Щиро вітаю творчий колектив цікавої і конче потрібної для нашого українського суспільства, молодої незалежної держави газети «Україна козацька»!
Так трапилося, що я не передплачую вашу газету. Але мені її щомісяця приносять додому друзі, і я уважно її проглядаю. Скажу відверто: «Україна козацька» - варта уваги! У ній завжди можна знайти серйозні, аргументовані матеріали на історичну тематику, ґрунтовні краєзнавчі розвідки, ексклюзивні інтерв’ю, рідкісні фотоархівні документи. І звичайно ж, статті належного рівня про козаччину - її славне минуле і непросте сучасне. Щиро зізнаюся, що у своїй педагогічній, науковій діяльності, дослідницькій роботі, письменницькій творчості я нерідко посилаюся саме на газетні матеріали, вміщені у вашому виданні. Як ось на цикл подач про легендарний Холодний Яр, розлогу статтю про трагічну долю маловідомого талановитого письменника, нашого земляка Саву Божка, передрук книжки нашого невтомного Сергія Плачинди. Твори на козацьку тематику завжди цікаві, і я їх уважно проглядаю - усі без винятку!
На увагу і пошану заслуговує і той, на жаль, сумний для нашої дійсності факт, що ваше періодичне всеукраїнське видання - одне із небагатьох сьогодні в регіоні, що й досі виходить у світ державною мовою. Тож цілком закономірно, що у своїй газеті ви часто друкуєте матеріали, дописи із болючого мовного питання. Тут слід сказати добре слово про регулярні подачі матеріалу «Як нищили народ, його історію і мову» професора Василя Лизанчука.
А побажання до вас у мене одне. Оскільки я здебільшого користуюся (до речі, як і багато інших нині) комп’ютером, то й хотів би частіше зустрічати на вашій козацькій сайт-сторінці не лише цікаві матеріали інформаційного порядку, а й статті, розвідки
об’ємного, розлогого характеру, які є у друкованому виданні. Коли можна, врахуйте, будь ласка, це моє скромне, але актуальне для нашої електронно-комп’ютерної доби побажання.
Цього свого листа надсилаю вам саме електронною поштою - з вірою і повагою!