|
|
| Пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому у м. Нікополь |
“Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну”. Ці відомі слова Миколи Гоголя були присвячені одній із найвідоміших в історії України Запорозьких Січей - Микитинській, з якою пов’язано початок Визвольної війни українського народу середини XVII століття під проводом Богдана Хмельницького.
Після зруйнування Базавлуцької Січі територія Запорожжя опинилася під жорстким контролем польських властей. Однак потреба забезпечення оборони південного прикордоння від ворогів змусила поляків шукати замирення з козаками і засобів зберегти Січ. Новим місцем її розташування став легкодоступний з боку степу мис Микитинський Ріг, на правому березі Дніпра, у найвужчій частині Великого Лугу, де ще в період існування Скіфії діяла переправа через Дніпро до столиці Скіфської держави. Саме через Микитин перевіз пролягав Соляний шлях у Київську Русь. А у XIV-XVст. тут височіли укріплення Великого князівства Литовського, які наприкінці XV ст. зруйнували татари.
З виникненням козацтва, за легендою, тут оселився старий запорожець Микита і заснував переправу на таврійський берег. Біля нього почали осідати інші козаки, і так утворилося поселення Микитине, а в XVII ст. тут виникла Запорозька Січ.
Проте відомості про Микитинський перевіз зустрічаються ще задовго до заснування тут Січі. Вперше ця назва згадується у щоденнику посла австрійського імператора Еріха Лясоти, який у 1594 році приїздив на Базавлуцьку Січ, та у російській картографії, у документі “Большой Чертеж” 1627 року. Видатний український історик М.Грушевський, досліджуючи історію козацтва, у своїй фундаментальній праці “Історія України-Руси” наводить два документи, де згадується Микитин Ріг. У першому випадку це повідомлення брацлавського хорунжого Хмелецького канцлеру Речі Посполитої про події на Запорожжі та в Криму восени 1628 року. У другому випадку мова йде про лист гетьмана повстанського війська Павла Бута у червні 1637 року, який був направлений козацькій старшині “з коша против Микитиного Рогу”.
Історія Микитиного Рогу була пов’язана з історією козацтва ще до того, як тут заснували Січ. Уже з XVI століття Микитин Ріг і переправа контролювалися запорозьким козацтвом. Постійна сторожа козаків не давала змоги татарам використовувати переправу на Микитин Ріг для набігів на Україну . Тут розташовувалися запорозьке поселення Микитине і митниця. Січова адміністрація за переправу збирала плату, яка приносила великі прибутки.
У 1637 році саме на Микитин Ріг перевіз козацькі гармати, клейноди і скарб військовий гетьман Павлюк (Бут), із коша на Микитиному Розі він писав повстанські заклики. На честь ватажка козацько-селянського повстання річка (протока) була названа Павлюк, а острів отримав ім’я ще одного українського гетьмана - Сулими. І саме сюди після придушення козацько-селянських повстань 1630-1638 років була перенесена Базавлуцька Січ. Рішення це при¬йняв польський уряд, але дуже урізав права козацтва. Отож у 1638 році гармати було зібрано, човни спалено, а всі козаки об’єдналися і рушили на нову Січ.
|
|
| Гранітний пілон з меморіальною дошкою на честь Микитинської Січі |
За свідченнями польських істориків, будівництво фортифікаційних споруд на Микитиному Розі розпочалося навесні 1639 року і було завершено восени того ж року. Січ являла собою фортецю, в якій розміщувалися церква, курені, військова скарбниця.
На початку існування Микитинської Січі за нею мали наглядати польські війська і реєстрові козаки, які охороняли кордон. Вони повинні були контролювати Січ, розганяти з островів утікачів. Однак контроль польської влади над Січчю, як засвідчили наступні буремні події, був досить хист¬ким і умовним. Попри всі заходи польського уряду, Микитинська Січ стала осередком підготовки до Визвольної війни українського народу.
Під булавою Богдана
Визначальною подією в житті Микитинської Січі стало перебування на ній великого гетьмана України Богдана Хмельницького. Відомо, що перед цим Хмельницького тримали ув’язненим у селі Вужині поблизу Чигирина і за наказом коронного гетьмана Потоцького мали стратити, як людину, що стояла на чолі народного повстання проти польського уряду. Однак у грудні 1647 року гетьман із сином Тимошем і однодумцями тікають на Запорозьку Січ, котра на той час була на Микитиному Розі. Тут вони розгромили гарнізон польських військ. Втративши понад 30 чоловік, польський полковник Бурський втік разом із драгунами, а реєстрові козаки перейшли на бік повстанців.
На Січі Хмельницький скликав козаків, де виголосив зворушливу промову, яка глибоко запала в серця запорожців і підняла їх на визволення України від польського ярма.
Цього ж дня запорожці обрали Богдана Хмельницького гетьманом і вручили йому корогву й булаву.
На початку Національно-визвольної війни Микитинська Запорозька Січ стала головним центром повстання, але після утворення гетьманської столиці у Чигирині поступово втратила свою провідну роль. Стосунки між гетьманом і Січчю почали ускладнюватися.
Коли, за Зборівським договором 1649 року, до реєстру ввійшло лише 40 тисяч, частина козаків була незадоволена, головним чином, так звана “голота”. Остання взимку 1650 року підняла повстання проти Б. Хмельницького, котре очолив Яків Худолій, обраний гетьманом Війська Запорозького на Микитинській Січі. Хмельницький змушений був послати на Запорожжя каральну експедицію. Худолія було заарештовано, привезено до Чигирина і страчено. Щоб запобігти таким виступам у майбутньому, Хмельницький узяв Січ під повний контроль, розмістивши там реєстрову залогу і звівши її функції до ролі прикордонного форпосту.
Нового напруження у стосунках Січі з гетьманом додала Білоцерківська угода 1651 року, згідно з якою реєстр Війська Запорозького обмежувався 20 тисячами. Частина козаків змушена була обстоювати свій попередній статус енергійною діяльністю в середовищі січової громади. У зв’язку з цим і з невдалим місцем розташування Микитиного Рогу навесні 1652 року Запорозька Січ переміщується в напрямі дніпровських плавнів поблизу гирла річки Чортомлик. Причому, за деякими даними, Микитинська Січ формально ще існувала до 1654 року, але не як козацький центр, а, радше, як чисельна козацька залога реєстровців при Микитинському перевозі, що здійснювала митний контроль і постачала кошти Гетьманщині.
У спогадах і граніті увіковічена козацька слава
Із багатьох історичних джерел відомо, що в ХІХ столітті залишки Микитинської Січі під час великої весняної повені були відрізані від берегової зони, а у ХХ столітті затоплені водами Каховського водосховища. Відтак немає ні опису, ні археологічних досліджень Микитинської Січі, а місце її розташування вдалося встановити лише за розповідями старожилів.
На згадку про видатні події, що відбулися на Запорожжі, у 1956 році у Нікополі встановлено пам’ятник Богдану Хмельницькому та гранітний пілон із меморіальною дошкою: “На цій місцевості знаходилась Запорозька (Микитинська) Січ. У 1648 році в цій Січі запорозькі козаки обрали Богдана Хмельницького гетьманом України”. А у серпні 1990 року, напередодні свята “Дні козацької слави”, присвяченого 500-річчю Українського козацтва, було встановлено меморіальні дошки – на честь заснування Микитиного перевозу, який дав початок сучасному Нікополю, самому засновнику Микитиного Рогу, запорожцю Микиті, та відомому козакознавцю Дмитру Івановичу Яворницькому.