вельми освіченою людиною, знав латинську, польську, старослов’янську, німецьку мови. У 1690 році почав службу у відомстві генерального військового писаря Василя Кочубея, у 1705 році перейшов на службу до Генеральної військової канцелярії. У зрілому віці написав козацький літопис.
Літопис канцеляриста Війська Запорозького Самійла Величка завжди привертав до себе увагу учених, адже, за одностайним визначенням дослідників, Величко належить до літописців-учених. Як людина освічена, збирав колекцію документів та мав власну бібліотеку. Дослідниця В. Колосова виявила у московських архівах сім книжок із власної бібліотеки С.Величка, на яких є автограф: „З книг Самійла Величка, канцеляриста”.
Пишучи твір, що складається з двох томів і обіймає час від 1648 до 1700 років, письменник оперував великою кількістю різноманітної літератури, зокрема посилається на праці Д.Туптала, М.Максимовича, Л.Барановича. Йому відомі друковані конституції вільного екстраординарного сейму у Варшаві, поема О.Бучинського-Яскольда „Чигирин”, що була надрукована 1678 року у Новгороді-Сіверському і збереглася, до речі, завдяки Величковому літопису. Відоме йому „Звільнення Єрусалима” Т.Тассо, подає він і уривки з астрономії краківського астронома Ормінського, користується краківськими газетами.
Самійло Величко гордо себе називає „ істинним сином Малої Росії”, він пристрасний прихильник козацтва, який створив величну літературну пам’ятку, що має історичну і художню цінність.
У XVII столітті на території Жуків козацький полковник Василь Кочубей збудував дерев’яну Покровську церкву, знищену пізніше пожежею. У 1770 році на її місці було збудовано кам’яний храм, що також належав родині Кочубеїв і який теж постраждав від пожежі. Третю муровану церву знищено уже радянською владою.
Тож створення меморіалу Українського козацтва було розпочато з відбудови Покровської козацької церкви, місце знаходження якої точно вказали проведені розкопки.
Покладаючи квіти до пам’ятного знака двом літописцям козацької доби, Президент України Віктор Ющенко зазначив, що меморіал вшановує одну із сторінок становлення української державності, пов’язану із гетьманом Іваном Мазепою. І хоч українці під Полтавою самі себе звоювали, українська нація відроджується, відроджується правдива історія нашого народу.
У перспективі у Жуках планують відкрити музей козацької слави та встановити скульптуру Божої Матері – покровительки українських козаків.