|
|
| Голова Вінницької обласної ради Сергій Татусяк |
Вінниччина здавна відома як широкий козацький край. Тут діяли більше шести козацьких полків. Найвідоміші з них – Брацлавський, Кальницький, а пізніше – Вінницький, Могилівський та інші потужні військові територіальні формування козацької держави.
Відомо, що саме в Могилеві, на Дністрі, формувався штаб спільної польсько-української армії під командуванням П.Конашевича-Сагайдачного з оборони Європи від турецько-османського іга під Хотином у 1621 році.
Певне, живучи в краї, котрий дихає давніми легендами та переказами, важко не пройнятися світлом нашої давнини та її історії, важко залишатися непричетним до ратної слави своїх предків, до її відродження в сучасній незалежній Україні.
Старшина і козаки Вінницького обласного товариства УРК із самого початку відродження сучасного козацтва, глибоко усвідомлюючи неперервність нашої історії, беруть активну участь у суспільно-політичному житті краю та України. У лавах козацтва завжди були і є достойні громадяни. Обласний штаб УРК із року в рік приділяє особливу увагу якісному наповненню особового складу товариства. Майже в усіх районах регіону первинні осередки очолюють відомі в області і безпосередньо на своїх теренах отамани. Це досвідчений, високоінтелектуальний, глибокопатріотичний кадровий потенціал Українського Реєстрового Козацтва.
Підтвердженням цьому є результат нещодавніх виборів до місцевих рад, в яких реєстровці Вінниччини взяли найактивнішу участь. Так, до органів місцевого самоврядування області різних рівнів увійшло чимало козаків та старшини. Зокрема, понад 50 депутатів сільських, селищних, міських і районних рад. Більше десяти козаків стали сільськими головами, троє реєстровців очолили міські ради, два - районні. Достатньо потужну депутатську підтримку має УРК і в обласній раді.
Добре, що нині Вінницьку обласну раду очолює представник козацтва з великим стажем, відомий на Вінниччині й Україні політик, депутат Верховної Ради 4-го скликання, генерал-майор УРК, радник отамана Вінницького обласного товариства УРК Сергій Пилипович Татусяк.
Нещодавно відбулася зустріч голови обласної ради Сергія Татусяка з отаманом Вінницького обласного товариства УРК Миколою Крижанівським. Співрозмовники зосередилися на питаннях розвитку сучасного козацтва на Вінниччині.
- Вельмишановний Сергію Пилиповичу, дозвольте від імені Генерального штабу УРК сердечно привітати Вас із обранням на високу посаду. Маємо надію, що цей факт послужить подальшому розвиткові нашої справи та в цілому поліпшенню соціально-політичного клімату на Вінниччині.
- Дякую, пане отамане. Переконаний, що це може статися лише завдяки згуртованості нашої територіальної громади.
|
|
| Отаман Вінницького обласного товариства УРК Микола Крижанівський посвячує Сергія Татусяка в реєстрові козаки |
- Звичайно, пане голово. Ви вже багато років поспіль активно займаєтесь громадсько-політичною діяльністю. Чи можна говорити про певні особливості цього процесу на Вінниччині?
- Так, маючи певний досвід, можу сказати, що наш край, як і інші регіони нашої держави, є активним учасником бурхливого життя, що вже не один рік вирує в Україні. Це виражається не тільки діяльністю політичних партій, а все більше і частіше участю в цьому процесі громадських організацій. Така характерна особливість говорить про те, що в Україні успішно формується громадянське суспільство. Тобто територіальна громада, котра може включати в себе кілька громадських організацій, має все більше важелів для впливу на вирішення соціального чи економічного життя регіону: села, міста чи області в цілому.
- У контексті вищесказаного, як виглядає українське козацтво, зокрема, реєстрові козаки у бурхливому, як Ви кажете, полі нашого життя?
- Чесно кажучи, питання неоднозначне. Моє завдання, в першу чергу, не як козака, а як голови облради - сприяти всебічному розширенню громадського руху на теренах нашого краю. Ви ж знаєте, що на території області діє кількасот громадських організацій. Є більш активні і знані, є не дуже. Широкий вибір для людей - багато ідей, концепцій, часто-густо полярних. Хочу наголосити, що всі вони мають діяти в рамках чинного законодавства нашої держави. Тут і Запорозьке козацтво, і Українське, і Низове, і, звичайно ж, Реєстрове. Хоча я належу до одного із них, але як посадова особа не можу виділяти певні пріоритети. Тут бачу завдання для самих козаків, їхніх отаманів - довести громаді, хто кращий, хто більше працює на громаду, розбудову нашого краю, відродження його історичної спадщини тощо.
- Ви зачепили досить гостру тему - співіснування кількох козацьких товариств, - і не тільки в одній області, а й в Україні в цілому.
- Ну, це вже характерна риса нашого часу - різнобічність партій, рухів. Видно, тут нам лідерів не бракує.
- Тобто отаманів.
- І отаманів теж…
- Хочу сказати, що ми знаходимо спільні точки дотику з іншими козацтвами, зокрема, з полком Івана Богуна, де отаманом Володимир Воловодюк, та отаманом Українського козацтва Олександром Сегедою. Керівники цих організацій є співголовами Координаційної ради при голові обласної державної адміністрації.
|
|
| Подяка реєстровцям за наполегливу працю |
- Дуже правильно. Той, хто вміє домовлятися, хто шукає друзів, а не ворогів, той завжди виграє. Переконаний, що саме така направленість у роботі Україн-ського Реєстрового Козацтва і є запорукою життєздатності такого, можна сказати, феноменального для України патріотичного руху, як козацтво. Адже традиції, звичаї нашого народу, котрі використовуються козацтвом, є основою духовного єднання поколінь, відродження сили українського духу, нашої пам’яті і слави. Я багато років займаюсь політикою, бачу плюси і мінуси нашого політикуму… Але мені на все життя закарбувався в пам’яті момент, коли на священній землі нашої історичної Буші я схилився перед козацьким знаменом і склав присягу козацтву. На відміну від партій, котрі з відомих причин не мають у своєму багажі такого багатого історичного досвіду, сучасне козацтво будує свою роботу на величезному історичному підґрунті. Бо багато чого можна використати зі славного козацького минулого.
- Так, але тут є загроза суто механічного переносу давніх обрядів, скажімо, тих же положень Звичаєвого права на поле сучасного життя, що часто призводить до невиправданого анахронізму в нашому сьогоденні.
- О, таких прикладів і я можу навести чимало. Наприклад, коли завзяті козаки під час приведення новобранця до присяги шмагають старенького дідуся нагаями, бо так, мовляв, було колись.
- Це ще питання - чи було. Часто на світ Божий просто витягуються якісь елементи обряду і механічно переносяться в наш час.
- Звичайно, цього потрібно уникати, щоб ідея відродження козацького способу життя не стала посміховиськом у людських очах. На мою думку, сучасне козацтво - це модернізований сплав багатого духовного, культурного і військового надбання із сучасними суспільно-політичними засадами, котрі ґрунтуються на глибокому патріотизмі, гордості за свою велику націю і, якщо хочете, отого українського гонору, якого, чого гріха таїти, нам часто-густо так бракує.
Нерідко доводиться бачити, коли козаки через міру надають перевагу формі, тобто зовнішності, якійсь зовсім невиправданій архаїчній атрибутиці у своїй одежі. Мене дивує ця вся надлишкова «показушність», котра не додає позитивного іміджу козацькому руху в цілому. Але мушу відзначити, що на Вінниччині це вже поодинокі випадки.
- Ну, може, ще деінде промайне вінницькими вулицями обвішаний орденами якийсь «генералісимус»…
- Звичайно, таких стає менше і менше. Справжній козак - це людина із закоченими рукавами, котра і день, і ніч працює на полі української державності, що завдяки цьому і може прорости гронами високопатріотичного громадянського суспільства.
- Пане голово, Ви очолюєте територіальну громаду всієї області. Чи знайдеться робота в територіальних громадах і нам, козакам? Якою бачиться участь козацтва у вирішенні нагальних справ села, міста, району?
- Навіть дуже ефективною. Приміром, мені відомо, що в багатьох районах на сесіях рад обговорювались і прийняті рішення з подачі козаків-депутатів щодо тих чи інших питань соціально-економічного розвитку районів. Зокрема, можу сказати про прийняття відповідного рішення Тростянецькою районною радою стосовно підготовки відзначення на високому рівні 360-річчя Батозької битви (1652 рік).
- Так, ми обговорювали це питання на засіданні Координаційної ради.
- Подібним заходам обласна рада буде приділяти належну увагу. Адже такі події мають сьогодні важливе виховне значення, особливо для молоді.
- Сергію Пилиповичу, нещодавно із вашим заступником, до речі, радником отамана, генерал-майором УРК Степаном Степановичем Нешиком ми обговорювали питання візиту козацької депутації в Росію до Бурятії, на місце поховання козацького гетьмана Дем’яна Многогрішного. Експедиція Українського Реєстрового Козацтва нашої області кілька років тому дослідила в далекій Бурятії місце його останнього спочинку, і нам би хотілося гідно вшанувати цього славетного, але, на жаль, забутого як і в нас, так і в Росії воєначальника, встановивши на місці захоронення пам’ятну дошку або ж інший достойний меморіальний знак. Хочемо підняти питання історичної значимості цього незламного українця, адже він багато зробив для Росії, визволивши бурятів від монгольської залежності, а з України був висланий, як небезпечний для царя політик і військовий діяч.
- Я знаю. Це серйозне питання. Думаю, таку козацьку делегацію добре було б підсилити і депутатами обласної ради. Це стало б гарним виявом дієвої народної дипломатії. Будемо вирішувати. Якщо треба, то і на міждержавному рівні.
- Разом із тим велике поле діяльності залишається для козацтва як у межах країни, так і на місцях. Приміром, чому б козацтву предметніше не займатися виховною роботою в школах, адже для цього є всі можливості, зокрема, гарний практичний досвід у деяких школах області. Наприклад, такою роботою зараз займаються отаман Тростянецького району Микола Прус, отаман Ямпільщини Федір Сирітко. Є незабутній досвід Слідянської козацько-мистецької школи на Могилів-Подільщині, тим паче давно виданий на основі роботи цієї школи педагогічний посібник з практичного козацького виховання «По козацький скарб». Також нещодавно виданий науково-методичний посібник для загальноосвітніх шкіл «Україна - земля козацька» за редакцією Голови УРК, професора Анатолія Шевченка. Авторами такого цінного проекту є редактор загальнонаціональної газети «Україна козацька» Світлана Чорна та директор бібліотеки Переяслав-Хмельницького педагогічного університету Ольга Шкира.
Заслуговує на продовження цікавий проект, започаткований Бушанським історичним заповідником, котрим керує підполковник УРК Олександр Пірняк. Тут уже не один рік на скульптурних симпозіумах майстри рубають із каменю оригінальні витвори на козацьку тематику. Чому б таку справу не започаткувати в інших районах? Чи, приміром, участь козаків в охороні громадського порядку, що послужило б зростанню авторитету козацтва в очах населення.
|
|
| На козацькому святі |
Такі напрацювання в нас є у Жмеринському та в інших районах, і, звичайно, цей напрямок потрібно розвивати, як і впроваджувати в життя нові проекти. Вже два роки з ініціативи Українського Реєстрового Козацтва області в селі Гонтівка Чернівецького району впроваджується проект «Гайдамаки». Там був страчений ватажок повстанців Іван Гонта, і, можливо, саме тут, у Гонтівці, буде дана відповідь на сакраментальне Шевченківське питання - де Гонти могила?.. Будемо надіятися, що, попри все, символічна могила нашому національному герою і його побратимам таки буде насипана, а сам Гонта постане над цим старовинним селом у бронзі і камені, котрі за дієвого сприяння Степана Нешика вже доставлені до спорудження меморіального комплексу гайдамакам.
- Ну що ж, бачиться, Вінниччина таки є козацьким краєм зі своєю славною історією. І було б дуже добре, якби всі козацькі товариства доклали рук до зміцнення кращих традицій у свідомості усієї громади. Подоляни не повинні забувати, що їхні славні попередники стояли за Україну на цій споконвічно прикордонній землі під стягами таких визначних державників, як Данило Нечай, Іван Богун, Іван Ганжа, Максим Кривоніс, Остап Гоголь та ще сотень простих козаків, котрі за покликом душі своєї боронили і розбудовували нашу землю протягом багатьох віків.
- Пане голово, впродовж сказаного… Якраз на Різдво на козацькій раді у селі Капустяни козаки-краєзнавці, до речі, депутати місцевої ради, повідомили, що віднайшли прізвища трьох простих козаків-учасників Батозької битви, а саме: Карась, Шило і Нагірняк.
- От і славно, що саме козаки розкрили ще одну сторінку історії своєї малої батьківщини. Плекаю надію, що громада належно пошанує своїх пращурів, односельчан-побратимів із такими колоритними іменами.
- Звісно, як громада пригромадить - так і буде. А чи є обласна рада козацькою?
- Чому ж ні. Ще арабські мандрівники, а потім й інші іноземні дослідники казали, що Україна - земля козаків. Так що на цьому і стоїмо!
- Шановний пане генерале, від усього товариства складаю Вам щиру подяку за розуміння і підтримку нашої справи та змістовну розмову.
- Дякую за співпрацю і щиро вітаю все козацтво, а також читачів газети «Україна козацька».