|
|
| Зима у Мамаєвій Слободі |
Кілька років тому у Києві, на масиві Відрадному, з’явилося козацьке селище вісімнадцятого століття з усіма його атрибутами. Варто сісти в міський транспорт, і ти за якусь годину опинишся в зовсім іншому середовищі, зануришся в атмосферу чи не трьохсотрічної давнини. Поселення це має назву Мамаєва Слобода.
Тут починається Либідь
Колись тут було однойменне урочище, яке належало Михайлівському Золотоверхому монастирю. У місцині, де бере початок колись повновода й легендарна річка Либідь, яка стараннями невдячних нащадків перетворилася на брудний потічок, ченці вирощували овочі для чисельної братії. Неподалік пролягала дорога на Васильків та Білогородку, отож місцина була велелюдна. За радянської влади монастир зруйнували, висадили в повітря й пречудовий Михайлівський Золотоверхий, майже ровесник знаменитої на весь світ Софії Київської. Мовляв, заважав будівництву площі у формі п’ятикутної зірки, яка би проглядалася як символ влади Рад із повітря. Власне, й Софії Київській судилася така сама доля, коли б не вступилася міжнародна спільнота, особливо французи. Аякже, їхню правительку, доньку Ярослава Мудрого Анну - королеву Франції, - зображено на стіні храму… Як згадка про невігластво на Володимировій горі нині височіє сірий похмурий будинок, комод, по-народному. В ньому розташувалося Міністерство закордонних справ України. Ну а на колишніх монастирських землях створили парк імені Комуністичної партії й заклали радгоспний сад. Не без волі Всевишнього Михайлівський Золотоверхий храм відбудували, на дев’яти гектарах відродили й стародавнє поселення, щоб нагадати українцям про минувшину краю, його багатющі традиції.