|
|
| Під час освячення криниці, яку люди вже нарекли козацькою |
За місяць, що пройшов від дня створення у селі Торговиця Городенківського району на Прикарпатті осередку Українського Реєстрового Козацтва, місцева козацька організація значно збільшилася. Заяви про вступ до УРК продовжують поступати.
Першими до козацьких лав стали сільський голова Микола Стефанюк, директор загальноосвітньої школи Марія Новосельська, головний лікар Торговицької лікарні Микола Шкородійчук, підприємець Дмитро Нагірняк, священики отець Іван (Макулович) та отець Ігор (Івасютин), а ще Микола Поливкан, Володимир Панчук, старшокласники місцевої школи.
День посвяти у реєстрові козаки перетворився на справжнє свято для усього села - таке ж урочисте й велелюдне, як і відзначення
600-річчя багатої на історію та гарні традиції Торговиці, що співпало у часі. Мабуть, у тому співпадінні проявилася воля Господня, що іще раз нагадав нині живущим про їхнє коріння, про козацький родовід українського народу, про нашу славну історію.
А історія Торговиці справді славна й багата. В архівних сховищах і донині зберігаються грамоти польських королів Владислава і Казимира на право володіння торговицькими землями. Перша з грамот датується 1410 роком, від якого і йде відлік віку села, яке, щоправда, має значно древніше коріння. Згадує про Торговицю і відомий французький картограф Гійом Боплан, автор знаменитого «Опису України», який побував у Торговиці ще напередодні Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького і наніс село на регіональну карту «Покуття», що була віддрукована у 1658 році.
Втім, із козаччиною Торговицю пов’язує не лише участь місцевого населення у національно-визвольних змаганнях середини XVII століття. У 1595 році, під час переходу Покутським краєм козацько-селянського війська, очоленого Северином Наливайком, до нього приєдналося багато покутян, у тому числі, як вважають дослідники, і мешканців Торговиці.
Перша половина XVII століття - то найскладніший період в історії Покуття і його маленької частинки - села Торговиця. Лише з 1600 по 1647 рік кримські та буджацькі татари двадцять (!) разів повністю спустошували цей край. Тоді чимало покутських містечок та сіл були зруйновані вщент, люди вибиті до коліна, інших забрано в полон. Так деякі містечка назавжди зникли з мапи, а Торговиця, хоч теж якийсь час була повною пусткою, ожила, відродилася. Мабуть, із тих часів, а можливо, з більш ранніх, глибинних, місцевий люд славиться силою характеру, волею до життя й перемоги. Тут народився відомий український письменник Лесь Мартович, звідси пішла у світ ціла когорта січових стрільців, просвітян, активних членів різноманітних громадських організацій, у тому числі й «Союзу українок», відомих науковців, освітян, меценатів.
|
|
| Старійшину с.ТорговицяМиколу Стефанюка у реєстровці посвячує наказний гетьман УРК Микола Гніденко |
Повчальною і гідною поваги стала історія спорудження у селі Торговиця пам’ятника Тарасу Шевченку. Навесні 1912 року, готуючись гідно відзначити 100-літній ювілей українського пророка, селяни у центрі села насипали високу могилу і встановили на її маківці дубовий хрест з написом «На пам’ять Великому Кобзареві Т.Г. Шевченку. 1912 р.», навколо розбили дубовий гай. Невдовзі, у роки Першої світової, той пам’ятник знищили. Аж до 1932-го, за часів «другої Польщі», селянам не вдавалося відновити монумент поетові. А того року в Торговиці за ніч знову насипали високу могилу і підняли на ній прихований з 1914 року хрест - з того, першого пам’ятника Кобзареві. Під час воєнного лихоліття, у Другу світову, новий монумент знову зруйнували. Згодом на його місці радянська влада спорудила нафтосховище.
Уже в 60-і роки село повертається до ідеї відкриття нового пам’ятника Тарасу Шевченку. З найбільш активних селян створюється організаційний комітет, розпочинається збір коштів, до Києва та у Канів за дозволами на встановлення пам’ятника вирушають делегати від громади Василь Липчук, Федір Вишинський, Ілько Гуцуляк, Іван Шинкарук, Степан Гуцуляк. Уже з дозволом на руках навесні 1963 року майстер із Городенки Андрій Сайко розпочинає будівництво постаменту, а скульптори Мацієвський і Юхимович - виготовлення пам’ятника Тарасу Шевченку, який і нині стоїть у пророчій задумі про долю та волю рідного народу.
Гуртом селяни спорудили в Торговиці і символічну могилу борцям за волю та незалежність України - січовим стрільцям. До організаційного комітету увійшли, як і належить, авторитетні мешканці села: Петрові Бойчуку доручили керувати будівництвом, Федору Поливкану - зробити хрест, Миколу Липучку призначили касиром. За підтримки й допомоги місцевої влади, тодішнього голови колгоспу Василя Грицюка могилу січовим стрільцям насипали й освятили.
Вдалося громаді в часи войовничого атеїзму зберегти й церкву. У місцевому храмі, що сяє славою Божою, і відбулася посвята новобранців у реєстрові козаки. З державними прапорами й козацькими хоругвами, у вишиванках, святкових строях прийшли вони до церкви, де після двогодинної служби Божої розпочалася урочиста церемонія козацької посвяти. Злітаючи під золочені бані, досягаючи, здається, до самих Небес, слова козацької клятви набувають особливого змісту, проникають у серце кожного присутнього.
Ось безвусе хлоп’я щирими вустами клянеться вірно служити Україні й козацтву, потім стає на коліна й цілує Державний прапор і козацьку хоругву, гарнісіньке дівча у вишиванці схиляється в поцілунку до шаблі, а в очах - недитяча серйозність. На суворих обличчях чоловіків розуміння важливості й урочистості моменту - козаками або наро¬джуються, або, пройшовши через терни життя, отримують цю Божу благодать - посвяту до лицарського ордену - один раз у житті. Бабуся у святковій хустині хреститься на образи й крадькома витирає сльозу, мабуть, її онук чи онучка проходять посвяту до козацтва. Історія, як відомо, повторюється. Козацька історія, здається, зробила чергове коло, черговий виток - так урочисто й зі сльозами на очах віки назад проводжали синів на Січ, пізніше молодих хлопців у січові стрільці й УПА, нині мужів та юнь на боротьбу за козацьку ідею, за правду, за Україну.
Карбуючи крок, одна за одною виходять на посвяту шеренги новобранців. Виструнчившись, як на параді, з шаблями у руках, їх клятви приймають наказний гетьман УРК Микола Гніденко, командувач Прикарпатського округу УРК Василь Гринів, його заступник Роман Калин, отаман Івано-Франківського міського товариства УРК
|
|
| Реєстрові козаки та новобранці біля сільського храму в с.Торговиця Івано-Франківської області |
Петро Кирилов, представник Гетьмана УРК у Дніпропетровській області Юрій Засядьвовк, ще один посланець козацької Дніпропетровщини Валентин Перерва. І в тому, що представники Дніпропетровщини разом із побратимами з Прикарпаття проводили церемонію посвяти у реєстровці, теж своя символічність, що засвідчує безперервність українського буття, нашого козацького родоводу, єдність та соборність українських земель.
Реєстрові козаки разом з усієї чисельною сільською громадою стали учасниками ще одного урочистого дійства - освячення відродженої криниці, яка в тяжкі часи лихоліть татаро-монгольського нашестя і пізніше, у засушливі роки, поїла чистою водою усю Торговицю.
У добрий час, у ясну годину продовжує свій шлях у майбуття щире на працю й багате історією, своїми дітьми українське село Торговиця, а з нею однією дорогою крокує й козацька громада, створення якої ознаменувало появу у душах людей вищих устремлінь працювати на благо рідного народу, відродження духовності - тієї криниці, з якої наступні покоління черпатимуть наснагу й силу, ніби чисту воду з джерела, що віками б’є на околиці древньої і водночас юної Торговиці.