У кінці серпня 2010 року у Маріуполі сталася неординарна подія: міський краєзнавчий музей у старій частині міста розпочав археологічні розкопки на місці Кальміуського укріплення запорозьких козаків.
Автор цього допису вже років із двадцять працює над цією темою. З-під його пера вже вийшло кілька газетних публікацій і книги «Кальміуська паланка: не легенда, а дійсність» (2008 рік) і «Запорозькі зимівники на території Кальміуської паланки» (2009 рік). Тому зрозуміле його особливе ставлення до започаткованих розкопок, їх результатів. Це, крім усього, дозволило б пересвідчитись у тому, чи слушною була робоча гіпотеза, якою керувався автор книг і у запальних суперечках відстоював її, бо ж «ворогів» козацького відтинку в історії міста все ще вистачає. А загалом ситуація склалася унікальна, де у стислі строки можна буде розставити, як кажуть, всі крапки над «і». Було б гріх нею не скористатися.
Отже, ми на місці археологічних розкопок. Всі роботи ведуться безоплатно ентузіастами міського товариства краєзнавців, представниками козацьких формувань, студентами і просто небайдужими маріупольцями. Керує розкопками Володимир Горбов - професійний археолог із Донецька. Він працює в обласному Центрі туризму і краєзнавства, керує Приазовською археологічною експедицією. На проведення розкопок отримано офіційний дозвіл Інституту археології Національної академії наук України. З боку Маріупольського краєзнавчого музею організатор робіт - Раїса Божко, заввідділом історії дорадянського періоду, голова міської організації краєзнавців.
Завдання археологічної експедиції - вийти на шар Кальміуської фортеці з метою знайти сліди перебування запорозьких козаків у пониззі Кальміусу. Вже у перші дні розкопок були знайдені фрагменти козацької кераміки часів існування Кальміуської фортеці. Орієнтовно знахідки відносяться до середини ХVII - початку XVIII ст.
Вони підтверджують, що козаки-запорожці тут були, що Кальміуська паланка - не легенда, а дійсність. Пам’ятається, про це і Микола Лісовенко яскраво виразив своїм поетичним словом.
Там, де Кальміус плине
до моря
через довгі степи та віки,
наші пращури з нами
говорять,
нагадавши, що ми - козаки.
7 вересня відбулося чергове зібрання краєзнавців міста. Всіх цікавили попередні результати археологічних досліджень.
- Той факт, що козацька фортеця часів Кальміуської паланки знаходиться в районі старої будівлі ДТСААФ, ніколи не був таємницею, про це ми знали давно, - розповіла своїм колегам-краєзнавцям Раїса Божко. - Сучасні можливості дозволили нам співставити план Маріуполя 1826 року, на якому чітко окреслені межі фортеці, із сучасною зйомкою центральної частини міста. Виявилося, що практично вся територія колишньої фортеці сьогодні забудована. І лише невелика ділянка вільна - вона густо заросла кущами і деревами. Тому й виникла ідея якраз тут провести на професійному рівні розкопки і знайти сліди не лише перебування запорозьких козаків у XVII - XVIII ст., але й людей давнішого часу. Для історії міста це питання принципове, адже мова йде про встановлення дати, від якої ітиме відлік часу історії Маріуполя.
Наші сподівання підтвердилися. Ми знаходимося зараз всередині Кальміуської фортеці. Глибина нашого розкопу становить 1 м 60 см, площа розриття - 27 кв. метрів.
На сьогодні експедиція майже виконала завдання першої черги. Йде процес фіксації, готуються креслення, складається звіт, який відправимо до Інституту археології…
Краєзнавцям були надані експонати, здобуті під час археологічних робіт, фото та інші цікаві матеріали. Після зборів краєзнавці пішли на місце археологічних досліджень, аби ближче ознайомитися зі справами.
Необхідно сказати кілька слів про наукового керівника експедиції. Завдячуючи Володимиру Горбову, археологічні роботи з самого початку дістали наукове підґрунтя. Все, що пов’язано з історією Маріуполя, для Володимира Миколайовича близьке і знайоме. Справа в тім, що він родом із нашого міста, тут закінчив школу, а потім історичний факультет Донецького університету, де, до речі, навчався разом з Раїсою Петрівною Божко. Історією Володимир Горбов, як він сам пригадує, захопився з дитинства, коли вперше завітав до Маріупольського краєзнавчого музею. Для нього наукове відрядження не лише цікаве, воно певною мірою його обов’язок перед рідним містом. Він переконаний, що розкопки принесуть цінний матеріал, дозволять зробити уточнення в історії Маріуполя. У цьому переконане і співтовариство краєзнавців міста.