|
|
Найбільший піщаний масив Європи
В Україні є багато чудових місць, неймовірно красивих і унікальних, дивних і навіть загадкових. І мабуть, одним із найзагадковіших є Олешківські піски. Безкрайні бархани, сипучий пісок, гаряче повітря, жовті горби скрізь, куди не кинь оком. По навітряному схилу неясні криві письмена – сліди гадюк. Поодинокі билинки піщаного вівса, якісь колючі травинки, кущі шелюги. А біля хвилястої лінії горизонту, там, звідкіля тече це палаюче повітря, жовто-сірий стовп. Найсправжнісінька пустеля. Яскраве нещадне сонце, іскристий, дивовижний, але неживий пісок і всепоглинаюче мовчання пустелі. Не Сахара, звичайно, але вражає. А ось ще одна річ, яка є і там, і в Україні, – оазис. Справжній український оазис посеред справжньої української пустелі. У досить великому яру росте сосновий гайок, і навіть є озерце з чистою водою. Неперевершено!
Найбільша пустеля, що розташована на лівобережжі Херсонської області, офіційно визнана єдиною в Європі. Проте це не зовсім точно. Олешківські піски за температурним режимом і кількістю опадів можна віднести, швидше, до напівпустель. Проте кліматичні умови такі, що влітку пісок нагрівається до 75 градусів. Важко тут усьому живому. Серед рослинності пісків зустрічаються оазиси з берізок і сосен, дивують чагарники ковили. Росте на просторах пустині їстівна рослина, яка по-народному зветься “козелець”, чимось схожа на алое. Її білий довгий корінь можна їсти. У воєнні лихоліття люди в цих краях виживали за рахунок козельця, адже якщо його підсмажити трішки на вогні, то він нагадуватиме смаком хліб! Однак є місця зовсім лисі, позбавлені щонайменшого кущика. Зустрічаються в Олешківській пустелі й озера – сухі, повноводні і мінеральні.
Гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари, так що дощів тут менше, ніж у самому Херсоні, який знаходиться по іншу сторону Дніпра. Піщана буря вважається найстрашнішою у цій пустелі. За кілька секунд вітрисько здіймає таку кількість піску, що перестаєш бачити на відстані простягнутої руки. Старожили з довколишніх сіл пригадують, що майже за мить їхні хати замітало коли по вікна, а коли й по самісінькі стріхи, кажуть, що під піском зникали цілі автомобільні магістралі.
Серйозних наукових досліджень, присвячених Олешківським піскам, на подив, мало. Причина – особливий статус секретності регіону: в пустелі довгий час розташовувався військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбометання пілоти з усіх країн Варшавського договору. Справді, де ж іще заховати великий полігон, як не у безкрайніх пісках, що простягнулися майже на 30 кілометрів із заходу на схід і на 150 з півночі на південь, від Каховки до Кінбурнської коси. Та все ж таки є в Цюрупинську одна наукова установа, чия діяльність безпосередньо пов’язана із пустелею. Степова філія УКРНДІ “Лісоагромеліорації” вирішує проблеми комплексного використання пісків, а також створення перешкод на шляху розширення пустелі.
Як розповідають працівники філії, назва “Олешківські піски” походить від старої назви міста Цюрупинськ – Олешки. Олешківські піски в нинішньому своєму вигляді з’явилися не так давно. Колись, у сиву давнину, тут протікав Дніпро. Потім, з часом, вода відійшла, а ті піски, що залишилися на його місці, стримували покрив степової рослинності. Трава, за спогадами старих людей, була в людський зріст. Але у XVIII, а також у XIX століттях сюди почали завозити овець, які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. З часом розведення овець зійшло нанівець, і рослинність потрошку знову заселила Олешківські піски. Зараз вони зупинені по краях штучними лісами, площею понад 100 тисяч гектарів. Ці ліси вважаються найбільшими у світі штучними насадженнями.
|
|
Тут гартувався Сірко
Багата славними сторінками й історія району. Тут виявлені поселення й поховання скіфських часів, а поблизу міста Цюрупинська, сіл Пролетарка й Піщанівка знайдені сліди перебування колись грізних гунів. Хто знає, може, саме тут народився їхній знаменитий цар Атила, якого сучасники вважали найвойовничішим серед монархів періоду падіння Риму.
Херсонщина – це місце, де у часи запорозьких козаків розташовувалися три Січі. Саме тут засяяла зірка полководця Івана Сірка, тут Дніпром ходив до Туреччини на швидкокрилих човнах легендарний гетьман Сагайдачний, тут пролягали шляхи Богдана Хмельницького, Костя Гордієнка, Петра Калнишевського та інших видатних діячів України.
Саме в Цюрупинському районі тривалий час існувала Олешківська Січ, яка виникла як виклик колонізаторській політиці російського царизму. Тут кошовий отаман Кость Гордієнко й син Пилипа Орлика Григорій, якого батько надсилав до запорожців з таємною місією, обговорювали плани звільнення України від гноблення російського царату.
Олешківська Січ славного Війська Запорозького Низового виникла в межах Кримського ханства у 1710 році, після зруйнування Чортомлицької Січі. Проіснувала до 1734 року, коли на Січі перемогла промосковська опозиція і запорожці повернулися у підданство Росії.
У період російсько-турецької війни запорозька команда полковника Опанаса Ковпака побудувала тут кілька земляних укріплень, реконструйованих згодом Михайлом Кутузовим. А в 1790-1793 рр. слобода Олешки, села Раденськ, Підстепне, Козачі Табори, Костогризово входили до Кінбурнської паланки Чорноморського козацького війська.
Відома Олешківська Січ і тим, що тут гартувався сам Іван Сірко. Він прийшов на Хортицю 12-річним хлопцем і протягом семи років опановував спас, навчався ловити кулі руками, зцілювати рани, імітувати звіра в бою. Коли ж навчання скінчилося, юнак отримав від своїх учителів-характерників останнє завдання – знайти секрет безсмертя: місяць прожити в пустелі без їжі та води. Для виконання цього завдання Сірко рушив в Олешківські піски, на Херсонщину. Олешківська пустеля вже в той час була найбільшою в Європі. Понад сто кілометрів пісків, і жодної душі довкола, влітку температура на сонці понад сорок градусів. Яка людина могла витримати тривалий час без їжі та води в таких умовах? Сірко мав сам знайти у цих пісках давній секрет характерників.
Кілька днів він ішов пустелею. На шостий закінчилася вода. Від спраги та голоду в нього почалися видіння. Серед пустелі Іван побачив вродливу дівчину-козачку, яка мовби кликала його за собою. Він повз із останніх сил, а потім відчув, що дівчина вклала йому до рук якусь рослину і зникла у мареві. На світанку Сірко прийшов до тями, у руці він тримав міцно затиснені засушені кульки невідомої рослини. Іван проковтнув одну з них і відразу відчув, що до нього повернулися сили. Десь зникли втома і спрага. З подивом він зрозумів, що від смерті його врятувала ця дивовижна рослина, якою виявився корінець любки дволистої. Саме в ньому зберігалася поживна волога.
Коли Сірко повертався на Хортицю, щасливий від того, що виконав останнє завдання своїх наставників і став справжнім характерником, на дорозі коло села він побачив дівчину з його пустельного марева, яка допомогла йому знайти пустельну рослину. Дівчина чекала на нього. Це була козачка на ім’я Софія. Насправді вона ніколи не була в Олешківській пустелі, але Іван був упевнений, що саме Софія врятувала йому життя. І молодий характерник закохався. За кілька днів вони побралися, але вже за два тижні мав їхати, щоб виконати перший військовий наказ.
Чи буде в Олешках національний парк?
Можливо, вже незабаром Олешківські піски стануть Меккою українських екстремалів. Нещодавно козацькі пам’ятки Херсонщини – Кам’янську та Олешківську Січі – включено до нових туристичних маршрутів області.
Як повідомила заступник начальника Управління культури та туризму облдержадміністрації Тетяна Волинець, уже розроблено два спеціальні пілотні маршрути “Козацькими шляхами Херсонщини”, які передбачають відвідання вказаних історичних пам’яток.
А далі управлінням передбачено додати до вказаних маршрутів інші козацькі пам’ятки, розташовані в області, зокрема залишки Кінбурнських укріплень однієї з паланок Війська Запорозького.
У майбутньому територія Олешківських пісків, за дорученням Президента України Віктора Ющенка, стане національним природним парком, який розкинеться на піщаних аренах Нижнього Дніпра в Цюрупинському районі, загальною площею 19 га.
Територія майбутнього парку від Нової Каховки до Кінбурнської коси понад заплавою Дніпра і Дніпровським лиманом сягатиме 150 км. На ній розташовані 7 великих піщаних масивів-арен, відокремлених одна від одної. Ландшафт складають переважно піщані степи з кучугурами, у зниженнях – ділянки лук, боліт, солончаків. Тут збереглися типові і рідкісні рослини, що включені до Червоної книги України.
Нині здійснюється все необхідне для облаштування території: готуються під’їзні шляхи до двох оглядових майданчиків, споруджуються об’єкти сервісу. Місцеві туроператори та керівництво області впевнені, що маршрут користуватиметься значним успіхом, адже Олешківські піски офіційно визнані єдиною на сьогодні пустелею в Європі, яка має унікальний клімат.