У Києві відкрився Третій Великий Антикварний салон, на якому представлено шедеври світового мистецтва, унікальні приватні та галерейні зібрання, зокрема, колекцію „Шедеври сакрального мистецтва України XVI-XVIII століть” із зібрань провідних українських музеїв, унікальні експонати, що досі перебували в музейних сховищах Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського, Нікопольського краєзнавчого музею, Національної галереї мистецтв у Львові, Львівського музею історії релігії, Музею книги і друкарства України, Національного заповідника „Софія Київська” та музею „Духовні скарби України”.
|
|
| Шата кіота чудотворної ікони Чернігівської Троїцько-Іллінської Божої Матері. 1695 р. Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В.Тарновського |
Справжньою окрасою виставки стала срібна шата кіота чудотворної ікони Іллінської Божої Матері. Її мали можливість побачити навіть відвідувачі Українського музею в Нью-Йорку.
Цікава історія цієї ікони, яка за 300 років свого існування стала особливим оберегом віруючих. Образ Божої Матері Іллінської написано у 1658 році монахом Геннадієм (Дубенським), в миру Григорій Костянтинович, який жив в Іллінському монастирі на Болдиній горі поблизу Чернігова. А через чотири роки потому, у 1662 році, сталася знаменна подія, свідками якої були практично всі мешканці Чернігова: протягом восьми днів, з 16 по 24 квітня, образ мироточив, по іконі текли сльози. На відзнаку цієї події 16 квітня стало храмовим святом. Згадує про це козацький літописець Самійло Величко: „Плакала тоді Пресвята Діва, жаліючи православних християн-українців, бо внаслідок розбіжностей, розмежувань і усобиць одних вже смертоносною зброєю вбито, других з вітчизни, нещасних, у полон взято, третіх ще вивезуть, а четверті мусять голови на батьківщині скласти, під керівництвом владолюбців, які до міжусобиць готують вождів своїх”. За його словами, таким чином Божа Матір проявила свою любов і милосердя до віруючих, що поклонялися цій іконі й отримували дивовижне зцілення. Вже з XVII століття ці випадки стали ретельно фіксувати і складати так звані списки-переліки. З благословення архієпископа Чернігівського Лазаря Барановича дива цієї ікони описав св. Димитрій, митрополит Ростовський (тоді він мешкав у Чернігові). В його творі „Руно зрошене” (Чернігів, 1683 р.) докладно описано 24 випадки одужання мешканців Чернігова й околиць, які з особливою пристрастю молилися образу Божої Матері Іллінської.
Для такої особливої, чудотворної ікони, на пропозицію архієпископа Лазаря Барановича, коштом гетьмана Івана Мазепи було виготовлено коштовну шату кіота (оклада). Чудотворну ікону помістили в раму (151,24 х 97,8), оздоблену срібними пластинами з викарбуваними на них зображеннями, гравіюванням, золоченням. У верхній частині срібної шати кіота видно ініціали та родинний герб Мазепи. По обидва боки від нього зображено військовий табір у місячному сяйві і місто, осяяне сонцем. На верхньому і бічних полях срібної рами видно вміщені в овальні медальйони алегоричні композиції, які славлять Богородицю, порівнюючи її діяння з плодоносними деревами: оливою, кедром, пальмою, навіть кипарисом.
Після закриття Троїцько-Іллінського монастиря у 1924 році чудотворна ікона Іллінської Божої Матері зникла. Відомо тільки, що існувало кілька копій ікони, які теж мали чудодійну силу, проте зараз у храмах і музеях можна побачити лише дбайливо збережені списки дивовижних зцілень від святого образу Божої Матері.
Поява у старому Київському арсеналі шати, прикрашеної зображенням герба Івана Мазепи, є символічною. Відомо, що цю споруду (місце сучасного музейного комплексу Мистецький Арсенал) зведено на місці Вознесенського дівочого монастиря, ігуменею якого була Марія-Магдалена Мазепина. Коштом гетьмана та його матері у 1701-1705 рр. тут було зведено величний Вознесенський собор та храм Покрови Богородиці.
Серед експонатів Великого Антикварного салону-2010 є також інші сенсаційні знахідки: ікона-ставротека Війська Запорозького Низового - Покровської Січової церкви, величне дерев’яне розп’яття з поліхромним розписом XVI-XVIII ст. відомого майстра Йогана Пфістера, який працював на заможних магнатів Острозьких, Гербуртів, Корняктів; ікона „Святий Йосафат” (Кунцевич); Патерик Печерський видання 1661 року та інші духовні скарби.