Кожна обласна чи міська козацька організація УРК, козацькі полки мають свої прапори.
Але чи усі вони відповідають історичним традиціям та Статуту Українського Реєстрового Козацтва? Про що треба пам’ятати, створюючи козацькі клейноди сучасних козацьких товариств, щоб вони кликали до поступу, дії, а не ставали предметом скептицизму істориків і геральдистів, - наша розповідь.
У кожного прапора своя історія
Історія українського військового прапорництва сягає своїм корінням у далеке минуле й тісно пов’язана з історією українського державотворення. В усі часи прапори, або хоругви, для воїнів мали непересічне значення і символізували славу та перемогу.
|
|
| Козаки Лисянського полку УРК пишаються своїм прапором. |
Прапор завжди вважався військовою святинею, під ним об’єднувалися вірні своєму обов’язку воїни, йшли з ним у бій. Окрім власне військових, були і є прапори державні, міжнародні, територіальні (провінцій, міст і т. ін.), церковні, родові, станові, цехові тощо.
Серед козацьких клейнодів - військових відзнак і бойових регалій, інших атрибутів вояцької слави та гетьманських повноважень - у період козаччини чільне місце займали військові прапори. Козацький період в історії українського народу налічує кілька сотень років. Початки його сягають далекого ХV ст., коли в умовах литовського, а згодом і польського панування українці прагнули зберегти власну національну самобутність, стерегти свої кордони, боронити свою землю.
Розуміючи роль козацтва як у воєнному, так і в суспільно-державному житті, литовські князі, а потім польські магнати намагалися використати його у власних цілях. Наймаючи козаків на воєнну службу, їм вручали військові символи. Відтак розвиток козаччини в Україні у першій половині ХVІІ століття мав значний вплив на військове прапорництво. Наймаючи запорожців для воєнних походів, монархи дарували їм клейноди, які потім залишалися на Січі. У цьому контексті значний інтерес становить московський похід війська гетьмана Петра Сагайдачного 1618 року на прохання польського монарха, аби запорожці допомогли порятувати його сина, королевича Владислава, котрого королівське військо кинуло напризволяще під стінами Москви. Козацька армія врятувала-таки від полону спадкоємця престолу Речі Посполитої. Вдячний Краків прислав на Січ військові клейноди: булаву, бунчук, знамена гетьманської влади і гербову печатку.
Під час національно-визвольної боротьби козацьке військо використовувало прапори різних барв із зображенням зірок, хрестів, місяця, гетьманських або регіональних гербів.
Важливу роль відігравав і геральдичний образ Михаїла в період козаччини. Його зображення на головній корогві за доби Богдана Хмельницького дає підстави твердити, що цей святий набув тоді величного символу тогочасної України. Архангел Михаїл довго залишався чи не найулюбленішим зображенням на козацьких визвольних прапорах. Наприклад, на 36 прапорах запорозьких полків першої половини ХVІІ століття зображення Михаїла знаходимо - 9 разів, Богородиці - 8, Миколая Чудотворця - 7, Георгія Побідоносця - 3.
Значного розквіту набуло українське військове прапорництво у легендарну козацько-гетьманську добу другої половини ХVІІ століття. Протягом років постійно тривало його збагачення, посилення національних ознак щодо форми і змісту, створення системи полкових, сотенних стягів, прапорів для військових походів.
З того часу залишилося чимало історичних матеріалів. Саме на зламі ХVІІ століття з’являється нова прапорна барва - «малинова», яка стала у майбутньому основним кольором козацьких військових прапорів. Так, головними стягами у другій половині ХVІІ століття були переважно червоно-малинові із зображеннями архангела Михаїла. Такі прапори мали козацькі полки, сотні, запорозькі курені. Окрім малинового, у козацьких полках були корогви жовті, сині та інші. Синю і жовту барву найчастіше знаходимо в козацькому одязі часів Визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654 рр.), а пізніше - гайдамаків доби Коліївщини. Так, під час облоги Львова 1655 року за Б. Хмельницьким несли одну червону корогву, а другу - з образом святого Михаїла, що простромлює змія. «З цими прапорами, - писав польський міщанин, - ішли інші корогви, більш-менш тридцять чотири. На них видно було герби майже всіх давніх воєводств і повітів - окрім нашого білого орла в короні».
Блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів і почасти інших знаків - небесних світил, постатей святого Михаїла, святого Юрія та інших святих - стали переважати у другій половині ХVІІ століття. Лицьовий бік полкових і сотенних знамен мав уже нову емблему - лицаря-козака із самопалом у жовтому (золотавому) щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотній - полкову чи сотенну емблему відповідного кольору з установленим зображенням. Тільки після скасування гетьманщини у 1764 році козак із самопалом зникає з урядових печаток, але згодом з’являється на Кубані як знак чорноморських козаків.
Використовувалися й інші знамена. Так, у 1654 році під Богуславом козацька армія Богдана Хмельницького «мала корогву христолюбивого та хороброго гетьмана Зіновія: з чорного і жовтого шовку, у смуги, з хрестом на ратищі». А у січні 1654 року Б. Хмельницькому передавали знамено від царя Олексія Михайловича. На ньому були зображені «Всемилостивий Спас», «Пресвята Богородиця в Покрові», святі Антоній і Феодосій Печерські і свята Варвара.
У роки Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козаки Лисянського краю входили кількома сотнями до складу Корсунського та Білоцерківського полків, а також до Лисянського полку, який епізодично існував у 1648-1649, 1651, 1657, 1664, 1665 роках. При цьому першим полковником Лисянського козацького полку був легендарний Максим Кривоніс. У своїй історії козаки Лисянщини у складі сотень Корсунського та Білоцерківського полків чи окремого Лисянського козацького полку брали участь у визначних боях Національно-визвольної війни під керівництвом Б.Хмельницького: під Корсунем (травень 1648 року), Пилявцями (вересень 1648 року), Зборовом (серпень 1649 року), Батогом (червень 1652 року), в облозі Львова (жовтень 1648 року), Жванця (жовтень-грудень 1653 року) та інших. Увійшла в історію також оборона Лисянки від польських військ 1664 року на чолі з Л.Горленком. Козаки Лисянщини брали активну участь і у визвольній боротьбі на Правобережній Україні під проводом Семена Палія, а пізніше - в гайдамацькому русі і повстанні Коліївщина 1768 року.
Весь цей час, як під час битв, так і переходів, прапор завжди був на чолі козацького війська. Ось як описує сучасник урочистостей марш запорозької армії біля стін Львова восени 1655 р.: «Хмельницький їхав як гетьман козацтва Краківським передмістям повз темну браму з бунчуком із кінського білого хвоста… другий прапор прикрашений зображенням Святого Михаїла. За цим стягом інші знамена, яких було більше тридцяти». Були там під своїм прапором і лисянські козаки, адже у ході Національно-визвольної війни 1648-1654 років під проводом Б. Хмельницького з формуванням в Україні сотенно-полкового устрою спостерігався значний розвиток місцевої герботворчості. Створення Лисянського полку передбачало і виникнення своїх клейнодів, прапорів, полкової печатки та інше.
За волю України - з жовто-синім знаменом
У 1917-1920 роках Лисянський край знову став одним із осередків формування загонів Вільного козацтва, а також центром Звенигородського повстання 1918 року проти німецьких військ. При цьому ці військові формування, що повстали в Україні, спонтанно вживали жовто-блакитний прапор, що скоріше було ознакою їх національної або державної приналежності, ніж військовим атрибутом.
Сьогодні, коли козацький рух в Україні поширюється, не залишаються осторонь і нащадки славних козаків Лисянщини. Так, у 2005 році радою козаків на свято Андрія Первозванного в містечку Лисянка було прийнято статут Лисянського районного козацького товариства Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво». Цей день є днем відродження лисянського козацтва, метою діяльності якого є сприяння розбудові України як суверенної, самостійної та незалежної, демократичної та правової держави, з козацькою моделлю демократії, що гармонійно поєднує вільності та свободи людини з дисципліною і порядком у державі.
Відповідно до статуту, това риство має свою атрибутику та символіку: прапори, бунчук, клейноди, емблеми, а також членський квиток єдиного зразка, однострої, єдині козацькі військові звання, козацькі відзнаки та нагороди, марш тощо.
Тому не дивно, що після заснування козацької організації виникло питання про створення власної емблеми (військово-геральдичного знака) та прапора, які б відповідали встановленим геральдичним правилам та містили в собі історичні відомості про Лисянський край та козацтво. За це складне завдання в грудні 2007 року взялися козаки Олександр Гаврилюк та Олег Ганжа, які і стали авторами емблеми та прапора.
Цьому передувала кропітка робота над архівними матеріалами, малюнками та фотокартками прапорів, вивчення геральдичних правил, ознайомлення з музейними експонатами та інше.
Вивчення історичних матеріалів дає підстави зробити висновок, що прапорництво Війська Запорозького і Запорозької Січі пройшло складний шлях еволюції. Спочатку в основі символіки прапорів були геральдичні знаки польсько-литовської держави - Речі Посполитої. Пізніше на козацьких прапорах з’явилися російські, австрійські, турецькі державні символи. Лише після остаточного переходу українського козацтва під владу Росії у ХVІІІ столітті виробилась в основному усталена символіка прапорів. При цьому у ХVІІІ столітті у прапорництві Запорозької Січі велика корогва залишалася червоною із зображенням з одного боку - архістратига Михаїла, а з іншого - білого грецького хреста під золотим сонцем, півмісяцем і зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові. А під час морських походів використовувалися стяги - білий із зображенням святого Миколи Чудотворця і червоний - із зображенням козацького корабля.
Крім того, незважаючи на розмаїту кольорову гаму на знаменах Запорозької Січі, мало місце й широке використання жовто-блакитних знамен. Це засвідчує, зокрема, лист останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського до одного з київських священнослужителів: «При сем услужно прошу в Киеве, искусных матерей поискав, подрядить зделать в прилагающуюсь меру войсковое на блакитном канаванце, в подобию имеющегося при Коше на жолтой материи четвертоугольного недавно поновленого знамя (котрого Вы довольно знать изволите) со изображением на нем гербов: с одной стороны - святых апостолов Петра и Павла, и между имы церкви: а с другой - большого орла, а на нем с мечем архистратига Михаила».
На жаль, головну мету, яку переслідували при вивченні історичних матеріалів - встановлення прапорів козаків Лисянського краю, що входили кількома сотнями до складу Корсунського та Білоцерківського полків, а також до Лисянського полку, який епізодично існував у 1648-1649, 1651, 1657, 1664, 1665 роках, чи герба м.Лисянки, яке з 1622 року мало магдебурзьке право і була центром цих козацьких формувань, досягнуто не було. Це питання потребує додаткового подальшого вивчення як краєзнавцями, так і істориками, а тому важливе історичне відкриття ще попереду. Тому за основу емблеми (військово-геральдичного знака) був узятий білий грецький (козацький) хрест та сучасний герб Лисянки.
2008 року на козацькій раді проект емблеми, шеврона та прапора був затверджений козаками, і ми приступили до їх виготовлення, що зайняло більше місяця.
Прапор Лисянського полку являє собою малинове полотнище прямокутної форми з вільним білим грецьким (козацьким) хрестом у центрі і накладеним на нього гербом Лисянки із зображенням золотої калини у синьому полі та козацької шаблі.
У нижньому кінці козацького хреста зображено верхівку герба (малий герб) видатного гетьмана України Б.Хмельницького, бо саме містечко Лисянка, за висновком науковців, поряд із населеними пунктами Суботів і Чигирин, є одним із вірогідних його місць народження. Про це йдеться у книзі для народного читання «Сборник из сочинений покойного протоиерея Иоана Наумовича» (1898), де на 294 сторінці зазначено, що гетьман України Богдан Хмельницький народився в селі Лисянка, неподалік від Києва.
Важливою подією в житті Лисянського полку стала посвята 14 жовтня 2008 року, на день Покрови Пресвятої Богородиці, на центральній площі в м.Черкаси, біля підніжжя пам’ятника Богдану Хмельницькому, прапора Лисянського козацького полку УРК, який освятив єпископ Черкаський і Чигиринський УПЦ Київського патріархату Іоан.
З того часу прапор ЛРКТ ВГО УРК використовується козаками під час парадів у День Незалежності України й День Перемоги, при проведенні ритуалу посвяти в козаки тощо.
Завдяки козацькому художнику Олегу Ганжі емблема товариства з написом «Лисянський козацький полк УРК, 1648 рік» знайшла своє достойне місце не тільки на прапорі, грамотах, бланках, шевронах, календарях, Інтернет-сайті (www.kozak.lysyanka.com.ua) козацького товариства, а й розміщена на величезному плакаті і прикрашає центральну площу Миру містечка Лисянки, а ще служить візитною карткою Лисянщини на кордоні між Київською та Черкаською областями, популяризуючи при цьому наш козацький край як батьківщину видатного гетьмана України Богдана Хмельницького.