НЕВІДОМІ АСПЕКТИ ЩОДО ЄВАНГЕЛІЯ, ВИДАНОГО ІВАНОМ МАЗЕПОЮ У 1708 РОЦІ АРАБСЬКОЮ МОВОЮ
(Початок у №9-10)
Цікавим уявляється опис цього раритетного Святого Письма, виданого для „православних віруючих, які на землях арабських проживають, що є однією з частин Землі” (переклад українською мовою здійснено вперше. - Автор.)
|
|
| Гетьман Іван Мазепа. Худ. Сергій Якутович. |
Титульний лист відображає назву: „Книга Чистого Святого Євангелія, яскравого сяючого факела чотирьох духовних євангельських апостолів-сподвижників Матвія, Марка та дорогих провісників Луки та Іоанна, надрукована нещодавно на кошти славетного пана гетьмана Івана Мазепи, у пошуку нагороди Божої та покаяння, і це у році тисяча сімсот восьмому від Різдва Христового, у місяці січні”.
Видане за кошти І. Мазепи Євангеліє включає 243 пронумеровані сторінки, а також три чистих аркуші. Текст викладений лінійно з дотриманням полів, надаючи їм форму суворих рамок. Назви розділів та підрозділів нанесені червоним кольором, а основний текст - чорним. Титульний лист, крім назви, орнаментований пишною квіткою у вазі, а наприкінці кожного розділу нанесені типографські композиції із зображенням голів янголів.
Окреме місце, як з типографської, так із змістовної точок зору, посідає зображення герба Івана Мазепи. В його верхній частині виділяється великий овальний щит, виконаний у характерному для того часу стилі бароко, оточений листами, над якими домінує окрилена янгольська голова. У центрі цього овалу фігурує сцена мучеництва Апостола Андрія, а також символічний накладний хрест, який стоїть на власній основі. У збільшеній формі представлено висхідного місяця (ліворуч) та сонця з 12-ма променями (праворуч).
|
|
| Титульний лист Євангелія арабською мовою. |
У нижній частині також відображено овального щита, але меншого розміру. Він вміщує елементи, характерні для гетьманського герба до 1700 року (тобто до нагородження царем Петром І гетьмана І.Мазепи орденом Святого Андрія Первозванного, заснованим 21 серпня того ж року) - двокінцевий угорі хрест із висхідним місяцем ліворуч та сонцем/зіркою праворуч внизу. По боках розміщено символ влади - булава, а також гармати, списи, шабля, литавра, обрамлені бойовими прапорами.
У верхній частині другої сторінки Євангелія у рукописному виконанні грецькою мовою розміщений текст, який у перекладі українською мовою звучить так:
„Благословенний Іван Мазепа, Гетьман Її Царської Величності Війська Запорізького, кавалер ордена Святого Апостола Андрія Первозванного”. (Переклад українською мовою здійснено вперше. - Автор.)
Особливе значення, на наш погляд, мають п’ятнадцять букв-ініціалів, виконані староукраїнською та грецькою мовами, які оточують другу сторінку Євангелія з усіх боків у такій послідовності:
Г., Ї., М., В., / Є., Ц., / П., В., / З., E. (грец.), / Ч., С., / А., А. / К.
Робота над їх розшифровкою довела, що кожна з них є носієм важливої інформації щодо відповідних посад, титулів та рангів українського лідера, зокрема, буква Г. розшифровується як Гетьман, Ї. - Іван, М. - Мазепа, В. - Васілеус, … П. - Ордена, В. - Високоповажний, ...З. - Запорізький, … С. - Святий, … А. - Апостола, А. - Андрія, К. - Кавалер.
Наступна сторінка Євангелія вміщує слова глибокої вдячності, написані Афанасієм грецькою мовою. Її український переклад виглядає таким чином:
„До Благочестивого, Височайшого та Світлішого Пана Гетьмана всієї Малої Русі та військ її Царської Величності Запорізьких, Кавалера Славетного ордена Святого Андрія Первозванного Пана Ясновельможного Іоанна Мазепи.
Запис святих сказаній,чиїм коштом було видано мовою арабською, надрукованоБоже Святе Євангеліє.
Шановний Іоанне Мазепа, від усієї країни Арабської шану для Русичів ти маєш.
Вірний, як належить, вдосконалюєш себе, ревнителю без докорів, святі слова Божі своїм коштом видаєш задля інших.
Отже, ти дав життя Книзі Божій, забезпечивши її друк необхідними коштами, провісництво божих слів зробив зрозумілим для віруючих країни Арабів.
Посів ти достойне місце, відвідавши міста Антіохії, Мазепа Іоанне, Гетьмане щасливий та володар Малої Русі благочестивий. Рятівник численних душ, на славу Божу твоя милість, най вона завжди буде з тобою.
За це молитимуся Вашій Величності смиренний у Бозі бажає в країні Арабів благочестивий в обох станах”.
(Переклад тексту з грецької на українську мову здійснено вперше. - Автор.)
Антіохійським Патріархом/Алепським Митрополитом Афанасієм також написані унікальні вірші-вдячності на адресу І.Мазепи, які всіляко хвалять та звеличують гетьмана за його неповторний шляхетний крок. Вони мають вступну частину та виконані у формі запитання та відповіді, а саме:
„О високий пане, величний гідністю
Іван Мазепа, який стоїть на чолі Русі,
Ви отримали хвалу від арабських синів.
Віра їхня стала глибокою від того, хто запалює думки.
Оскільки Ваше велике положення є опорою,
яка реалізувалася для віри, що характеризується чистотою, виправданням та святістю.
Ви даруєте їм від Вашої щедрості милість,
про яку говорив Бог у Євангелії у проникливому стилі.
Питання
Хто є для нас помічником та обдаровує нас
цією книгою шляхетною, що дарує просвітлення?
Я маю на увазі провісника, який охопив
вислови Господа нашого Ісуса про благу звістку.
Разом з тим, що істинність нашого походження проявилася на нас, синів арабських, і чітко підтвердилася.
Проте віросповіданням ми підкоряємося
трону Антіохійському найшановнішому.
Відповідь
Іван Мазепа, гетьман, відомий
чеснотами та який виявив благодіяння та милість.
Хто звеличився очолюванням Малої Русі,
віра якої яскраво засяяла та здійнялася,
хто зберіг славу її і він для неї - честь,
і хто прославив її ім’я високо, як небо,
і той, хто сповнений благодіяннями, які пізнані завдяки йому,
вони напоюють душі, коли ті відчувають спрагу.
Він подарував нам високу Книгу за свій кошт,
прославляючи Господа з величезною тугою за ним.
І оскільки він одарив нас своїми шляхетними вчинками,
хай довгим буде його вік великодушно.
Моляться за Вас, Ваша Велика Честь, священнослужителі та прості правовірні, що проживають в арабських країнах іменем Отця, і Сина, і Святого Духа Єдиного Бога”.
Після цих віршів, переповнених славою та молитвою за І.Мазепу, слідують чотири сторінки у формі звичайного тексту, також адресовані гетьману тим же Афанасієм. Українська версія цього безцінного тексту з точки зору як історико-лінгвістичної, так і змістовної є такою:
„Високопоставленому Вельмишановному Пану, шановній високій канцелярії, достойній та благородній, поважному, шляхетному та славетному Гетьману блискучої країни Малої Русі, кавалеру Царської Величності Війська Запорізького та славного чина Святого Апостола Андрія, Іванові Мазепі, улюбленому нашому духовному сину, щастя Вам та благословення Бога-Отця, Вчителя нашого Ісуса Христа та Духа Святого, що втішає, який осяяв своїм сходженням божих чистих святих апостолів.
Вони вважають, що цар Хосров здобув найбільшу славу, а те зовнішнє щастя, якого він сягнув, звеличило його та вшанувало його, тому що він перевищив багатьох багатством, скарбами та своїми грошима та вирізнився від решти тим, що є тлінним. І здалося йому, що ці речі і є щастя та нескінченна радість, які приносять користь. Таке припущення - помилка та неправда, різновид нерозумності, таке уявлення - безглуздість, покладатися на нього - абсурд. Проте ми, віруючі, о милостивий Пане, взірець поклоніння, прикрашений Господом, відомий чеснотами та благодіяннями, Високопоставлений Гетьмане, - ми дуже дивуємося, як люди в той час думали, що тимчасові речі - це межа найвищого щастя, джерело та секрет добра; ми запитуємо, чи є у світі щось непорушне, чого прагне людина?; хіба щось з тілесних насолод не зникає, як сон, і ми говоримо, де тоді він, пророцький оклик, а саме слова про те, що дні людські - як трава та як польові квіти - так само цвітуть вони і також зрізуються, і ось нема їх, ти шукав їх місце, та не знайшов; а де ж тоді слова пророцькі про те, що вся слава людини, неначе цвітіння трави, - якщо в’яне трава - розсіюється її цвіт, і де ж слова пророка, а саме: щодо нас, які були обдаровані божим знанням, які прийняли Христа через святе хрещення, і які були з ним поховані, давайте-но завершимо ці слова з пророком у серці і душі. Ми також не живемо, проте Христос живе в нас; отже, істинно судилося, що справжня радість та щастя - це правдивість думки та правильне поклоніння, тому що ми визнаємо, що всім живим творінням, всьому сущому необхідний Господь Всевишній, могутньою є Його міць, величною є Його божественність. Ми також переконані, що для нашого спасіння необхідним є поклоніння, що мудрістю Соломона визначає Бога у Божій Книзі як сильнішого та могутнішого, ніж усі тілесні та духовні створіння. Цими словами ми хочемо сказати, що правильне поклоніння - пряма, гаряча, жива віра, нашептана Великим Господом. Коли ми кажемо „жива”, то маємо на увазі чинення благодіянь та осудження пороків, оскільки віра без діянь - мертва, як казав достойний апостол, великий євангеліст. Коли ми кажемо „гаряча”, то маємо на увазі велике завзяття та величезний запал, як гірчичні зерна, як говорить Послане Слово. Коли ми кажемо „пряма”, то маємо на увазі, що вона - покірна та йде від глибокого знання заповідей Священного Собору та обрядів духовних отців. Коли ми кажемо „нашептана Богом”, маємо на увазі, що приклади її є у двох великих основних Завітах Господа, в яких архангел Гавриїл та пророки, в них двох вони знаходяться; вони обидва (Завіти) - Слово Боже, (де сказано), щоб ти любив Господа Бога свого усім своїм серцем і усією своєю душею, і усім своїм наміром, і щоб ти любив ближнього свого як самого себе; отже, вірою живою проявляється повна любов та добрі діяння, які чиняться по відношенню до ближнього, тому що біси вірять та підкоряються, і тремтять від нього, Всевишнього, і бояться. Зараз віра їх безнадійно мертва, а страх їхній - непроглядна темрява, немає їм від нього користі та дару, оскільки він - позбавлений такої чесноти, як любов, адже Апостол Павел промовляв, що істинне щире поклоніння - це те, яке доповнено глибокою любов’ю. А отже, Ви, Ваше Високоповажносте, який поєднує віру з істинним поклонінням та несе прапор цієї величної держави, який очолює ряди благородних, Ви будували і зводили своє істинне православне поклоніння на справжньому міцному стовпі, і Ваша жива віра з найблагороднішими доказами та найвеличнішим доводом у Вашій освітленій Господом милостивим душі, оскільки Ви схожі та подібні у Вашій вірі до благородних Ваших пращурів, і потрібно сказати, що дійсно Ви - святий з материнського нутра, тому що Ви полюбили вчення та мудрість і шукали їх, схилялися до них і здобули їх, і знайшли мудрість, яка все ще продовжує з Його Трону направлятися до Вас з вершин Його, і коли Ви зрозуміли, що винагорода та користь від неї - чесноти та всеохоплюючі блага, обійняли Ви віру з радістю, оскільки Ви - любите Бога, прийняли її з радістю, виконавши настанови тих, хто радували Господа до Гавриїла, за часів Гавриїла та після Гавриїла, я маю на увазі праведників та пророків, царів та вибраних, особливо того, хто з пророків Цар, того, хто дійсно плоттю знайшов Бога, і вона закричала від божественного запалу та високого жару, того, хто дає мені крила, як у голуба, - і я лечу та відпочиваю, так Ви прикрашаєте свою прекрасну душу радістю і розумом, неначе голуб, прикрашений золотом, та двома крилами духовними, під якими я маю на увазі два великих Завіти Божі, два шановані Завіти, з якими Ваші добродіяння поширюються на всі горизонти безперервно, щедро та не спиняючись, та летите благою думкою та рятівною перевагою вверх, щоб відпочити навіки у небесних царствах Бога та насолоджуватися Його бажаними улюбленими благами, тому поєдналися Ваші попередні благодіяння та коридори вогнів Вашої великої віри до нас, правовірних віруючих, які на землях арабських проживають, що є однією з частин Землі. Ви стали для нас другим пророком та вмілим провісником, щоб пробудити наші бажання до православної віри з найгарячішим запалом, великою добротою, чудовою Вашою скромністю та величним Вашим дарунком, оскільки Ви є Вельмишановним, Поважним, та Кавалером ордена, що носить ім’я Апостола найблагороднішого, і ця справа з допомогою Божою та великою винагородою, тому що Петро - найголовніший зі Святих Апостолів Христа, який вчив, по-перше, про правильне поклоніння та праву віру в тому куточку світу, який населяємо ми, віруючі, на яких знаходимося, і який є хоробрим, фундаментом Церкви на них, і первосвящеником був для них, посівши цей священний апостольський трон, який віднесений до нас, найдорожчий Патріарх, відомий в них (землях) ім’ям, великого міста Антіохії, він - тілесний брат Вельмишановному Апостолу славному Андрію Первозванному, який у краях ваших став Євангелістом знанням істини та провісником правильної віри. І відкрилася нам Ваша довершена любов до Бога усією душею та серцем, яка від Вашої добровільної спраги та праведного Вашого поклоніння і на нас поширюється і дозволила нам надрукувати це Священне Духовне Писання, високу Господню Книгу, під якою я маю на увазі найсвятіше Євангеліє, найдорожчу Божу Книгу, на Ваші кошти та витрати, через любов до ближнього завдяки чудовій Вашій допомозі.