Лише два роки працює група краєзнавців - пошуковців з вивчення старожитностей рідного краю, очолювана начальником штабу Новоград-Волинської міської організації Українського Реєстрового Козацтва, майором УРК Геннадієм Цапліним. Завдяки його ентузіазму зібраний багатий і безцінний матеріал козацької доби, що сприяло створенню музею духовності і патріотизму, бойової і козацької слави на базі міської спеціалізованої школи №4.
|
|
Наведу лише декілька прикладів історичних досліджень. Краєзнавців-аматорів зацікавило сучасне село Повчине, півтора століття тому воно називалося Полчин, (скорочена назва від Половчини - можливо, від древніх половців). На місці древніх слов’янських поселень по берегах річки Корчик козачатами були зібрані сотні предметів старовини. Серед них свинцеві кулі від мушкетів, ковані мідні цвяхи, монети різних держав литовсько-польської та царської доби. На полях, які щорічно переорюються, знайдені залізні козацькі сковорода, казан, натільні хрестики, козацькі каблучки - печатки, обручки жіночі та чоловічі, жіночі срібні прикраси, мідні чарки, глиняні козацькі люльки, наконечник бойового козацького списа, залишки старовинних ікон, ґудзики, зроблені змонет «Деньга» 1735 року, пряжки до кінської збруї, підкови, стремена, шипи льодохідні для коней, уламки привозного розмальованого домашнього посуду (на знімку). Місцеві краєзнавці дійшли висновку, що тут була козацька митниця, бо в селі Повчине, за легендою, були стайні Богдана Хмельницького. Тут був козацький бій з поляками, бо є рештки фортечних укріплень із залишками земляних валів. На цьому місці сьогодні забуте владою та людьми, запущене, заросле тереном та барвінком кладовище, на якому стоять та лежать німі свідки тих часів - козацькі кам’яні хрести. Ми маємо історичні факти про бої місцевого значення козаків у цих місцях.
Іншим напрямком роботи групи юних краєзнавців є дослідження таємниць козацьких імен та прізвищ. У процесі вивчення діти та їхні наставники замислювалися над тим, звідки пішов родовід кожного із них, осмислювали самих себе, свою історію, своє коріння - все те, від чого починається самоусвідомлення особистості як українця, це усвідомлення нації, яка почала своє відродження після вікового сну. Беручи участь у всеукраїнському конкурсі в газеті «Україна козацька», Новоград-Волинська міська козацька організація започаткувала проведення по-дібного конкурсу ще в 2007 році серед місцевих учнів та студентів під назвою «Наш козацький край».
Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації величезного числа козаків на Запорозькій Січі, де з’явилося безліч утікачів з усієї України. В ті часи існував звичай надавати їм нові прізвиська, щоб утікачів не могли розшукати їх власники. Та й козаки з Гетьманщини, які перебували на Січі, в цей час змінювали свої прізвища на прізвиська. У козацьких реєстрах, складених після Зборівської угоди 1649 року, прізвищеві назви на (енко), наприклад, Діденко, Писаренко, Книшенко, Петренко, Губленко. Наприклад, у реєстрі Київського полку 1650 року найменування прізвищ на (енко) становлять 60% від усього складу прізвищ.
|
|
| Ми - козацького роду |
За прізвищем можна було дізнатися, чим займалася прибула людина , її ремесло та рід занять. Наприклад, Хорунжий, Стороженко, Цимбалюк, Стаднюк, Пекар, Гончар, Міняйло. За козаком закріплювалась назва місцевості, звідки прибув утікач: Зв’ягельський, Корецький, Полтавчанко, Чорноморець, Ростовчак. Козаки були різних національностей, що свідчило про широкі міжнародні зв’язки та інтернаціоналізм у козацькому війську, як-от: Литвин, Сербин, Гуцул, Молдаван, Циганко.
Помічаючи схожість з якоюсь рисою представників фауни і флори, особливо птахів, козаки давали своїм товаришам прізвища: Голуб, Дрозд, Чайка, Лелека, Зозуля, Вовк, Заєць. Зовнішній вигляд, вдача, поведінка, внутрішній портрет особистості, відчайдушність, розкутість духу, пори року, дні тижня та іронічні прізвища, які відбивали не справжню ознаку, а протилежність, наприклад: Зима, Холодний, Гарячий, Засуха, Субота, Перебийніс, Куйбіда, Убийвовк.
Учні-козачата відроджують у своїх українських іменах віру, духовність, традиції, звичаї, мораль. Це ті чинники, без яких буде важко будувати могутню, процвітаючу державу, ім’я якої - Україна.
У місті Новограді-Волинському проведений міський фестиваль «Дерево мого роду». У номінації «Дослідження власного роду» перемогли козачата Бондарчук Катя (5-г), Годлевська Марина (8-а), у номінації «Кращий нарис» - Луминецький Роман (5-а), Медведчук Аліна (11-а). А учень спеціалізованої школи №4 Козакевич Андрій у попередньому році отримав диплом за друге місце в Міжнародному конкурсі з українознавства в столичному Науково-дослідному інституті українознавства.
Сьогодні група краєзнавців-пошуковців на чолі з начальником штабу Новоград-Волинської міської організації Українського Реєстрового Козацтва, майором УРК Геннадієм Цапліним досліджує документи XVII ст., отримані зі Львова, польською мовою, про уродженців нашого краю - сотника Зв’ягельського полку Михайла Тиші та родовід славного реєстрового козака, одного з героїв битви під Берестечком 1651 року, сотника Івана Цимбалюка у складі Білоцерківського чи Київського полків, що, отримавши важке поранення на полі бою під селами Острів чи Пляшевою, живим лишився завдяки порятунку після бою місцевою жителькою. Родовід його йде із сіл Баранівського району, а був він учасником козацького походу в 1649 році на містечка Гощу, Клевань і Луцьк.
У цьому році краєзнавці започатковують екотуризм. Екологічна стежка приведе козачат навколишніми лісами до «Богданового дуба», який знаходиться в кварталі №2 між Новоград-Волинським та Корцем. Йому приблизно 450 - 500 років, у діаметрі - понад два метри. Говорять, що під час походу на Польщу військ Богдана Хмельницького на місці, де росте цей велет-дуб, розташовувався військовий табір, а під цим легендарним деревом стояв намет самого Богдана. На честь цього на дубі зроблено мідне кільце, яке нині врослося у стовбур, з написом про цей факт. Десь на висоті близько двох метрів навколо дуба видно наріст. Взагалі наш край багатий на легенди і народні перекази про козацькі часи, зв’язані з місцевістю чи населеними пунктами. Краєзнавці планують випустити збірку місцевих легенд і переказів за активної підтримки голови Північно-Західної Адміністрації Гетьмана УРК, генерал-полковника УРК Валерія Цимбалюка.