Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо - українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
    
Ніна Виноградська, м.Харків
Книга, яка тільки-но побачила світ у видавництві „Львів-2010”, - це спільна робота Галузевого державного архіву СБУ, Інституту історії України НАН України, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України та Центру досліджень визвольного руху. Вона вміщує документи, знайдені в архівах СБУ, в тому числі й документи таємного діловодства: інструкції Верховного Суду СРСР, витяги із протоколів засідання політбюро, службові та доповідні записки, директиви, інструкції, донесення та повідомлення секретних співробітників, архівно-кримінальні справи та звинувачувальні вироки. Вірогідність документальних фактів сумнівів не викликає. Тут читач може знайти й свідчення очевидців Голодомору та ознайомитися з постановою Апеляційного суду міста Києва щодо кримінальної справи № 475, у якій визнається факт вчинення геноциду в Україні в 1932-33 роках, тобто факт злочину, та названо імена організаторів Голодомору в Україні: Сталін, Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар, Хатаєвич.
За словами координатора Громадської ініціативи з відновлення історичної пам’яті Донеччини Станіслава Федорчука, цінність видання в тому, що воно містить географічний та іменний покажчики, але має дуже обмежений тираж. Як зазначив історик, видання, кошти на яке „зібрали українці з усього світу”, вийшло накладом усього 1000 примірників і розповсюджуватиметься лише по бібліотеках та навчальних закладах області. „Наше майбутнє формується на минулому, і ми, сучасники, несемо відповідальність за донесення правдивої інформації”, - наголосив пан Станіслав.
Голодом морили й Донбас...
Не секрет, що на Донбасі й досі побутує думка про те, що в регіоні Голодомору не було. Її на прес-конференції спростував Станіслав Бліднов - редактор багатьох видань про голодомор на Донеччині, зокрема книг „Невгамовний біль”, „Гірка пам’ять” та багатьох інших.
Тривалий час попрацювавши в архівах, пан Станіслав авторитетно стверджує, що Голодомор на Донбасі таки був. Аргументував дослідник це на прикладі кількох сіл Мар’їнського та Волноваського районів. Зокрема, в селі Катеринівка на початок 1932 року було 1000 дворів, в яких проживало близько 6-ти тисяч мешканців. На кінець 33-го лишилася половина. Півсела вимерло й у селах Єлизаветівка та Новомихайлівка. А на хуторі Зелений Гай, в якому мешкали переважно заможні селяни, люди вимерли повністю.
Станіслав Бліднов демонстрував документи, що в єдиному екземплярі якимось дивом збереглися - чи не встигли спалити комуністи, чи просто про них забули. Приміром, серед архівних раритетів доповідні записки секретарів райкомів до секретарів обкомів про виконання плану хлібозаготівель тощо.
„Якщо у містах, зокрема працівникам підприємств Донеччини, щоденно видавалися хоча б невеликі пайки (в середньому по 200-400 грамів хліба на добу), то села „оточили голодом” тотально. У селах Донбасу так само діяв „Закон про збереження соціалістичної власності”, знаний ще як „Закон про п’ять колосків”, який, до речі, розповсюджувався не лише на збіжжя, а й на риболовлю, полювання на тварин тощо. Так само не платили людям за трудодні, так само спеціальні комісії їздили по селах, так само села Донеччини зіяли чорними дошками - до них, оточених регулярними військами та частинами НКВД, не завозилися навіть сіль і сірники. Відсутність паспортів не давала змоги селянам утекти від смерті, а диктатура набула таких масштабів, що навіть голів колгоспу не пускали до райцентру. У селах Донбасу (тоді Донецька й Луганська області були одним регіоном - Авт.) - голодомор був, а в містах - голод”, - зазначив Станіслав Бліднов, демонструючи один із томів „Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років”, де з 9-ї по 453 сторінку записані імена померлих від голодомору лише в самому Донецьку.
Незаперечні факти геноциду на Донеччині наводяться у книзі „Голодомор у Донбасі”, де є розділ „Спогади, написані своєю рукою”, - свідчення очевидців тих страшних подій.
Хоча фактів, доказової бази геноциду українців зібрано багато, проте глибинних досліджень теми ще немає і їх проведення ще попереду.
„Як не дивно звучить, але тему Голодомору підняли комуністи ще в 1989 році, коли ЦК КПУ прийняв постанову про голод в Україні в 1932-33 роках. Саме тоді були й названі імена винуватців Голодомору. Пізніше, в 1998 році, був Указ Президента України Леоніда Кучми про відзначення Дня пам’яті жертв Голодомору, а Президент Віктор Ющенко показав світові масштабність національного горя та надав можливість доступу до першоджерел”, - зазначив секретар обласної редколегії Книги пам’яті жертв Голодомору в 1932-1933 роках у Донецькій області Станіслав Бліднов.
„Голодомор 1932-1933 років має стати джерелом загальнонаціонального примирення та консолідації суспільства”, - підсумував розмову Станіслав Федорчук.
