|
|
Історія писанкарства на теренах нинішньої України розпочалася з давніх-давен. Власне, така традиція була не тільки в наших краях. Розмальовували яєчка прапра-прабабусі й інших народів. Скажімо, перша згадка про звичай фарбувати в червоне крашанки міститься в німецьких джерелах ХV століття. А ось зберегти стародавнє мистецтво, сакральні символи часів Трипільської культури зуміли тільки в Україні. Нині багато де розмальовують яйця, але не дотримують канонів, не вкладають первісного смислу. Для них головне - прикрасити. Про це й ще багато чого цікавого розповіла відома писанкарка Зоя Сташук під час мого візиту в Київський палац для дітей та юнацтва, де майстриня навчає дітей писанкарства. Скажімо, там я дізналася, що писанку використовували як… оберіг від пожежі.
- Колись бабусі навчали онуків писанкарства, а тепер нам доводиться ділитися знаннями, зібраними по крихті з різних джерел, - сміється пані Зоя, зустрічаючи дітей. - Та й серед дорослих чимало охочих опанувати цю науку. Люди повертаються лицем до своєї минувшини, хочуть довідатися про свій родовід і коріння праукраїнців.
|
|
|
|
| Писанки з Полтавщини |
- Чому розмальовували саме яйця? За давньою міфологією, світ з’явився із світового яйця. Бо яйце - символ життя, а візерунки є обереговими знаками. До слова, брали яйця курочки, котра несеться перший рік. Вважалося, що вони мають сильнішу енергію. Язичники поклонялися Ярилові, Богові Сонця, який живе на небі. І найближча до нього з усіх живих істот - птаха, яка ширяє в небі. Й віск, який використовували в роботі, - також краплинка сонця, принесена «святою мушкою» - бджілкою. Отож наші пращури надягали все чисте, ставили поруч свічку й розпочинали роботу. Воду набирали вдосвіта з трьох криниць. Фарби готували з рослин самі. (Тепер цього не роблять, занадто марудна справа). Так творили енергетичне диво, - продовжує майстриня. - У дивовижності енергетики писанки я переконалася давно. Колись прийшов до нас на гурток відомий біоенергетик із «лозою». Так ось його рамочка крутилася навсібіч, щойно наближав її до яєчка. Сам дивувався такому потужному енергетичному полю. Писанка концентрує добру енергію і спрямовує її залежно від бажання майстрині. Кожна вибирає потрібний візерунок. Скажімо, жінки, які хотіли мати дитину, малювали на яйцях квіти, щоб Бог послав сина чи доньку. Рибки призначалися для тих, кому зичили здоров’я і довгих літ життя. Це як лист до Господа, в якому пишуть про найсокровенніше. Просили додати сил, допомогти подолати ворога чи витримати далеку дорогу. Скажімо, козаки, йдучи в похід проти ворога, а чумаки перед мандрами в Крим по сіль також брали з собою писанки-обереги із сакральними знаками - «Козацька левада», «Берегиня» та «Сорокопуть», - виготовлені руками матері чи коханої або дружини. Щоб повернулися додому живими-здоровими. До слова, задля міцності яєчка наповнювали воском. Власне, писанку використовували не тільки для таких високих цілей, а й у побуті. Так, під час пожежі розмальоване птахами яйце перекидали через охоплену вогнем стріху, і буцімто полум’я гасло, а вітер стихав або повертався в інший бік, не даючи розгулятися войовничій червоній птиці. Цікаво, що наші далекі пращури знали й інші способи боротьби з вогнем. Приміром, починали гасити полум’я… молоком, бо воно вважалося символом життя, яке має перемогти смерть, котру несе із собою неконтрольований вогонь. А оберегами від такої напасті слугували розписані червоними півнячими гребнями яйця - їх клали на вікна. До слова, на яйцях зображували також спеціальні символи, щоб убезпечити найближчих людей від різного лиха. Скажімо, різноманітні фігурки Берегині, маємо їх безліч. А ще - «Вовчі зуби», «Волове око», «Кігтик крука», «Заячі вушка», «Баранячі ріжки»… Хрест - то повний захист, зі всіх боків.
|
||
|
|
|
| Давня писанка княжої доби XII-XIII ст. Знайдена у 1992 році під час розкопок решток церкви у с.Крилос - давній Галич на Івано-Франківщині. Писанка із звичайної глини, покрита поливою |
Художниця розповіла, що за давніх часів писанки розмальовували не тільки до Великодня. Займатися цим розпочинали від Водохреща, а завершували роботу на Трійцю. Наші пращури вважали, що цим допомагають Сонцеві здолати холод і пітьму, вивести Природу із зимової сплячки. Й підтримували небесне світило до тих пір, коли воно повертало на зиму, лаштувалося на спочинок. Малюнки відповідали порі року. Приміром, на Стрітення зображували трьох птахів - сороку, зозулю й ластівку. Вони мали вказати весні дорогу. На Сорок Святих - саме на цей час припадає весняне рівнодення - малювали сорок клинчиків. На кожен із них загадували бажання, які мали почути небесні сили. До поминальних днів готували писанки з так званими небесними поясами: білий орнамент на чорному тлі. Своєрідний місточок, по якому думки живих передаються до тих, хто вже перебуває за земною межею.
Трипільці використовували понад сотню солярних знаків. На жаль, за часів тотального безбожництва все це прийшло в забуття, можна навіть сказати, мало не зникло, ділиться пані Зоя. Адже в 20-ті роки вже минулого століття заборонили не лише розмальовувати, а й фарбувати яйця. (Та й за часів мого дитинства народні традиції не шанували, пояснювали, що фарбувати яйця, пекти паски, варити кутю, ба навіть ходити на кладовище - пережиток, це роблять тільки відсталі й затуркані бабусі. А нам, майбутнім будівникам комунізму, це робити негоже). Так ось, щоб повернути майже втрачене, Зоя Сташук разом із відомою писанкаркою Оксаною Білоус перемалювали зображення на писанках із альбому Миколи Кульжицького, виданого у Москві 1899 року. В ньому зібрано 2219 зразків із сімнадцяти губерній (п’ятдесяти чотирьох повітів, ста п’ятдесяти чотирьох сіл) тодішньої Малоросії. З’явився цей раритет завдяки поміщиці Катерині Скаржевській із села Круглика, що на Полтавщині. Саме вона наказала збирати писанки по всій Україні й допомогла опублікувати безцінну книгу.
Символи землеробської культури українки споконвіку відтворювали в ткацтві, вишивці, малярстві. Хоча, можливо, й не зовсім розуміли їхній смисл. Власне, й досі не всі коди розшифровані. Нам ще належить їх прочитати. А втім, дещо вдалося розгадати. Приміром, коло або перехрещені лінії із закрученими кінцями означають сонце, нескінченні лінії символізують воду, а поєднання води і сонця дає життя. Знак Всевишнього - хрест, що єднає небо і землю. Кольори також мали велике значення. Так, жовтий вважався кольором Місяця, врожаю. Червоний - символ життя, радості, любові, тобто сонячний. Блакитний, він же небесний, віщував здоров’я. Чорний - колір мужності, відваги, чоловічий. Цікаво, що чоловіки-писанкарі - велика рідкість. Вони зустрічалися на Тернопільщині та Хмельниччині. Це явище називали богуванням.
- Тепер писанкарством займаються переважно перед Великоднем. Все більше охочих долучитися до цього прекрасного виду народного мистецтва, - каже Зоя Сташук. - Потихеньку відроджується наша історична пам’ять. Отож, що треба для писанки? Фарби, сире яйце, писачок, віск, та передусім - чисті помисли й добрі думки про того, для кого вона призначена. За повір’ям, що більше розмалюєш писанок, то більше матимеш щастя…