|
|
| Представники старшини Львівського обласного козацького товариства УРК на чолі з отаманом Львівської обласної організації УРК, генералом армії УРК Василем Павлечком покладають квіти до пам’ятника воїнам-афганцям у рамках святкування 21 річниці виведення ві |
Реєстровці Львівщини постійно опікуються проблемами воїнів-афганців, надають їм посильну допомогу. А нещо-давно реєстрові козаки уклали угоду про співробітництво зі Спілкою ветеранів Афганістану.
Цьогоріч храм-пам’ятник Покрова Божої Матері відзначає знакові події - 3 березня минає 80-річчя освячення закладки фундаменту, а 28 липня - урочистого підняття хрестів. З цієї нагоди у храмі відбулася чергова зустріч представників обласної та міської організацій УРК з духовними наставниками закарпатських реєстровців. Окрім суто організаційних питань, пов’язаних із спільною підготовкою до відзначення 80-річчя першого богослужіння, що відзначатиметься 7 січня 2011 року, йшлося про подальшу координацію дій козацької старшини та духівників обласної організації УРК.
Був ще один привід для зустрічі - цього дня (13 лютого) минуло 30 років з часу, коли відійшов у вічність головний будівничий храму, талановитий зодчий, відомий художник, у минулому - хоробрий, мужній бойовий офіцер, архімандрит Андрій (Всеволод Коломацький). Тож по завершенні зустрічі наш кореспондент попросив настоятеля храму о. Миколу розповісти про основні віхи становлення храму та згадати тих, хто залишив по собі глибокий слід у становленні цієї святині.
Біля колиски храму стояли справжні сподвижники
…Православна община в Ужгороді, розповідає о.Микола, виникла на початку 20-х років минулого століття. Значну частину її вірників складали представники російської еміграції, серед яких було й немало нащадків козацьких родин, які, рятуючись від більшовицьких переслідувань, знайшли прихисток у тодішній Чехословаччині, до складу якої аж до березня 1939 року входило сьогоднішнє Закарпаття - тодішня Підкарпатська Русь. Оскільки власного храму громада не мала, уряд дозволив проводити богослужіння у приміщеннях школи для глухонімих, що знаходилась на розі сьогоднішніх вулиць Другетів і Шумної. Позаяк це приміщення було тим часовим, а громада нараховувала більше 250 вірників, назріла необхідність будівництва власного храму. На той час серед православної еміграції з’явилася ідея збудувати в Ужгороді храм-пам’ятник на честь воїнів, які загинули в Карпатах під час Першої світової війни. Підготовчий період тривав більше чотирьох років. Його використали для пошуків придатної для цієї мети земельної ділянки, збору коштів, підготовки проекту. В кінцевому варіанті місце під новий храм влада виділила на набережній Ужа. Серед жертводавців, які внесли чималі кошти на спорудження святині, - велика княгиня Анастасія, відомий ужгородський адвокат Михайло Гагатко, голова будівельної комісії Михайло Риган, сотні мешканців Ужгорода та жителів навколишніх сіл. До цього прилучилися й православні громади, які самі ледь ставали на ноги, - сіл Руського, Ракошиного, Великого Бичкова, Костилівки, Горбків та багато інших.