Підполковник УРК Василь Грицай, генерал-майор УРК Олександр Федоряка, начальник регіонального штабу УРК Валерій Рубан, отаман |
Старшина Харківської обласної та міської організацій УРК серед учасників етнофестивалю «Печенізьке поле». |
Перша згадка про Печенізьке поле зустрічається в 968 р., і пов’язана вона з успішним походом князя Святослава. Відвага сіверських воїнів живе й понині у легендах сивої давнини, що їх переповідають печеніжці, нащадки степових слов’ян. Тут і зараз знаходять дивні історичні пам’ятки скіфської і салтівської культур. Історична унікальність цього місця, неповторний ландшафт, екологічна чистота, краса природи, благодатний клімат - все це спонукало організаторів до започаткування етнофествалю «Печенізьке поле», головною ідеєю якого стало пробудження любові до малої батьківщини, її історії, культури й традицій. Адже саме з усвідомлення себе в приналежності до великого народу починається національне відродження.
Вже вдев’яте на березі Печенізького водосховища відбувся традиційний етнофестиваль, який зібрав велику кількість фольклорних ансамблів і широкий глядацький загал. Погожої осінньої неділі на свято завітали не тільки мешканці Харківщини, а й гості з інших областей України та зарубіжжя. Активну участь в організації та проведенні грандіозного та неповторного яскравого дійства взяли Харківська обласна і міська організації Українського Реєстрового Козацтва. Зокрема, реєстровці Харкова звели дві високі козацькі сторожові вежі, що стали своєрідними головними воротами на берег Печенізького водосховища, де проходили основні заходи фестивалю. Тут, на території стилізованого під давнину поселення, всі бажаючі мали змогу взяти участь у найрізноманітніших майстер-класах і конкурсах, навчалися ліпити горщики, кувати залізо, доїти кіз і навіть їсти сало на швидкість. Козаки-реєстровці не тільки облаштували містечко, а й щедро пригощали козацьким кулешем, пропонували гостям гончарні вироби. Козацькі гурти «Криниченька» і «Берегиня» веселили присутніх піснями. Одне слово, козаки-реєстровці Харкова зробили все, щоб це свято краю, з його вічними й нинішніми цінностями, стало святом слобожанської козацької родини, з її величезним потенціалом життєлюбства й гостинності.