|
|
| Володимир Сосюра |
(Продовження. Початок
у №№ 13-24 за 2009 рік та
в №№ 11-18 за 2010 рік)
15 травня 1945 р. Виступаючи у Львові перед чекістами, М. Хрущов пояснив, як боротися з українцями: «Якщо в селі був бандитський прояв, необхідно поїхати туди та до-слідити цей факт. Треба довідатись про найбільш неблагонадійних елементів, які проживають у цьому селі, викликати, арештувати та вислати їх із сім’ями, а селянам оголосити, що це підсобники, які допомагають банді». Щоб позбавити повстанців підтримки, органи НКВС розстріляли 130 тисяч людей та близько 300 тисяч депортували до Сибіру. Кремлівська пропаганда десятиліттями зображала бандерівців недолюдками. Так само вона чинила і чинить нині з усіма, кого оголошує ворогами. Ця пропаганда намагається політизувати і націю, і релігію, пов’язуючи віру в Бога та вірність Росії з беззастережною лояльністю до російської влади. Помиями обливали Миколу Бердяєва та отця Олександра Меня, борців за незалежність Литви та Латвії, Естонії та України, Чечні та Грузії. (Я. Кротов. - День. - 2008. - 24 трав.).
Травень 1945 р. Радянська служба безпеки заарештувала видатного українського педагога, почесного доктора Українського вільного університету (УВУ), політичного діяча, президента Карпатської України Августина Волошина й ув’язнила у Лефортовській тюрмі. Помер А. Волошин у Бутирській в’язниці Москви. Герой України з 15 березня 2002 року.
Й. Сталін виголосив тост на честь російського народу: «Я хотел бы поднять тост за здоровье нашего Советского народа, и прежде всего - русского народа. Я пью, прежде всего, за здоровье русского народа потому, что он является наиболее выдающейся нацией из всех наций, входящих в состав Советского Союза. Я поднимаю тост за здоровье русского народа потому, что он заслужил в этой войне общее признание, как руководящая сила Советского Союза среди всех народов нашей страны. Я поднимаю тост за здоровье русского народа не только потому, что он - руководящий народ, но и потому, что у него имеется ясный ум, стойкий характер и терпение».
Вересень 1945 р. Почався другий етап переселення українців з Польщі. Уряд Республіки Польща, всупереч ухвалі Варшавської конференції, спровадив на українські землі три дивізії озброєного війська, почав здійснювати сталінський план, згідно з яким Польща мала стати державою без національних меншин. Створювалися каральні експедиції, які складалися з трьох ешелонів: перший оточував село, другий - вбивав, третій - ліквідовував майно, худобу і вивозив населення. Родині давали 20 хв. на збирання речей і виганяли на пересильні пункти, де потім 3-4 місяці під голим небом старі, хворі, дорослі з дітьми чекали на товарні вагони.
1945 р. Ув’язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Йосипом Сліпим.
8-10 березня 1946 р. Майже через місяць після арешту всіх керівників Української греко-католицької церкви на чолі з митрополитом Йосипом Сліпим, за дорученням НКВД, проведено Львівський собор УГКЦ, де проголошено її приєднання до Російської православної церкви. Тільки в Галичині було ліквідовано і знищено 5 єпархій, позбавлено своєї віри 4,5 млн. вірних УГКЦ, знищено 3500 душпастирів єпархіального кліру, 500 ченців і 1500 черниць, ліквідовано 3300 парафій, знищено 4400 храмів, каплиць, 195 монастирів і чернечих осідків та 10 тис. греко-католицьких народних шкіл, 35 середніх і 50 вищих духовних навчальних закладів, ліквідовано і знищено 35 видавництв, закрито 38 періодичних видань.
|
|
| Юрій Яновський |
15-17 серпня 1946 р. Пленум ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про рішення ЦК ВКП(б) по звіту ЦК КП(б)У «Про підготовку, добір та розподіл керівних партійних і радянських кадрів в українській партійній організації», у якій вимагає «посилити боротьбу на ідеологічному фронті за чистоту марксистсько-ленінської теорії проти всяких проявів ворожої нам буржуазно-націоналістичної ідеології, викривати у пресі й усних виступах прояви буржуазного націоналізму, піддати критиці буржуазно-націоналістичні перекручення історії України Грушевським та його «школою».
17 серпня 1946 р. Газета «Радянська Україна» опублікувала статтю М. Бережного «Про журнал «Україна». Головного редактора часопису Ю. Яновського звільнили з роботи, призначивши на це місце за сумісництвом заступника начальника Управління пропаганди ЦК КП(б)У Д. Копицю. За партійною вказівкою також розгорнули критику журналів «Радянський Львів», «Дніпро», «Барвінок», «Перець».
Серпень - жовтень 1946 р. ЦК КП(б)У ухвалив низку постанов, спрямованих на цілковите підпорядкування української культури партійному апаратові, посилення у ній російського духу, тобто поглиблення російщення: «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури» (24 серпня), «Про журнал «Перець» (19 вересня ), «Про журнал «Вітчизна» (1 жовтня), «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення» (20 жовтня) та ін. Породжена партійними резолюціями критика і самокритика в пресі та на зборах у наукових і культурних інституціях супроводжувалася масовими арештами науковців, літераторів, діячів культури. Протягом 1946 - 1947 рр. репресовано близько 10 тис. осіб.
Московські всесоюзні органи без врахування неврожайності через посуху довели Українській РСР завдання засипати в засіки держави 340 млн. пудів зерна. Невдовзі завдання було збільшене на 22 млн. 750 тисяч пудів. Прохання вищих керівних органів УРСР до Й.Сталіна зменшити план хлібозаготівель у Москві відхилили. 10 жовтня 1947р. Каганович, Хрущов і Калашніков рапортували Сталіну, що «державний план хлібозаготівель виконано на 100,3%. Здача хліба понад план продовжується». Це означало, що в українських хліборобів витрушували залишки кукурудзи, гречки, проса і т. ін. Результат «мудрої» політики ВКП(б) - КП(б)У: від голодомору 1946-1947 років в Україні загинуло не менше одного мільйона осіб.
1 грудня 1946 р. Запроваджено новий «Український правопис». У передмові до нього зазначено: «У тих моментах, які за їх природою є спільні з іншими мовами (розділові знаки, правопис великих і малих літер, написання разом і окремо), забезпечити єдність з правописом братніх народів Радянського Союзу, особливо - російського, орієнтуючись на останній проект Державної комісії (союзної).
15 вересня 1947 р. Опубліковано «Наказ начальника Головного управління в справах літератури та видавництва при Раді Міністрів Української РСР» №26, що надавав чинності виданому для службового користування «Зведеному алфавітному списку книжок, що ввійшли до наказів Головліту Української РСР на вилучення та списання в макулатуру з бібліотек громадського користування за період з 1937 року до 1 липня 1947 року включно». З бібліотек вилучили 3000 книжок, автори яких були названі українськими буржуазними націоналістами, ворогами народу.
28 січня 1949 р. Резолюція XVI з’їзду КП(б)У вимагала викорінити у творчості деяких працівників науки, літератури та мистецтва… «пережитки українського буржуазного націоналізму, безрідного космополітизму та низькопоклонства перед гнилою культурою буржуазного Заходу». За звинуваченнями в українському буржуазному націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 року було виключено з Компартії України 22 175 її членів.
1949 р. Військовий прокурор військ МВС Українського округу полковник юстиції Кошарський надіслав Секретарю ЦК КП(б)У М. С. Хрущову цілком таємну «Докладную записку о фактах грубого нарушения советской законности в деятельности т.н. спецгруп МГБ». Цей документ є вражаючим свідченням про злочинні дії спецбоївок МГБ, які під виглядом українських повстанців винищували національно свідомих українців. Понад 40 років ця «Доповідна записка» зберігалася за сімома замками. Її опублікував 1 жовтня 1992 року у «Літературній Україні» доктор історичних наук Ю. І. Шаповал.
5 березня 1950 р. У бою з частинами НКВД у селі Білогорща біля Львова загинув головнокомандувач УПА Роман Шухевич (генерал Чупринка). Збройне українське підпілля продовжувало організовану боротьбу з московськими загарбниками до травня 1954 року. Деякі невеликі частини діяли ще довше, до кінця 50-х років. Останній український повстанець Ярема вийшов з підпілля 1991 року.
1950 р. З виданого «Кобзаря» Т. Шевченка вилучені твори «Великий льох», «Розрита могила» та інші, водночас у деяких з них зроблені підміни понять. Приміром, у поезії
Т. Шевченка «Чигрине, Чигрине» є такі слова:
«...За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?...»
В угоду «російському братові» Шевченка підкорегували, і як наслідок виникло нове поняття: «Татарські ребра»?! А в російсько-московському «Кобзарі» (вид. 1972 р.) з’явився інший варіант:
«За что же мы панов рубили?
Орду бесчисленную били
И ребра пикой боронили
Царевым слугам?..»
2 липня 1951 р. Після Днів української культури в Москві (15-25 червня) газета «Правда» надрукувала погромну редакційну статтю «Проти націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О. Кор¬нійчука і В. Василевської).
Листопад 1951 р. Пленум ЦК КП(б)У засудив ідеологічні помилки у творчості українських письменників, вирішив тотально перевірити всіх українських комуністів. До вересня 1952 року було «вичищено» 3% складу КП(б)У. Протягом лише 1951 року прочитано 25 тис. лекцій, що їх примусово відвідали 7,7 млн. слухачів. Головні теми: «Великий російський народ - провідна нація СРСР» та «Українські буржуазні націоналісти - смертельні вороги українського народу».