|
|
| Фестиваль українського мистецтва «Північна зірка» відкриває президент Асоціації українських організацій в Естонії, начальник штабу Естонського товариства УРК Володимир Паламар |
У столиці Естонії Таллінні завершився V Міжнародний фестиваль українського мистецтва «Північна зірка». Один раз на два роки під путівною для братніх українського й естонського народів «Північною зіркою» фестиваль збирає з багатьох країн світу творчі колективи, закохані в українське слово, нашу пісню й наш танок. На сценічних майданчиках фестивалю свого часу виступали артисти з Латвії, Литви, Казахстану, Фінляндії, Польщі, Швеції. На п’ятий, ювілейний, фестиваль приїхали співаки й танцюристи з Нарви, Сілламяе, Тапи, Тарту, Пярну, що в Естонії, а також з України - Києва, Харкова, Балаклії та інших міст.
Відкриваючи «Північну зірку», президент Асоціації українських організацій в Естонії Володимир Паламар зазначив, що українська діаспора - одна з найбільших в Естонії. Українці, що мешкають у цій прибалтійській країні, активно інтегруються в естонське суспільство, працюють у різних сферах, успішно ведуть бізнес, але не поривають своїх зв’язків з рідною землею. Українська мова, культура та мистецтво сьогодні є невід’ємною частиною естонської культури. У десятках естонських міст і містечок діють українські громади, українська церква, працюють недільні школи. Гостинна естонська земля давно стала батьківщиною міжнародних фестивалів українського мистецтва «Квіти України», «Північна зірка», а в останні роки ще й «Сорочинського ярмарку у зарубіжжі». Проводяться ці фестивалі з 2000 року. Вони ініційовані та підтримуються Асоціацією українських організацій в Естонії, відтепер до просвітницької, культурно-мистецької роботи долучилося й Українське Реєстрове Козацтво, осередок якого активно діє у Прибалтиці. Фестиваль «Сорочинський ярмарок», який у цьому році відзначив 10-річчя, був організований Миколою Швецем, патріотом-українцем, реєстровим козаком. Слід зазначити, що цей фестиваль підтримує адміністрація міста Марду, де мешкає близько тисячі українців.
|
|
| З вітальним словом до учасників фестивалю звертається наказний гетьман УРК у країнах Балтії Андрій Грицьков |
З вітальним словом до учасників фестивалю «Північна зірка» звернулися депутат Європарламенту, екс-міністр іноземних справ Естонії Крістіна Оюланд, тимчасовий повірений у справах України в Естонії Володимир Решетняк, Надзвичайний і Повноважний посол Молдови в Естонії Віктор Гузун, голова департаменту Міністерства культури Естонії Ольга Бурмакіна, віце-мер міста Сауе Рафаель Амус, наказний гетьман УРК в Естонії Андрій Грицьков, директор культурного центру «Ліндаківі» Катрін Сіска, директор київського центру «Україна-Балтія», заслужена артистка України Лідія Вернигор, голова Харківської обласної громадської організації «Єврокультура» Євген Новохатній та інші.
Звертаючись до учасників та гостей фестивалю, Крістіна Оюланд сказала, що українська культура, українська пісня дуже популярні в Естонії. Фестиваль «Північна зірка» не лише популяризує культурні надбання українського народу, а є тим містком, який з’єднує Естонію і Україну, народи цих країн.
|
|
| Учасники фестивалю лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів В’ячеслав Шерстюк (м. Балаклія Харківської області), Наталія Бацанова (м. Таллінн), керівник гурту народного співу «Передзвони» Тетяна Шерстюк (м. Балаклія Харківської області) |
Нашу пісню люблять на усіх континентах, її співають, нею заслуховуються у найвіддале-ніших куточках земної кулі. Це й не дивно, адже українська пісня чи не найбагатша у світі розкішним багатоголоссям, народною мудрістю, мелодійністю. Дослідниками записано понад 200 000 українських пісень (чи має хтось більше?). І це, певно, не все пісенне багатство - український народ, мабуть, найспівучіший у світі. Про древність української пісенної культури свідчать і археологічні знахідки - у Мізині, на Чернігівщині, археологами знайдено виготовлені з кісток найдревніші у світі ударні музичні інструменти, на яких п’ятнадцять-сімнадцять тисяч років тому грали-вигравали, творили перші мелодії древні українці.
Фестиваль «Північна зірка» ще раз засвідчив, що українська пісня, яка звучала під час гала-концерту на сцені Талліннського культурного центру, - то справжнє планетарне диво.
Народні й козацькі пісні, які дарували творчі колективи й виконавці - ансамблі «Калина» з Нарви, «Водограй» з Сілламяе, «Вітчизна» з Пярну, «Мрія» та фольклорний колектив «Журба» з Таллінна, повертали слухачів до України, до рідних джерел. Натхненно, водночас радісно й журливо, звучало зі сцени: «За Україну Господу молюсь… До тебе, Україно, я горнусь… Україна свята і єдина… Україна - молитва моя. Бо священні для мене, Вкраїно, твоя пісня і мова твоя».
Вслухаєшся в слова, присвячені Україні, щирі, сповнені любові, й радієш від того, що за сотні й сотні кілометрів від рідної землі, українці, яких доля розкидала по світах, не перестають відчувати себе українцями, а свято бережуть і свою любов до Батьківщини, до рідної мови і примножують її своєю творчістю.
Берегинями українського співу назвали на фестивалі ансамбль «Сусідки» (художній керівник Микола Рибченко) та хор «Україна», що діють при Асоціації українських громад в Естонії та відділенні Всеукраїнського товариства «Просвіта». Пісенною окрасою фестивалю «Північна зірка» стали й виступи лауреатів міжнародних пісенних конкурсів В’ячеслава Резниченка з Таллінна і В’ячеслава Шерстюка з Харківщини. Особливо тепло зустріли глядачі виступи Наталії Бацанової (Таллінн), Ірини Соломатіної (Тапа), дитячого ансамблю народних інструментів «Сонячне коло» (Харків), народного гурту рідної пісні, не¬одноразового лауреата всеукраїнських та міжнародних конкурсів «Передзвони» з Балаклії Харківської області. Керує цим заслуженим, відомим далеко за межами України колективом ентузіаст народного співу Тетяна Андріївна Шерстюк.
|
|
| На сцені - лауреат міжнародних пісенних конкурсів В’ячеслав Резниченко |
Тетяна Шерстюк - викладачка музики, співачка, оранжувальник, фольклорист - збирає й виконує зі своїм гуртом «Передзвони» (а зібрала ще й дитячий колектив народної пісні «Весела слобода») давно забуті чи маловідомі пісні. В репертуарі цих гуртів їх десятки, а може, й сотні. Особливо полюбляє Тетяна Шерстюк українську автентичну пісню. Вона глибоко переконана, що автентична пісня, її звукова вібрація здатна творити дива. Адже пісня - це засіб з’єднання із Всесвітом. Наші пращури завжди співали (бо якби не співали, чи сотворили б двісті тисяч пісень, і це лише те, що записано, занотовано; а скільки звучало і ще звучить лише з голосу). Завжди співали й наші рідні бабусі. Хто з села, той добре пам’ятає, як ще недавно колгоспниці їздили возами чи відкритими ванта¬жівками «на ланку», полоти буряки в поле, чи сіно косити, чи солому скирдувати - і все із піснею. Пісня звучала під час роботи, у вечірню годину, коли дівчата й хлопці сходилися кутками на вечорниці, обов’язково за святковим столом. Пісня забезпечувала зв’язок людини із Всесвітом, адже людський геном, як стверджують учені, має хвильову природу й вібрує у такт вібраціям Космосу. Тож, на думку кандидата мистецтвознавства, завідувачки кафедри українського народного співу та музичного фольклору Харківської державної академії культури, етномузиколога Віри Осадчої, наші предки оспівували простори. Залежно від того, які пісні виконувалися, веснянки, гаївки, щедрівки тощо, скоріше наставала весна, міцнішими ставали рослини, багатшим був урожай чи людина сама набиралась сили. Звук є насамперед хвилею. Звукова, хвильова природа взаємодіє і робить музику одним із суттєвих рушіїв світових процесів. Тобто вміння співати дано людині не для розваги, а як засіб з’єднання із Вcесвітом, впливу на підсвідомість народу, у якій ще живе відчуття етнічного роду. І це відчуття здатне об’єднати народ навколо національних, загальнолюдських цінностей, чи, наприклад, викликати відразу до наркотиків, куріння, алкоголю. Чи не тому народу не дають слухати його справжній фольклор?
На фестивалі «Північна зірка» виконавці, і насамперед Тетяна Шерстюк та її гурт народної пісні, хор «Україна», ансамбль «Водограй», В’ячеслав Резниченко та інші митці, продемонстрували не лише високий виконавський рівень, порадували красивими костюмами, а ще раз показали пісенне багатство українського народу, здатне розбудити генетичну пам’ять, допомогти глибоко відчути свої витоки. І в цьому теж велике значення та важлива роль фестивалю, який стає все популярнішим.