|
|
| Майстер народної ляльки Наталія Свиридюк у Літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного представляє колекцію вузлових ляльок «В мене лиштва мережена», створених за зразками українських орнаментів, зібраних Оленою Пчілкою на Волині |
Справжній талант - від Бога. У цьому ще раз переконує досвід майстра народної ляльки з Полтави Наталії Свиридюк, для якої захоплення вузловою лялькою перетворилося у справу життя. «Україна козацька» (№ 17-18 за 2008 рік) розповідала про життєвий і творчий шлях майстрині та технологію виготовлення ляльок-мотанок - цих споконвічних оберегів - символів життя українців, улюблених іграшок дитинства наших прабабусь та прадідусів.
|
|
|
|
Перед зустріччю з пані Наталією я відвідав Полтавський краєзнавчий музей, де експонується лише незначна частина її робіт. Побачене вразило: порівняно з роботами інших майстрів мотанки Наталії Олександрівни, як на мене, виграють насамперед вишуканістю смаку, історичною та географічною достовірністю. Її ляльки - достоту правдиві. Навіть, здавалося б, безликі образи ось-ось почнуть проявляти емоції. «Це неправда, що в ляльки немає душі. Якщо в роботу вкладати душу, то частинка твого єства передається і ляльці», - упевнена майстриня. І справді, кожна її лялька - явище неповторне, зі своєю життєвою історією, характером, навіть поведінкою. Ось «дівчина на виданні» у святковому вбранні з віночком і різнокольоровими стрічками, а ось охайна молодичка у яскравій плахті та вишитій сорочці. А тут дві сусідки-щебетухи, запнуті квітчастими хустками, що на хвильку збіглися «потеревенити», а на нихчи то заздрісно, чи то із докором поглядає поважна господиня з горнятком у руках. Не може не захоплювати образ мотанки-мами з «малим дитятком на руках», біля якої «крутиться» й трішки старшеньке… А в цій ляльці упізнається мудра бабуся, яка, склавши втомлені ручки, лагідним поглядом змірює своїх непосид-онучків…
Ляльок-мотанок пані Наталія зробила не одну сотню, і серед цього величезного сімейства - жодної однакової. Кожна лялька - ексклюзивна: кожній мама-авторка придумує образ, а вже до образу - одяг. Саме одежі для своїх ляльок майстриня надає величезного значення - щоб було правдиво як в історичному плані, так і з точки зору приналежності до місця походження одягу. Наталія Свиридюк - не лише художниця, дизайнер одягу, кравчиня, швачка, але ще й історик та етнограф. У її кухні-майстерні, окрім запасів сировини (виключно природного походження), солідна бібліотека спеціальної літератури, яку господиня регулярно штудіює.
|
|
|
|
|
|
Якщо Левко Грушевський (рідний брат президента УНР М.С. Грушевського. Авт.) колекціонував і ляльки-мотанки, і вишиванки, то пані Наталія у своїй творчості поєднала ці два аспекти. Так, у Наталії Олександрівни зародилася ідея одягти свої ляльки у вишиванки, оздоблені орнаментами, які свого часу зібрала на Волині мати Лесі Українки Олена Пчілка.
«Завдяки працівникам музею Панаса Мирного, де зберігається альбом Олени Пчілки «Українські візерунки», який, до речі, вона власноручно подарувала письменникові, я познайомилася зі зразками вишивок того часу й оздобила одяг для своїх ляльок. Тепер колекція мотанок, прикрашених візерунками, зібраними Оленою Пчілкою, складає більше десятка», - показує і з щирою любов’ю розповідає про кожну з них пані Наталія.
|
|
|
|
Знаковою подією у культурному житті Полтавщини стала виставка робіт Наталії Свиридюк під назвою «У мене лиштва мережана», приурочена до 160-річчя з дня народження Панаса Мирного у літературно-меморіальному музеї письменника, де майстриня показала ляльки, одягнені в подільські строї, досліджені та описані Оленою Пчілкою. Майстерно вишиті, унікальні сорочки та професійно підібрані і за кольором і фасоном плахти, фартушки, очіпки й намітки, віночки й хустки, а також намисто - не залишили байдужими жодного із відвідувачів виставки. Крім полтавців, у книзі відгуків залишили свої враження гості з Києва, Запоріжжя, Львова, Одеси, Харкова, Донецька, Польщі, Росії, зокрема з Комі та Якутії… «Наталочко! Ти найкраща майстриня, що робить ляльки!», - залишили у книзі відгуків запис знамениті Пилюгіни зі славнозвісної Решетилівської майстерні народних промислів. А цим людям можна вірити.
У затишному будиночку, збудованому ще прадідусем Наталії Олександрівни, де бажаним гостем був Іван Козловський, поруч із дітками-мотанками, живуть найрідніші для пані Наталії люди, які не лише надихають майстриню, але й допомагають у житті, господарстві, творчості, - чоловік Олександр Григорович та донька Олександра. Приємна аура панує у цьому будиночку, і цим господарі завдячують, насамперед, українським прадавнім символам-мотанкам, які поселилися не лише в їх оселі, але й у серцях гостинних і талановитих Свиридюків. Загалом Наталія Олександрівна вважає себе щасливою людиною, ось тільки жалкує, що у добі лише 24 години. А творити майстриня любить уночі, коли навкруги тихо-тихо...
Кажуть, що лялька-мотанка володіє магічною силою і вважається оберегом української хати, родини, дитини. Такою потужною силою володіє і лялькарка Наталія Свиридюк, яка своєю творчістю підкорила серця багатьох шанувальників цього багатовікового, справді народного мистецтва.