|
|
| Закарпатських джур на Всеукраїнському злеті представляв рій Кам’янецької ЗОШ І-ІІІ ст. Ужгородського району. |
В Осії побачив світ відомий закарпатський письменник, історик, археолог, етнограф, талановитий педагог вищої школи Федір Потушняк. Завдяки його археологічним експедиціям, українська історична школа отримала беззаперечні докази на користь слов’янського походження найдавніших поселень Закарпаття. Низку давніх поселень різних епох - пізньої доби мідного віку, багатошарові поселення енеоліту, раннього заліза, поселення куштановицької культури - вчений виявив у тамтешніх урочищах Чищаник, Хомовиця. З околиць Осія походять також віднайдені Ф.Потушняком знахідки шліфованих кам’яних сокир.
У наш час славу Осія примножує талановитий творчий тандем: Іван Попович - співак і композитор, народний артист України, Отаман Карпат, як його називають тисячі шанувальників, та Іван Петровці - поет, прозаїк, перекладач, член Національної спілки письменників України. Їх творча співдружність народила понад два десятки пісень, відомих далеко за межами Закарпаття. Однак для осійчан наймилішою залишається «Пісня про Осій»:
- Іди, хлопче, по світу,
По землі усій,
Нема села кращого,
Як отой Осій.
Всі пісні, що знаєш ти,
Проспівати вмій,
Та найкраща в світі є
Пісня про Осій.
Осійчани трепетно зберігають пам’ять і про тих односельчан, які закладали спортивні традиції села. Зокрема, у 30-х роках у Бельгії грав у футбол Андрій Бойко, а його односельчанин Василь Магурський виступав за французькі команди. У 40-х роках футбольні традиції осійчан продовжували брати Варцаби.
Ці та інші відомості про Осій, неначе губка, вбирали в себе упродовж десяти днів цього літа його гості - учасники Всеукраїнського злету дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» («Джура») Українського козацтва «Джура - 2010». Він зібрав близько 250 поціновувачів козацької історії, які представляли кращі рої всіх регіонів України. Загальне керівництво підготовкою та проведенням злету «Джура - 2010» здійснювало Міністерство освіти і науки України, а безпосереднім організатором виступив Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. Як і на попередніх подібних заходах, партнерами організаторів злету «Джура - 2010» виступали Рада Українського козацтва, Головний штаб гри «Джура», Міжнародна благодійна установа «Центр національного відродження»». Успішному проведенню заходів, передбачених програмою злету, сприяла й активна допомога організаторам з боку керівників Іршавщини - голови райдерж-адміністрації Василя Устича та голови районної ради Петра Станка, представників військової частини Мукачівського гарнізону, Іршавського райвідділу внутрішніх справ, козацьких і громадських організацій національно-патріотичного спрямування району та області.
Надзвичайно насичена програма злету не залишала жодного шансу для нудьги чи безцільного байдикування. Знайомство з історією Осія, його міфами й легендами, участь у різноманітних конкурсах і змаганнях, відвідання військової частини, радіальні виходи в навколишні урочища, командні інтелектуально-екстремальні ігри з військово-спортивними та туристичними елементами однаковою мірою захоплювали як посланців Донеччини, Криму, так і їх ровесників зі Львівщини, Івано-Франківщини, Закарпаття, інших регіонів. Тож немає сумніву у тому, що багата й різноманітна програма злету «Джура - 2010» сприятиме реалізації основної мети, визначеної його організаторами, - формуванню у школярів міцних національно-патріотичних переконань, мужності, сміливості й відваги, а лави джур і надалі зростатимуть за рахунок тисяч нових щирих поціновувачів українських козацьких традицій.
Окрім планових, важливе виховне значення мали й ті заходи, що виникали «за кадром». До прикладу, перед початком урочистого відкриття злету в Іршаві, що проходив на третій день таборування, чимало юних джур з непідробною цікавістю розглядали доробок народних майстрів Іршавщини - унікальні плетені вироби з лози, виготовлені талановитим майстром з села Приборжавське, керівником гуртка лозоплетіння при Іршавському Будинку народної творчості, членом ра-йонного об’єднання художників та майстрів народної творчості «Колорит Боржови» Іваном Головком та молодим майстром, керамістом з Іршави, Олександром Двораком. І треба було бачити, якою непідробною гордістю світилися очі юного закарпатця, коли він на місцевій говірці пояснював своєму ровесникові з Криму, що «сякоє у нас роблять майжень у кожному селі», а юний джура з Полтавщини, хитрувато посміхаючись, виніс свій вердикт: «Все це, звичайно, дуже гарне. Однак бачили б ви, що привозять на Сорочинський ярмарок наші майстри з Опішні». Після такого діалогу не залишилося й сліду від прикрої згадки про розмову зі столичним чиновником від освіти, який за якусь годину до того, віддаючи перевагу одній із козацьких організацій, доволі некоректно висловлювався в адресу іншої. Як і від його твердження про те, що «про Закарпаття йому розповідати нічого, позаяк він приїхав сюди у сімнадцятий раз». Дісталося «на горіхи» й редакції районної газети «Нове життя», яка «посміла» вмістити в останньому номері районки колективне фото організаторів табору, на якому зафіксовано сільського голову с.Осій Василя Турянина, який, на думку чинуші, є «найголовнішим ворогом табору». Та про це подумалось лише мимохідь. Головне - в іншому. Всекраїнський зліт юних джур у черговий раз підтвердив: сьогодні в Україні на засадах козацької педагогіки формується цілком нове покоління, для якого теза «Схід і Захід - разом» є аксіомою. Не ділить воно на «своїх» і «чужих» і тих, хто щиро й безкорисливо прагне допомогти їм долучитися до ідеї відродження козацьких традицій і звичаїв.
І це найголовніше!