За публікаціями у газеті «Україна козацька» уважно слідкую за відродженням та становленням сучасного Українського Реєстрового Козацтва. Ця організація відіграє надзвичайно важливу роль у вихованні молоді, поверненні народу до одвічних цінностей - духовності, патріотизму. А газета послідовно та наполегливо відстоює право на життя української мови, наших традицій і звичаїв. Саме це приводить до УРК нових і нових членів. Інша спрямованість козацької організації чи козацького видання не мала б найменшої популярності серед людей. Усі давно втомилися від демагогії, подвійних стандартів, тож люди шукають у морі політичних партій, громадських організацій та газет саме українське, щире, високоморальне.
Кожен, хто читає «Україну козацьку», бачить, що УРК проводить чимало заходів. Але останнім часом складається враження, що основна частина публікацій розповідає про презентації та посвяти у козаки. А де ж інформація про суботники, упорядкування місць козацької слави, виставки, обмін делегаціями між різними регіонами? А можливо, реєстрове козацтво переживає період «тупцювання на місці» чи почиває вже на лаврах, щасливе від слави та популярності?
У народі давно помітили, що стара славу нову любить. Зупинився на день, на тиждень, на місяць - і тебе випереджають сильніші, ті, хто працює активніше. На вустах нове, а зроблене раніше відходить на задній план, забувається. Так що слава і популярність швидкоплинні, непостійні. Вічні лише добрі справи, бо записуються до книги буття на небесах, та любов до неньки України.
Хотілося б, щоб газета більше розповідала про керівників козацьких організацій і рядових членів. Хто вони за фахом, який мають світогляд, як прийшли у козацтво? І що для них саме козацтво? Тільки через людей, їх справи можна по-справжньому оцінити й ту організацію, членами якої вони є. Її правдивість.