|
|
| У козацькому храмі – Анатолій Віслий (другий справа), поруч – отаман Донецького міського товариства УРК Олександр Поповіченко, отаман Чорнобильського полку дивізії УРК «Україна» Василь Лабунін, заступник Гетьмана УРК Анатолій Власенко |
Наша оповідь - про активного учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, кандидата медичних наук, керівника «Центру захисту прав громадян, потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС», отамана дивізії Українського Реєстрового Козацтва «Україна», генерал-майора УРК Анатолія Леонідовича Віслого.
З діда-прадіда
Його прізвище має прадавнє козацьке коріння. Родова вотчина позначена на мапі Війська Донського як хутір Вісловський. Нині - це хутір Віслий.
А сам Анатолій Леонідович народився в обласному центрі Донеччини. Тут закінчив школу, опісля місцевий медінститут. Перше професійне хрещення - робота за фахом на Північному Кавказі. Цей період згадує як час морального, духовного становлення у середовищі Гребенчеського козацтва, що діяло на кордоні з гордими кавказькими народами.
Повернувшись у Донецьк, молодий медик, що пройшов гарт у збройних силах, успішно продовжує свою професійну діяльність у місцевих лікарняних закладах. Веде активну науково-дослідницьку роботу, захищає кандидатську, а згодом і докторську дисертації. Більше двадцяти патентів на винаходи нових методів обстеження і лікувань захворювання хребта допомогли молодому лікарю-вертебрологу знайти професійне визнання не лише на Батьківщині, але й далеко за її межами.
Тридцять років тому у біографії Анатолія Віслого розпочинається важкий, суворий «афганський» період. У неспокійній, непередбачуваній азіатській країні молодий лейтенант медичної служби досконало оволодів новою військовою спеціальністю - лікар-радіолог, командир розвідки дивізії.
Лейтенант – як генерал
А далі - безпосередня участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де Анатолій Віслий служив на посаді начальника штабу тилу сектора військ Київського військового округу. І це у лейтенантському званні, коли під його орудою були полковники! Тоді й закріпилося за Анатолієм Леонідовичем народне звання «лейтенант-генерал МС». Він успішно справлявся із забезпеченням майже 30-тисячного військового контингенту: від хліба й картоплі - до бензину, цвяхів, запчастин. Як результат плідної служби - численні подяки, нагороди, підвищення у званні. Саме в тій екстремальній ситуації і проявилися найкращі риси гідного нащадка давнього козацького роду!
Опісля напруженої чорнобильської епопеї - цивільне життя, активна лікарська, наукова діяльність. Не оминали Анатолія Віслого і суспільно-політичні проблеми. З непідробним ентузіазмом сприйняв початок демократичних змін в Україні. Не відразу, але органічно, свідомо влився у відроджений козацький рух.
Повернення до витоків
В останньому Анатолію Леонідовичу допоміг сам талан. У 2007 році він зорганізував «Центр захисту прав громадян, потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС». Діяльність цієї організації була досить успішною. Люди з надією і вірою зверталися за медичною, юридичною допомогою, за моральною і матеріальною підтримкою. І - небезрезультатно. Понад тисячу колишніх чорнобильців відчули з боку Центру конкретну допомогу. Ось тоді, порадившись із колишнім «ліквідатором» генерал-полковником УРК Анатолієм Власенком, наш герой і звернувся до Гетьмана Українського Реєстрового Козацтва Анатолія Шевченка з проханням прийняти чорнобильців на чолі з ним до цього шанованого товариства. Відтоді розпочинається нова змістовна сторінка в багатій біографії корінного козака Анатолія Віслого.
Остаточне формування Чорнобильського полку УРК відбулося два роки тому. Тривала робота не лише щодо захисту прав і гарантій саме чорнобильців - географія діяльності полку покривала всю територію України, зачіпала і вирішувала проблеми, що стосуються всіх видів порушень державного законодавства.
Порухи козаків стали знаковими - люди масово почали звертатися зі всіма життєвими спротивами і надіями до штабу Чорнобильського полку УРК. Чимало з них виявили бажання надати посильну допомогу: ті ж чорнобильці, воїни-інтернаціоналісти, українці-ветерани бойових дій у багатьох куточках світу. Ось тоді виникла нагальна необхідність створення ще двох полків - «Майбутнє України» і підрозділу Козацького контролю. Гетьман УРК Анатолій Шевченко підтримав об’єднання козацьких формувань у дивізію «Україна» під орудою Анатолія Віслого, якому нещодавно присвоєно козацьке звання генерал-майор УРК.
Це було не чергове призначення у структурі козаків-реєстровців. Як показав час, воно було обміркованим і перспективним. Нині дивізія УРК «Україна» успішно розширює її обрії, збагачується свідомими земляками. Тільки на тогорічне свято Покрови Пресвятої Богородиці лави козацького братства поповнили понад 150 новачків.
Протягом останнього часу зусиллями активістів дивізії «Україна» проведена величезна робота, що підтверджено фактово: відновлено справедливе нарахування пенсій і соціальних виплат близько 3,5 тисячі учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, понад 350 - дітям війни, 158 - воїнам-інтернаціоналістам, 570 - вдовам; захищені права близько 3 тисяч громадян у юридичних справах із працівниками місцевих житлово-комунальних господарств, представниками виконавчої влади України тощо.
Багатий життєвий досвід, фаховість, ерудиція, уміння не лише говорити, а й уважно слухати стали козацькому генералові надійною основою у його громадській діяльності.
А ще козак Анатолій Віслий - зразковий сім’янин, надійний чоловік і авторитетний батько. Особлива гордість батька - діти. Двоє синів - Анатолій і Олекса - обрали фахову стежину батька й стали кваліфікованими лікарями. А ще вони, як і батько, справжні козаки!
Пам’ять і майбуття – поруч
Нещодавно за ініціативи Анатолія Віслого на теренах Донеччини, в обласному центрі, а точніше, в козацькому храмі Різдва Христового, відкрито меморіальну дошку - згадку про загиблих і померлих внаслідок аварії на ЧАЕС. І це не лише данина минулому, а й турбота про майбутнє.
Щоб це було «не пустими словами», а позивом до взаємодії, щоб ми - українці, козаки, чорнобильці, афганці - разом боролися за свої права і виборювали їх, щоб відбулося-таки справжнє відродження Батьківщини.