|
|
|
|
Спочатку було слово, а потім - глина. Бо саме вона стала найпершим у світі матеріалом. Зі Святого Письма відомо, що з глини Господь створив людину. Не з землі, не з кременю, не з каміння, не з води, а саме з глини. І вдихнув у людину, яка була з глини, душу.
Творець багато обдарував Україну глиною. Немає жодного куточка в нашій країні, де б вона не була присутня. Наші пращури освоїли глину багато тисячоліть тому. Історики, археологи відкопують давні цивілізації і знаходять творіння людських рук, вироблені саме з кераміки. Глина завжди була під рукою, а тому застосовувалася скрізь: у будівництві, побуті, з неї можна «ліпити» все. Так споконвіку вона була добрим і надійним помічником українців.
Україна славиться майстрами кераміки. Але осередком, осердям національного промислу з глини є, безперечно, Опішня. Тут, на березі чарівної Ворскли, кожна людина має відношення до цього промислу. Один добуває, другий готує, третій виготовляє, четвертий возить і продає. Глина для опішнян - спосіб життя. Тут усі живуть цим промислом. Більшість опішнян - не просто гончарі, а майстри високого рівня, художники, митці.
|
|
| Галина Кломбицька. «Гончар». Скульптура |
|
|
| Опішнянський віз хуру глечиків привіз... |
Опішня - столиця української кераміки. Ці слова набувають повного змісту, коли переступаєш поріг музею гончарства і поринаєш у царство високохудожньої кераміки. Тут з великою любов’ю зібрані вироби, які повністю відображають еволюцію гончарної справи: від нескладних мисок-тарілок до високохудожньої декоративної скульптури та композицій. Навіть важко повірити у те, що такі дива можна створити з глини. Опішнянські майстри доводять - можна! На веселих смарагдових галявинах, від яких грайливо відбивається сонячне проміння, оживають унікальні творіння рук художників-гончарів: декоративні скульптури та композиції зачаровують глядача. А коли споглядання цього духовного багатства супроводжується коментарем справжнього фахівця Ірини Борисівни Чирки, яка, мов перша вчителька, вводить вас у незнаний і казковий світ гончарного мистецтва, складається враження, що справді потрапив у казку. Вражає уміння майстра тримати відвідувачів у творчій напрузі упродовж усього маршруту, донести всі нюанси експозиції. А їх тут сотні, і всі неповторні, ексклюзивні, геніальні. Хочеться сказати скептикам: це не шароварницька культура, яку пов’язують із, власне, шароварами та макітрами. Та й макітри тут - не лише елемент побуту - це шедевр, це мистецтво. Тарілки, глечики - все суцвіття господарського народного вжитку викликає захват навіть у людей без естетичних уподобань. Керамічні вироби опішнян зворушують не різноманіттям - неперевершеною технікою виконання, неповторними розписами. Енергетика музею - потрясаюче добра, тепла, власне, як і сама глина.
|
|
| Велика кількість керамічних виробів легендарної родини гончарів Пошивайлів експонується у ії родинному музеї-садибі. |
Безмежна радість очікує відвідувача від живого спілкування зі справжнім гончарем. У день нашого відвідування в одному із залів музею майстер-клас проводив геніальний Микола Гаврилович Пошивайло. Жива легенда гончарного мистецтва не лише показує й розповідає, а й дає змогу усім бажаючим випробувати свої здібності за гончарним кругом. При цьому старенький мудрий гончар з терпінням педагога і доброго дідуся із казки підказує, поправляє й неодмінно підхвалює. Нехай перший горщик, миска чи тарілка виходить не зовсім такою, як хочеться. Для цього, по-перше, потрібно вчитися, по-друге, мати талант, по-третє - у неживу глину вкладати живу душу. А останнє, переконаний, є прерогативою лише справжніх майстрів.
Незабутні відчуття виникають під час відвідин меморіальних музеїв-садиб заслужених майстрів народної творчості України - гончарівни Олександри Селюченко та гончарної родини Пошивайлів, приватних музейних зібрань Михайла Китриша і Василя Омеляненка.
Побачити й помилуватися виробами сучасних майстрів кераміки, поринути у чудовий світ цього прадавнього мистецтва вам допоможуть співробітники Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.