|
|
| Козаки-реєстровці біля пам’ятника гетьману Мазепі у Галаці (Румунія) |
Великий гетьман України Іван Мазепа був і великим християнином. Його коштом вибудовано в Україні не один православний храм та оздоблено десятки церков. Як відомо, бажанням Мазепи було побувати в місцях паломництва християн, де зародилась віра Христова. І це не дивно. Адже як справжній державотворець, гетьман піклувався не лише про добробут і статки української громади, а й про духовне життя свого народу. І понині із збудованих Мазепою храмів на всі чотири сторони світу звучать дзвони духовної благодаті.
Продовжуючи традиції народної дипломатії, котру активно проводить Гетьман УРК Анатолій Шевченко, цього року коштом Вінницького обласного товариства УРК споряджено паломників-козаків до святих місць.
- Ми вважаємо за велику честь виконати таке християнське людське бажання гетьмана Мазепи, - каже керівник експедиційного загону УРК, полковник УРК Віктор П’янзін.
Це вже п’ята щорічна експедиція цього пошукового загону. Нагадаємо читачам, що козаки з Могилева-Подільського за останні роки побували на місці поховання кошового Калнишевського на Соловках. У далекому Сибіру знайшли сліди діяльності гетьмана Самойловича, а в минулому році віднайшли могилу каторжного гетьмана Дем’яна Многогрішного у Забайкаллі. Чимало зусиль доклали козаки Вінниччини, досліджуючи діяльність своїх побратимів на теренах України і свого краю, зокрема, проведено низку водних експедицій, досліджено шляхи козацькі на Південному Бузі та Дністрі.
От і нещодавно нечисленне товариство, всього чотири чоловіки, подолали більше восьми тисяч кілометрів з України до Румунії - Болгарії-Турції-Сирії - Йорданії. Повертаючись на рідну землю, Віктор П’янзін, Борис Головацький, Олександр Бородій та Вадим Косовський як представники Українского Реєстрового Козацтва схилили хоругви УРК перед монументом Івану Мазепі у Галаці (Румунія) і висипали до підніжжя пам’ятника землю з берегів Йордану та Дністра.
Повертаючись до відвідування місця хрещення Христа, Віктор П’янзін розповідає, що Йордан - вузенька, обросла очеретом річечка, метрів зо 5 шириною, мілка. Вона є кордоном з Ізраїлем. Тут, як твердить Писаніє, і відбулося хрещення: «Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від нього, але Йоан спротивився йому, кажучи: «Мені самому треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мне?» Ісус у відповідь сказав до нього: «Залиши це тепер. Так-бо личить зробити нам всяку правду». І тоді він залишив його. А охрестившись, Ісус зразу ж вийшов з води. І ось розкрилось Йому небо, і Він побачив Духа Божого, який спускався мов голуб і зійшов до нього». Так описує хрещення євангеліст Матвій.
- А що відчули ви, стоячи на цьому святому місці?
- Перш за все - це відчуття спокою. Причетності до великої християнської родини. Сюди ідуть паломники з усього світу. За ними стоять автоматники. Можна лише помити ноги під їх охороною. А щоб скупатися, потрібно купити білу полотняну сорочку за двадцять доларів. Лише в цьому місці зона спокою. Далі війна, що тягнеться з 1948 року. Араби вважають, що по обидва боки їхня земля, на якій вони жили ще понад шість тисяч років тому. За річкою звершується гора Небо, з якої Мойсей побачив Єрусалим, дійшовши з Єгипту через Червоне море до землі обітованної.
- Пане полковнику, а як же з метою подорожі?
- Нашим завданням було привезти землю з Йордану на могилу гетьмана Мазепи. Тобто виконати хоча б часточку його духовного заповіту, щоб це зробити, землю з Йорданії треба було купити, але нам дозволили взяти так, тому що ми придбали дорогі сувеніри.
- А яка вона, земля з цього святого місця?
- Не така, як наша. Буро-руда, червона. Ми її загорнули в хустинку, як і нашу з Дністра.
- Ви побували у двох святих місцях для кожного українця, тим паче козака.
- Так. Як християни, стоячи на березі Йордану, відчули себе тими ж споконвічними паломниками, котрі сотню років, кожен своєю стежкою, йде до Бога. І друге місце нашої подорожі не менш святе. Особливо для нас, козаків. У Румунії, у чужій землі, покоїться прах великого гетьмана України. Я думаю, що тут, у Галаці, на могилі Мазепи, має побувати все наше козацтво, аби набратися отої мазепинської віри в Україну, бажання християнського служіння своєму народові.
- Правда. Це те, чого так не вистачає нинішній українській громаді. На жаль, патріотизм став товаром, розмінною монетою в досягненні політичної мети, нам би всім повчитись у Мазепи, а особливо тим, хто причетний до української влади. Колись за українську національну ідею клали голови - нині кладуть гроші - до кишені. Чи міг подумати про це гетьман, коли помирав за Україну на чужині. Мазепа - це храм нашого очищення, і до нього неминуче треба йти. От зараз стає ще більш зрозумілим той поступ, котрий робить Гетьман УРК Анатолій Шевченко, пропагуючи українську ідею через козацтво не лише в Україні, а й за її кордонами, це приклад продуманої, активної дипломатії. Саме через козацтво, християнську мораль ми нині знані у світі.
- Саме так. У Румунії, нас, як козаків, з великою повагою, і, до речі, безкоштовно, привезли до могили Мазепи. Ми відчули абсолютно дружнє ставлення як до нас, так і до нашої історії. Пам’ятник Мазепі доглянутий. У Галаці є площі і вулиця імені Мазепи. Хочу сказати, що, проїжджаючи країнами Близького Сходу, ми зустрічалися з українцями за кордоном. Приміром, кілька днів жили в будинку лікарів у Сирії. Це гарна родина, котра чудово прийняла українських козаків. Господиня її - українка Надія із подільського села Борівка. Вона, як і її чоловік- сирієць, закінчила Вінницький медичний інститут.
- Це правда, що ви там провели козацьку раду?
- Так. Після наших розповідей про Україну і господар, і його дружина, а також їхні сусіди, теж лікарі, виявили бажання вступити до Українського Реєстрового Козацтва. Вони щороку приїздять на Україну, і, думаю, за згодою гетьмана, зможемо провести обряд посвяти в козаки наших сирійських друзів. Ось почитайте, що пише в заяві про вступ до УРК мій друг Іслам: «Хочу записатися до козаків України, які, я знаю, були опорою державності цієї країни».
- Бачите, отак, потроху, всі разом будемо завойовувати світ.
- Звичайно (сміється). Чим більше козаків буде по світу, тим більше буде там України.