|
|
| Євангеліє, на якому складають присягу президенти України, вперше видано для широкого кола наукових, освітніх і музейних установ |
У травні цього року Верховна Рада України ухвалила рішення щодо відзначення на державному рівні в серпні 2011 року 450-річчя з часу створення Пересопницького Євангелія та проголошення 2011 -Роком Української Першокниги.
Акція«Повернення на Батьківщину»
Заходи щодо відзначення цієї непересічної в історії нашої країни дати розпочалися у січні цього року церемонією передачі Рівненській області факсимільного видання Пересопницького Євангелія, яке побачило світ завдяки спільним зусиллям Української православної церкви та НАН України.
За цією акцією, яка отримала назву «Повернення на Батьківщину», вже у травні київську інтелігенцію, науковців, студентів та церковних діячів зібрала науково-практична конференція «Пересопницьке Євангеліє - святиня українського народу». А привід для конференції і справді був не буденний - презентація факсимільного видання Пересопницького Євангелія. Саме на ньому складали присягу президенти незалежної України. Але зараз ця національна святиня переживає мало не найгірший період своєї майже 500-річної історії: через техногенні чинники руйнуються пергаментні сторінки і палітурка, бліднуть мініатюри.
Щоб врятувати унікальну книгу та зберегти для нащадків перший відомий переклад євангельського тексту староукраїнською мовою, Національна академія наук України, спільно з Київською Митрополією УПЦ МП, розпочала роботу над проектом «Пересопницьке Євангеліє». Вона здійснюється у три етапи: факсимільне видання тисячним тиражем, перевидання наукового коментаря до Пересопницького Євангелія і реставрація оригіналу книги.
За словами Алли Істоміної, виконавчого директора видавничого дому «АДЕФ Україна», який займався друком історичної пам’ятки, основна складність підготовчої роботи над факсимільним виданням полягала в тому, щоб сучасними засобами досягти максимальної відповідності оригіналу. Перш за все йдеться про схожість кольорів. Крім того, видавцями був замовлений спеціальний папір підвищеної пухкості, котрий на дотик нагадує пергамент, на якому було написано Пересопницьке Євангеліє. Що стосується оправи книги, то вона у факсимільному виданні виконана з натуральної шкіри.
Президент Національної академії наук України Борис Патон, який виступив на цій конференції, не приховував своєї радості і водночас гордості за виконану справу. Зокрема, він зазначив: «Пересопницьке Євангеліє є дуже важливим етапом формування української літературної мови, факсимільне видання зробить його доступним для широкого кола читачів». Саме йому й було вручене факсимільне видання Пересопницького Євангелія за номером 2, а перший примірник цього унікального видання передано Президентові України.
Сертифікати на отримання дарчих примірників Пересопницького Євангелія були передані до таких наукових установ: Інституту української мови НАНУ, Інституту української літератури ім. Т.Шевченка НАНУ, Національного історико-культурного заповідника «Переяслав», Музею гетьманства, Національного музею літератури, Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Музею українського друкарства, а також до Всеукраїнської асоціації музеїв. Почесні сертифікати одержали й меценати, без підтримки яких проект би не відбувся.
Щедрим подарунком від Предстоятеля Української православної церкви українським ученим став сертифікат про перерахування ста тисяч гривень на рахунок Національної бібліотеки України імені Вернадського для робіт з консервації, реставрації та створення цифрової копії Пересопницкого Євангелія, оригінал якого зберігається у фондах бібліотеки.
Визначна рукописна пам’ятка
Пересопницьке Євангеліє створювалося на Волині. Як свідчить приписка в рукопису, переклали Євангеліє в 1556-1561 роках син протопопа Михайло Василевич та архімандрит Пречистенського монастиря Григорій Пересопницький, розпочавши роботу у Двірці (Хмельницька обл.) й завершивши у Пересопниці (Рівненська обл.). Замовила книгу княгиня Анастасія Заславська (Гольшанська). Пересопницьке Євангеліє - розкішна книга, вагою 9 кг 300 гр, писана пізнім уставом, на пергаменті форматом 380х240 мм. Книга складається з 482 аркушів.
Рукопис багатоорнаментований, прикрашений високохудожніми кількакольоровими заставками й мініатюрами. За красою й багатством оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних собі серед українських рукописів. Пересопницьке Євангеліє було написане на дорогому пергаменті, його текст виконаний у фарбах і золоті. Кожна сторінка Євангелія прикрашена чудовим орнаментом. У барвистих мініатюрах, що зображають євангелістів, досягнута справжня гармонія між формою і змістом. Пересопницьким Євангелієм користувалися протягом багатьох століть. Книга написана живою, багатою літературною мовою, максимально наближеною до церковнослов’янського оригіналу, але водночас зрозумілою простій людині. У цьому розумінні вона не поступається відомим у ті часи перекладам Святого Письма на європейські національні мови, наприклад, німецькому перекладу Мартіна Лютера.
Непроста доля
Після зруйнування Пречистенського монастиря доля
рукопису Пересопницького Євангелія тривалий час не була відомою. Майже через півтораста років (1701) його подарував Переяславському єпископському престолові гетьман Іван Мазепа з власним дарчим написом українською мовою. Згодом рукопис Пересопницького Євангелія опинився в бібліотеці Переяславської семінарії, де 1837 з ним ознайомився видатний філолог-славіст О.М. Бодянський (1808-1877). Після переведення духовної семінарії з Переяслава до Полтави (1862) рукопис теж був перевезений. На початку XX століття він зберігався у Полтавскому давньосховищі. Завдяки тому, що у тексті Пересопницького Євангелія велика кількість тлумачень слів, зроблених живою староукраїнською мовою, воно становило великий інтерес для тогочасних лінгвістів. Тому не дивно, що Євангеліє стало джерелом для «Словника історичної української мови» під редакцією Є.К. Тимченка, який містив тлумачення понад 10 тисяч слів. Під час Другої світової війни Пересопницьке Євангеліє перебувало в Уфі. З 1947 року рукопис зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.
Сьогодні ця духовна святиня українського народу набула значення політичного символу нації: як зазначалося, на Пересопницькому Євангелії під час інавгурації присягали президенти України. Тому підготовка і відзначення 450-річчя Пересопницького Євангелія пройдуть на високому рівні. На сьогодні презентація факсимільного видання Пересопницького Євангелія та його передача пройшли у Польщі, Канаді, США, Ізраїлі, Великобританії, Молдові. Тепер Пересопницьке Євангеліє повертається на землю, де відбувався процес його творення. На заходи з відзначення 450-річчя з часу створення Пересопницького Євангелія у серпні наступного року на Рівненщину запросили президентів п’яти слов’янських православних країн: України, Росії, Білорусі, Словаччини та Болгарії. Про це засобам масової інформації повідомив на прес-конференції голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ.
За його словами, у селі Пересопниця Рівненського району, на місці, де колись були князівський замок і монастир, у якому писали це Євангеліє, буде відтворено фрагменти тих будівель, а також споруджено етномістечко (кілька будинків у стилі ХVI століття, у яких розмістяться музей, культурний центр, інші установи). До села буде прокладено дорогу з твердим покриттям. На цьому місці також постійно працюватиме археологічна експедиція. На виконання цих робіт та проведення урочистих заходів, за словами голови Рівненської облдержадміністрації, необхідно не менш як 40 мільйонів гривень, однак левову частину коштів доведеться вишукувати в області, оскільки уряд зможе виділити не більше 5-6 млн. грн. Для того, щоб певною мірою компенсувати ви¬трати на проведення урочистих заходів, за словами губернатора, вирішено випустити тисячу примірників подарункового видання Пересопницького Євангелія у спеціальному футлярі, а потім продати його відомим людям, установам та гостям урочистостей. Вартість одного примірника Євангелія такого видання може сягати до тисячі доларів США. Крім цього, як повідомив голова ОДА, п’ятьом президентам слов’янських країн буде надіслано по одній чистій сторінці з майбутнього видання Євангелія, щоб вони заповнили її і таким чином долучилися до новітнього перевидання цього знаменитого релігійного твору.