У кіосках мільйонної Одеси вже давно не можна побачити українських газет і журналів. Найпопулярніші вітчизняні видання немає можливості придбати навіть у місцях найбільшого скупчення людей. Хіба не можна, приміром, хоча б на вокзалах пропонувати людям українську періодику. Я зі свого боку вносила подібні пропозиції, але ніхто не хоче помічати, у якому стані на півдні України знаходиться рідне українське слово. Складається враження, що цілеспрямована акція мовного голодомору українських видань і справжнє бомбардування низькопробною російськомовною книжковою продукцією, якщо прямо і не підтримується місцевою владою, то і, на жаль, не робиться хоча б маленьких кроків до покращення ситуації. Хто дає вказівки продавцям не виставляти на огляд українську періодику, тримати її під прилавком, а потім списувати?
Передплатити газету чи журнал для багатьох зараз не під силу, особливо не по кишені це пенсіонерам. У тролейбусах і трамваях оголошення теж лише російською. А чому не двома мовами?
Я не проти росіян. Але вони як громадяни України повинні знати мову держави, у якій проживають. Все ж таки ми в Україні. Повірте, навіть перед іноземцями соромно, що ми у власній державі не поважаємо рідної мови.
Російськомовні - це люди різних націй, і серед них велика кількість українців. Та чомусь на півдні та сході України керівники-росіяни піклуються не про розвиток різних мов, а про те, як ізолювати росіян від української.
Колись дружина мого племінника дорікала своїй мамі за те, що, коли приїхали з Росії, при вступі до школи, подала заяву, щоб її донька не вивчала української мови. «А тепер по роботі мені дуже часто доводиться мати справу саме з українською мовою. А надолужити згаяне важко», - говорить жінка.
Тож не привчайте своїх дітей ненавидіти українську мову. Треба знати дві мови, а не захищати малограмотність. І шкільної програми для цього достатньо - було б особисте бажання та воля влади. Упевнена, що у всіх школах Пушкіна повинні вивчати російською, але державною повинна бути одна - українська.
Як не гірко про це заявляти, але робота національних осередків не відчувається. Їх представників не побачиш на місцевому телебаченні. Дуже рідко на тому ж телебаченні можна почути українську, молдавську чи болгарську мови. А це - численні громади Одещини. Зате проросійська організація «Родіна» регулярно пропагує сусідню державу і лає Україну.
Етнічні українці обурюються таким ставленням до них, пишуть в україномовні газети, які передплачують. Але читають ці статті тільки вони самі та невелике коло таких же небайдужих, що мають змогу зробити передплату на ці видання.
Це суттєве питання, що починається від кореня, родоводу…