Голова Адміністрації Гетьмана УРК у Закарпатській області, маршал козацтва Федір Харута під час відвідання Домбоківського монастиря. |
«Кажуть про нього, що це людина, яка випереджає час. Однак навіть у цьому занадто мало вміщується. Федір Харута, голова постійної комісії Закарпатської обласної ради з питань бюджету, співголова асоціації «Європейська спілка транспортників України», у певному розумінні уже живе в тому майбутньому, для повноти й гармонійності якого новим змістом наповнює реальність, піднімає патріотичний дух минулого». Наведена цитата - з публікації, вміщеної кілька років тому в обласній газеті «Новини Закарпаття». На моє переконання, вона доволі точно передає суть життєвого кредо голови спостережної ради ВАТ «Закарпатінтерпорт», голови Адміністрації Гетьмана УРК у Закарпатській області, маршала козацтва Федора Харути.
Штурман логістики й генератор ідей
Що рухає намірами цієї неординарної особистості? Що продукує необхідність ініціювати й системно займатися реалізацією проектів (а їх - близько двох десятків!), більшість з яких, здавалося б, далекі від професійних інтересів? Відповіді на ці питання на зустрічах з цією неординарною особистістю намагалися отримати журналісти не лише обласних, але й низки центральних видань. Сам Федір Григорович, людина скромна й небагатослівна, зазвичай відбувається жартом: «Це наслідок загартування залізницею».
Що ж, певна доля істини у цьому є. Залізниця, з її майже військовою дисципліною, чіткою регламентацією, стала для нього доброю школою життя. По закінченні з відзнакою Криворізького залізничного технікуму та Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту був скерований на Східно-Сибірську залізницю, де працював упродовж чотирьох років на керівних посадах. На строковій військовій службі, яку проходив в Ужгороді, командував взводом, згодом - ротою гвардійського залізничного батальйону. Після звільнення в запас працював у дирекції з обслуговування пасажирів, де уже через рік домігся високого професійного визнання, виборовши звання «Кращий інженер Львівської залізниці». Однак його неспокійна вдача, ймовірніше за все, має й іншу, «генетичну» складову. Народився Федір Харута у далекому забайкальському селі Усть-Тасуркай Приаргунського району Читинської області. Саме тут його батько проходив строкову службу й уподобав корінну сибірячку Марію Козлову. Її родове коріння, як з’ясувалося згодом, сягає історії забайкальського козацтва. З козацьким родом Сулими пов’язана одна з гілок родоводу Григорія Харути. Тож хто зна, може, саме звідси, з переплетіння двох козацьких родин, у маршала козацтва, заступника Гетьмана УРК з міжнародних зв’язків Федора Харути й могутня козацька статура, що ніби зійшла з художніх полотен Михайла Дерегуса чи Олени Кульчицької, й захоплення козацькою історією, і твердий козацький характер та завзятість, з якою береться за будь-яку справу, незалежно від того, стосується вона професійних обов’язків чи громадських клопотів.
До булави треба й голови
…Про свою найбільшу професійну мрію, яку свого часу підтримав колишній міністр транспорту і зв’язку, Герой України Георгій Кирпа і яку завдяки неповороткості бюрократичної машини не вдалося реалізувати - створення у Чопі Міжнародного логістичного центру, логістики загалом, - Федір Харута може розповідати годинами. Він переконаний: навіть у сьогоднішніх непростих умовах, спричинених світовою економічною кризою, Україна не лише має всі шанси зберегти свій імідж як транзитної держави, але й здатна прискорити інтеграцію національного транспортно-дорожнього комплексу в європейську та світову транспортні системи на рівноправних, партнерських засадах. Для цього, переконаний досвідчений господарник, є найголовніше - вигідне географічне розташування, досвідчені, високопрофесійні кадри й потенційні ресурсні можливості. Гальмує справу - відсутність реальних реформ у галузі й державницького підходу до розв’язання проблем. Тому раз у раз ініціює звернення не лише до керівництва «Укрзалізниці», але й до вищих урядових інстанцій, аргументуючи їх конкретними пропозиціями та власним баченням шляхів розв’язання нагальних проблем. При цьому звик не зважати на те, що у відповідь, як уже бувало неодноразово, може надійти чергова відписка, а «доброзичливці» не оминуть можливості в черговий раз «встромити палицю до колісниці».
Федір Харута належить до людей, які, як кажуть, живуть «не хлібом єдиним». Після обрання депутатом обласної ради здивував багатьох колег тим, що відмовився від посади звільненого голови бюджетної комісії. Взявся виконувати ці обов’язки безоплатно, а за рахунок економії фонду оплати праці запропонував утримувати постійно діючий робочий орган комісії - групу радників з числа молодих економістів - випускників УжНУ.
Про позитивний досвід роботи очолюваної ним комісії з питань бюджету Закарпатської обласної ради, розроблені за ініціативою її голови бюджетний та інвестиційний паспорти, «круглі столи» з актуальних проблем удосконалення бюджетного процесу неодноразово писали не лише місцеві, але й центральні видання, зокрема газета «Голос України».
Ініційовані ним проекти стосуються різних сфер життя області - туризму й рекреації, охорони довкілля, збереження пам’яток історії й культури, відродження духовності. Аби мати більше можливостей для їх реалізації, у червні 2001 року прийняв пропозицію обійняти посаду заступника керівника обласної державної адміністрації. З головою поринув у роботу й успішно працював упродовж трьох років. Однак окремі його проекти своєю неординарністю, націленістю на перспективу для декого з тих, хто звик працювати у рамках посадових інструкцій і за принципом «аби день до вечора», були неприйнятними. Воістину, як каже козацьке прислів’я, до булави треба й голови.
Серед проектів, про які Федір Григорович каже, що вони «для душі», - «Закарпаття - земля для паломників», «Карпатський трамвай» та «Козацькі сліди на Закарпатті».
До першого з них прийшов через зацікавленість історією краю, знайомство з монастирями, де найбільш глибоко закорінений справжній український дух. Під особисту опіку маршал козацтва взяв Домбоківський монастир Успіння Божої Матері. За його власні кошти вийшло видання з історії цієї обителі, розраховане на паломників. Наразі спільно з духівником монастиря о.Віктором Мальо-ваником, нещодавно нагородженим козацькою відзнакою - орденом «Бронзовий козацький хрест», виношують плани відродження при монастиреві прадавніх ремесел - закарпатської вишивки, різьби по дереву, писанкарства.
Що ж стосується проекту «Карпатський трамвай», то наразі завершується підготовка до видання книги «Гірська логістика Закарпаття. З історії лісових вузькоколійок», яка є однією з його складових.
Серед захоплень, які Федір Харута зумів зберегти й досі, подолавши піввіковий життєвий рубіж, - плавання і спортивні єдиноборства. Як багаторічний голова федерації боротьби дзюдо для його становлення в області доклав не лише чимало організаційних зусиль, але й власних коштів. Зокрема, два роки тому побачила світ книга «Закарпатська богатирська естафета: від класичної боротьби до магії дзюдо». Разом з однодумцями домоглися того, що юні ужгородські дзюдоїсти сьогодні мають один із кращих в Україні тренувальних залів.
Звитяга козацької минувшини піднімає дух сьогоднішній
Людина ініціативна і відповідальна, голова Адміністрації Гетьмана УРК у Закарпатській області Федір Харута розбудовою обласного козацького осередку переймається так само завзято і плідно, як і будь-якою іншою справою, якою коли-небудь доводилося займатись. Він переконаний сам і прагне переконати у цьому інших: відродження слави й престижу УРК залежить від кожного його члена. Серед старшини обласного козацького осередку - наукові працівники, колишні кадрові військові, правоохоронці, керівники підприємств та організацій. Вони сьогодні не лише сповідують ідеологію українського козацтва, але й реально працюють на її утвердження в цьому, на перший погляд, «некозацькому регіоні». До прикладу, декан юридичного факультету Закарпатського державного університету, генерал-майор УРК Петро Трачук, віднедавна призначений обласним отаманом, одним із пріоритетів вважає утвердження ідей козацтва у студентському середовищі. Колишні кадрові військові, генерал-майор УРК Віктор Голін та полковник УРК Станіслав Матвієнко серйозно переймаються відповідно проблемами зміцнення зв’язків із зарубіжними ветеранськими організаціями та ознайомленням з історією козацтва призовної молоді й військовослужбовців строкової служби. Генерал-лейтенант УРК, начальник штабу обласного козацького осередку Володимир Подгорецький та заступник отамана міського козацького товариства Леонід Магдюк, у минулому офіцер міліції та державний службовець, дбають про переведення у практичну площину роботи зі шкільною молоддю. Низка важливих заходів обласного козацького осередку відбуваються за активної участі підприємців - радника голови Адміністрації Гетьмана УРК Олексія Кіндрата, заступника обласного отамана генерал-майора Анатолія Швецова, духівників обласного козацького осередку - настоятеля Покровської церкви в Ужгороді о.Миколи Кабаці та священика Домбоківського монастиря о.Віктора Мальованика. Завдяки цим та іншим ентузіастам, ідеї козацької минувшини стають близькими не лише тим, хто уже пов’язаний з реєстровим козацтвом, але й багатьом закарпатцям, для яких козацтво все більше виступає уособленням національного характеру, сили і мужності нашої нації, її демократичного й вільного існування.
Важливим джерелом поширення цих ідей на теренах краю є газета «Україна козацька», яка сьогодні, за сприяння голови Адміністрації Гетьмана УРК в Закарпатській області, безкоштовно надходить загальноосвітнім школам, сільським і селищним бібліотекам, органам виконавчої влади.
…Кожен, хто хоча б раз бував у приміщенні головного офісу ВАТ «Закарпатінтерпорт», обов’язково зверне увагу на таке. На першому поверсі, одразу ж при вході до приміщення, знаходиться своєрідна міні-галерея: оригінальні картини закарпатських художників, і серед них на чільному місці - майстерно виконана копія геніального творіння Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Мабуть, фахівець-мистецтвознавець побачив би у такому сусідстві порушення звичних канонів. Однак, як на мене, це ще один штрих до розуміння козацької вдачі Федора Харути, який переконаний: задля того, аби не міліли джерела, що гартують тіло й облагороджують душу, героїка козацької минувшини й покликана піднімати дух сьогодення!