Вельмишановна редакціє газети «Україна козацька»!
Мої привітання і найкращі щирі побажання з далекої від України Австралії!
Перш за все, висловлюю велику подяку за публікацію у вашій газеті матеріалу «Синьо-жовті прапори на Зеленім континенті», в якому розповідається не лише про мою нелегку долю українця-емігранта, а й про життя-буття на цьому острові української громади сьогодні. Спасибі за увагу до нашої роботи зі збереження національних традицій серед земляків, які з різних причин, зде¬більшого не з власної волі, потрапили на чужину і змістовно живуть, плідно працюють далеко від рідної землі, при цьому ніколи про неї не забуваючи.
Нас, українців в Австралії, найбільше цікавить і хвилює, що відбувається зараз в Україні? Чи твердо сьогодні крокуємо на шляху до не декларативної, а справжньої незалежності? Чи не існує загроза демо¬кратії в державі? Чому на нашій рідній, багатостраждальній землі зводяться пам’ятники таким катам народу, як Сталін? Є й інші питання, на які нам тут, далеко від Батьківщини, важко відразу знайти відповідь. Тож конче сподіваємося на посильну допомогу з боку такої об’єктивної й авторитетної для нас газети, як «Україна козацька».
Вибачайте, що турбую вас своїм листом. Разом із ним надсилаю останній літній номер журналу-альманаху Української національно-громадської єдності, що ми видаємо в Австралії. Буду дуже радий, коли якісь матеріали і теми, висвітлені у нашому часописі, знадобляться вам у подальшій корисній і відповідальній журналістській роботі на ниві відродження українського козацтва, становлення самостійної України.
Залишаюся з респектом пошани та найкращими побажаннями! Ваш вірний читач і близький друг із далекого Зеленого континенту.