Упала зоренька в поля
та й покотилась.
Кохана дівчинка моя
вночі наснилась:
Блакитні очі неземні -
цвіт барвінковий,
Вуста, усміхнені завжди, -
гай калиновий.
Волосся - нива золота,
налитий колос.
І пісні радість, сум-журба -
то її голос.
А вишиванка - саду цвіт,
духмяно-білий,
Спідниця - чорний плуга
слід, дніпровські схили.
Пасок на талії - річки.
І босі ноги…
Віночка золоті стрічки -
стежки, дороги.
Вона наївна, мов дитя,
чарівна й мила…
Дарує сенс мені життя,
наснагу й крила.
Зійшов світанок край води,
увись піднявся.
Я в Україну назавжди та й
закохався.
Душа непізнана твоя,
мов шепіт гаю…
Русява дівчинка моя -
чистіша раю!