Серед безкраїх просторів золотої перлини України -Тавриди, між гарячими Нижньо-Дніпровськими пісками і прохолодним правим берегом Південно-Кримського каналу, на родючій землі Херсонщини, у морецвітті білосніжно-духмяних садів, між рівненьких шпалер винограду та рябощоких баштанів, загубилося село Стара Маячка. Засноване неподалік гирла Дніпра полтавськими переселенцями-хліборобами та козаками Олешківської і Кам’янської Січей, воно й донині вирує повним життям. Маячанці отримали у спадок від предків-полтавчан хазяйновитість, працелюбство, вічний потяг до творчості, закоханість у народну пісню. Від козацьких же прадідів -хоробре серце, хвацьку, веселу вдачу, щиру та широку, як український степ, душу.
|
|
| Реєстровці під час посвяти у козаки. |
Саме в цьому мальовничому селі зі славною історією в родині педагогів у 1967 році з’явився на світ Божий майбутній отаман козацького коша, майор Українського Реєстрового Козацтва Олег Корнієнко. А народився він на козацьке свято Покрови - і в цьому є щось символічне, пророче.
- Після завершення будівництва Південно-Кримського зрошувального каналу перенаселена Стара Маячка дала життя новому селу Ювілейному, що було засноване на лівому березі каналу, ближче до легендарних козацьких Олешків. Тут, серед Таврійського степу, неподалік від Дніпрових плавнів і пройшла моя юність, - згадує сьогодні пан отаман Ювілейнівського коша Херсонської обласної організації УРК Олег Корнієнко.
|
|
| На козацькій чайці Дніпровими плавнями. |
Пропрацювавши у місцевій школі 17 років на посаді вчителя трудового виховання, талановитий педагог, як сам відзначає, за покликом патріотичної душі вступив до лав козаків-реєстровців. Невдовзі, залучивши до УРК місцеву молодь - десять хлопців-джур і п’ять дівчат-берегинь, заснував Ювілейнівський козацький кіш з гордою, дещо грізною назвою «Таврійські вовки». Ця непересічна подія у житті школи, рідного села сталася три роки тому. За порівняно невеликий проміжок часу склад молодіжного козацького коша постійно змінювався, адже, закінчивши школу, її випускники продовжували рухатися освітньою траєкторією далі, полишаючи межі рідного села, продовжуючи навчання у спеціальних та вищих закладах багатьох міст України.
- Та головне, - вважає кошовий отаман, - на пам’ять землякам, на згадку молодим козакам залишаються добрі справи, зроблені членами коша, яскраво ятриться патріотична іскра у неспокійній, небайдужій, вічно юній душі, що на все життя причастилася до козацького вогню.
За три роки свого існування козацька організація села Ювілейного, керована енергійним кошовим Олегом Корнієнком, занесла до свого заліку чималий добродійний доробок. «Таврійські вовки» уже провели в рідному селі безліч волонтерських акцій, як допомога ветеранам, інвалідам, літнім самотнім землякам тощо. Не залишилися поза їхньою увагою і дитячі будинки району. Молоді козаки й берегині беруть активну участь у благоустрої, озелененні свого степового села. Триває пошуково-патріотична робота з написання історії рідного краю.
|
|
| Ювілейнівський кіш на чолі з отаманом. |
На основі Ювілейнівського коша отаманом Корнієнком створена агітбригада, а сценарії для її виступів успішно пише сам керманич. Концерти козаків користуються шаленою популярністю серед односельців. Колектив бере активну участь у громадському та культурно-освітньому житті не лише району, а й області, гідно представляє Херсонщину на всеукраїнській та міжнародній аренах. Ювілейнівські артисти у своїх виступах зачіпають не лише історичну тематику, а й піднімають злободенні теми сьогодення, питання пожежної безпеки, дорожнього руху, здорового способу життя, збереження довкілля.
- Так, знята нами відеоагітка «Пташиний грип, або Хоробре серце Айболіта» на Міжнародному конкурсі в Москві посіла перше місце, - не без гордості повідомляє керівник агітбригади ювілейнівських реєстровців, - А керівництво «Червоного Хреста» подало наш матеріал до своєї штаб-квартири в Женеві, де сюжет був перекладений 70-ма мовами і розповсюджений у 172 країни світу.
Відпочивають молоді козаки Ювілейнівського коша теж із користю: регулярно здійснюють піші походи місцями козацької слави, під час яких збирають інформацію про героїку козацької доби, безцінні зразки народної творчості, козацького фольклору.
- А остання захоплююча подорож легендарними Дніпровими плавнями на справжній козацькій чайці Олешківського куреня надихнула нас на будівництво такого ж, але вже власного човна, - захоплено розповідає Олег Корнієнко, який з дитинства марив крилами-вітрилами та веслами славнозвісної запорозької чайки. - Із цією ініціативою звернулися до отамана Херсонського обласного товариства УРК, генерал-майора УРК Євгена Капленка, його заступника, полковника УРК Олега Бойка й отримали схвалення та матеріальну підтримку проекту.
Та пам’ятна подорож Дніпровими плавнями, його повноводним «рукавом» - річкою Конка - надихнула особисто кошового отамана ще й на написання оцих поетичних рядків, які занурюють нас в історичну глибинь, як і пісня. Слово єднає минуле з сучасним, слугує своєрідним містком між пройдешніми й майбутніми поколіннями.
ЛУНАЄ ПІСНЯ
Козацька чайка тихо йде
по Конці,
злітають весла і блищать
на сонці,
могутні руки міцно їх
тримають,
без звуку дружно в воду
опускають.
Кулик над комишами
пролітає.
І гордо пісня плавнями лунає,
її мотив аж до небес сягає.
Про волю вольну козаки
співають,
про битви славні, радість
перемоги,
і про Дніпра підступнії
пороги.
Про друзів, що злягли
в чужому краї
і зараз в пеклі, а чи, може,
в раї.
Про батька, отамана
кошового,
про вірного коня свого гнідого.
Про те, як виглядає мати
сина,
чекають діти, стомлена
дружина…
Спливуть віки, здолає
пісня час,
збентежить душу й
зачарує нас.
Попереду у козаків-реєстровців Ювілейнівського коша чимало добрих справ. Є у них для цього надійне підґрунтя для подальших дій, що закладене попередніми роками. Бо мають випробуваного отамана-керманича, який уже невдовзі хоче здійснити свій намір - вивести від козацько-прадідівського берега у далекі захоплюючі мандри власний кошовий човен - безсмертну запорозьку чайку.