НЕВІДОМІ АСПЕКТИ ЩОДО ЄВАНГЕЛІЯ, ВИДАНОГО ІВАНОМ МАЗЕПОЮ У 1708 РОЦІ АРАБСЬКОЮ МОВОЮ
(Початок у №9-12)
Ви продемонстрували добре ставлення до мешканців усіх арабських країн з правовірних християн віри православної, і заради цього Божого дару, боргом є вклонитися Йому, який ви подарували нам завдяки даній Вам Господом владі та можливостям, якими наділив Вас Господь, і хорошому високому керівництву - ми обов’язково повинні віддати належне цій величезній милості та подяку розкішну, славу велику та спасибі щире згідно з обов’язком, а ще краще прохання численні та мольби численні силою, яка нам дарована і дана нам Господом, тому що ми взяли милість за милість.
Щодо сили, яка у нас є, то разом з усіма священнослужителями, висловлюємо Патріарші благословення з духовними мольбами ввечері, в обід та опівдні, з великим смиренням та рясною мольбою Богові, що відає усім, Господу Всевишньому, позбавленому кволості, заради Вашої шляхетної, високої милості. Щодо решти правовірних з простого народу, то вони прославляють дорогу Вашу світлість постійно, та просять для Вас довголіття та років численних, та всі ми, одним словом та серцем єдиним молимо єдиносущу святу Трійцю подарувати Вам, володарю спокою та скромності, нескінченну безпеку та здоров’я на весь вік, та старості, квітучої чеснотами, а потому всьому - спасіння душі та спадщини небесної, обіцяної тим, хто любить Його та боїться Його, хто відданий заповітам Його з усім, що містить палац Ваш, збережений Господом, та усім, хто звертається до Вас Ісусом Христом, Господом нашим, якому слава навіки, та нехай проллє він на вас усіх свою милість та благо. Амінь.
|
|
| Одна із сторінок оригіналу Євангелія арабською мовою, виданого 1708 року коштом гетьмана Івана Мазепи. |
Афанасій, милістю Бога Всевишнього Патріарх Антіохійський у минулому, який молиться за Вас, Ваше Високоповажносте, завжди”.
[Переклад текстів з арабської на українську мову здійснено вперше. - Автор.]
Цікавою уявляється подальша доля цього раритетного видання. У такому контексті слід зазначити, що ніхто на сьогодні не володіє повною інформацією щодо місць та обставин знаходження привезених примірників Євангелія відразу після смерті І. Мазепи. Можливо, їх тривалий час ховали, щоб не бути звинуваченим у прихильності до опального в Росії та підконтрольній їй на той час Україні гетьмана. Принаймні єдиний сигнал про існування у Румунії протягом XVIII-го століття примірника, який дійшов до нас, стосується 1762 року, коли невідомий власник, але по всьому видно - високого церковного походження, бо мав власну печатку із зображенням Святої Трійці - наніс її на одній зі сторінок Євангелія. Також залишається нерозкритою таємницею, яким чином ця Свята Книга у 1835 році потрапила до колекції румунського капітана Костянтина Олтельничану-Корнеску, а через вісім років він її продасть іншому завзятому колекціонеру - на той час також ще капітану мусульманського походження Д. Паппазоглу. Проте він зробив фактично непоправну помилку: над рукописним надписом попереднього власника „Капітан Костянтин Олтельничану” наніс жирними чорнилами напис: „Капітан Дмітріє Ан. Паппазоглу”, а пізніше додав: „Це арабське Євангеліє є складовою частиною Паппазогліанської Бібліотеки з Бухареста, підпис, майор Д.А. Паппазоглу”. З часом він став відомим колекціонером та бібліографом, проте наприкінці життєвого шляху прийняв рішення продати арабське Євангеліє, як зазначалося вище, Бібліотеці Румунської академії. Так, вже підполковник Д. Паппазоглу 25 січня 1882 року звернувся до тодішнього міністра культів та освіти Румунії Г. Точілеску з листом (зареєстрований за вхідним номером 1749) з пропозицією придбати у нього зазначене вище Євангеліє за 600 нових на той час румунських леїв, що становило собою достатньо велику суму. Сам Д. Паппазоглу дав високу оцінку цього раритетного видання, тому що, за його словами, „на початку 18-го століття воно було присвячене козацькому Гетьману та князю України Мазепі православним кліром Аравії і тому, що це Євангеліє становить інтерес для нашої країни, оскільки кажуть, що Мазепа був похований у місті Галац в одній з місцевих церков, і, можливо, у вступній частині до цього Євангелія, яке добре збереглося, міститься правда, якою цікавиться наша історія”. Таким чином, навіть така освічена людина, як Д. Паппазоглу мало знав про історію шести перепоховань І.Мазепи у румунському місті Галац.
Того ж дня Г. Точілеску, який особисто цікавився долею українського гетьмана в Румунії, своїм супровідним листом за номером 1040 від 25 січня 1882 року надіслав оригінал звернення Д. Паппазоглу до директора Центральної бібліотеки Румунської академії з проханням „оглянути книгу та, оцінюючи її важливість та раритетність, доповісти, чи можна її придбати та за яку суму?”.
27 січня 1882 р. у своїй відповіді директор бібліотеки намагався переконати міністра у тому, що із самого факту видання цього Євангелія арабською мовою „не випливає жодного історичного значення для Румунії, навіть, якщо кажуть, що славетний Гетьман, нібито, був похований у Галаці, як на це претендується”. Тобто знову на рівні, здавалося би, начитаного директора Центральної бібліотеки Румунської академії зустрічаємо невпевнені та недостатні інформації про історію поховання та перепоховання тіла І.Мазепи протягом 1710-1881 рр. у Галаці.
Небезпечну ситуацію з придбанням Румунською академією єдиного в Румунії примірника цього раритетного видання у підполковника Д. Паппазоглу врятувала рішучість міністра Г. Точілеску, який своїм листом номер 4461 від 3 квітня 1882 року на адресу керівництва Центральної бібліотеки Румунської академії розпорядився придбати Євангеліє арабською мовою, „депонувати та реєструвати цей твір” у її фондах. На виконання цього розпорядження, 5 квітня 1882 року під реєстраційним номером „155 А Unicat” відповідний надпис занесено до книги надходжень до Центральної бібліотеки Румунської академії за 1882-1883 роки. Завдяки цьому на сьогодні ми маємо унікальну можливість торкнутися реального результату благочинної діяльності великого гетьмана України та повернути хоча б електронну копію спонсорованого ним Євангелія на Батьківщину.
Цікавим є те, що до самого Євангелія додана коротка рукописна історико-біографічна довідка румунською мовою, яка достатньо точно представляє самого українського гетьмана: „Іван Мазепа, гетьман козаків України. Народився у 1640 році на Поділлі. Став писарем гетьмана України. Після смерті свого керівника, у 1687 році, був обраний замість нього козацьким гетьманом. Мазепа був призначений царем Росії Петром Великим гетьманом України. Пізніше, прагнучи незалежності своєї держави [підкреслення наше. - Автор.], став союзником короля Швеції Карла ХІІ та вступив у битву з москалями під Полтавою. Після поразки короля Карла вони прибули до Валахії, до палацу Костянтина Воде Бринковяну, а потім перейшли до Бендер, де гетьман помер у 1709 році. Це Євангеліє арабською мовою присвячене віруючими монахами з Аравії гетьману Мазепі, коли він був титулований гетьманом України”.
Гадаємо, що лише за оригінальний примірник Євангелія арабською мовою 1708 року видання та за написані через майже двісті років правдиві слова про українського гетьмана, особливо в частині щодо незалежності Української держави, не кажучи про прийняття його праху на вічний спочин у Галаці, кожен українець має бути вдячним та висловити велику подяку сусідньому румунському народу за збереження історичної пам’яті про славетного сина українського народу І.Мазепу та його шляхетні діяння протягом понад вже три століття.