|
|
| Письменник Петро Ребро |
Про Тараса Трясила (Федоровича), гетьмана нереєстрового козацтва, який у далекому XVII столітті не лише успішно громив коронне військо, але й брав участь у війні проти Московської держави (щоправда, на боці Речі Посполитої), либонь, знають усі. Але наразі мова не про нього, а про отого отамана Трясила, який «тряс» Катеринославську губернію, та і все Придніпров’я, вже у 1923 році, коли, за заявами більшовицьких верховодів, з Махном та іншими «бандами» (усіх, хто чинив опір радянській владі, вони називали бандитами, злочинцями, «уголовниками» і т.д.) було навіки покінчено.
…Переді мною грубезний томище на чотири тисячі з лишком сторінок під назвою «Оперативные сводки и рапорта сотрудников о движении бандитизма с указанием фамилий бандитов». У цього своєрідного «епосу» автор колективний - «Запорожская окружная рабоче-крестьянская милиция и розыск города Запорожье того же округа».
Вже на початку цього фоліанта мою увагу привернула поштотелеграма начальника Катеринославської губернської міліції: «З/V через Черный лес вблизи х. Водяное прошла банда 20 человек пеших направлением ю/з тчк Того же числа 17 часов [по сообщению] лесника Братского леса было 7 бандитов из коих одна женщина тчк По предположениям первая банда Грищенко зпт вторая Гупало причем цифра 20 по всей вероятности преувеличена тчк…»
Як свідчать наступні повідомлення і розпорядження головного міліціонера губернії, Грищенко - це і є отаман козацького загону імені Тараса Трясила (себе він називав Гонтою), а цифра 20 - аж ніяк не завищена: у деяких документах фігурують цифри 50, а то й 80 - здається, після батька Махна таких масових збройних виступів проти «москалів», «червоних прапорів», «комуністів і комсомолістів» на наших теренах не спостерігалося. А може, ми не все знаємо? Адже ще недавно документи, які б могли пролити світло на той період, перебували під сімома замками. Принагідно зауважу, що ще й сьогодні деякі архівісти не дуже охоче діляться своїми «скарбами».
Та перегортаємо далі цей невигаданий міліцейський «детектив».
В оперзведенні Катеринославської губернської міліції від 16 травня цього ж року повідомляється про гучну акцію «козацького загону» і наводяться деякі відомості про його отамана: «5/V в 19 ч. на ст. Хировка бандой в количестве 15 человек был ограблен поезд №101 зпт следовавший со станции Знаменка зпт… из багажного вагона взято 8 мест с посылками зпт при ограблении убит Комэскадрона войск ГПУ и один гражданин тяжело ранен тчк главарь банды именовался Гонта-Завгородний тчк настоящая фамилия Грищенко происходящий из гр. села Михайловки Елисаветградского округа тчк бандиты вооружены винтовками бомбами тчк Меры по ликвидации приняты тчк Произведенной облавой Черного леса бандиты не обнаружены тчк Взято 10 человек заложников из гр. села Богдановки тчк».
Як бачимо, війна розгорялася, до того ж вона була не на життя, а на смерть. Як свідчать багато документів справи, новочасні козаки по можливості уникали жорстоких розправ, невинних жертв та ще й вдавалися до веселої «просвітницької» роботи. Так, в оперзведенні, цитованому вище, мовиться про листівку, випущену так званими «бандитами»: «сел. Новопавловка 23/ІV [на] базаре было обнаружено «объявления следующего содержания двт квч Тов. Червонци годи вам служить москалям уносить свои головы зпт а Вы червоные прапора давайте нам коммуну и идить додому и мы будем работать дома тчк квч. Подпись Кошевой Атаман Юрьевская волость дата».
«Червонці» заворушилися. На боротьбу з Гонтою-Грищенком запрошуються війська ДПУ. Міліція раз у раз повідомляє про «вжиті заходи», бере в заручники невинних людей, прочісує околиці Чорного лісу, але йти в глибину не зважується, бо то - «логовище бандитов».
Чергова поштотелеграма губернської міліції повідомляє: «…24/V в 12 ч. 10 м. неизвестная банда числом до 17 чел. вооруженных винтовками револьверами и бомбами одеты в форму ГПУ на головах красные гайдамацкие шлыки, был произведен налет на экономию Кухаровка, что 97 верст ю/з ст. Знаменка… После чего скрылись в Черном лесу по направлению ст. Хировка». І знову запевнення: «Меры к розыску приняты».
Заходи владою вживаються, начальники губернської міліції міняються, але в їхніх розпорядженнях-поштотелеграмах ім’я Гонти-Грищенка фігурує все частіше і грізніше. Ось оперзведення Олександрійської повітової поліції (не пізніше 5 червня 1923 р.): «27/V появилась банда численностью 14 кавалеристов атамана зпт именовавшего себя квч Гонта квч сущности Грищенко зпт забрали 4 мешка овса зпт 1 лошадь зпт 4 пуда соли зпт… скрылась по направлению села Михайловки Нерубиевский лес тчк По имеющимся сведениям из Одесской губернии та же банда Грищенко зпт численностью 13 чел. на тачанках 26/V появилась в районе м.Каменки… Настигнутая пешим отрядом Елисаветградской раймилиции зпт банда приняла бой… потеряв лошадь и провиант зпт скрылась в Нерубаевском лесу…». Підпис: «п.п. Вр. Начгубмилиции Давидович. Пом. нач. отд. Горслужбы Скипьян».
Ті ж очільники міліції через тиждень знову б’ють тривогу. Ось «оперсводка Екатгубмилиции за 9 - 11 июня. … В ночь на 31/V появилась банда в 15 чел. При 3 тачанках из Плоскаго леса через дер. Кучеровка… Скрылась в Черный лес… Банда неизвестного наименования и окраски тчк Выявление банды поручено Нач. ударной группы по б/б т. Полякову тчк… 8/VІ через дер. Ивановцы в хутор Трофимовку… прошла банда в 12 чел. На 2-х тачанках зпт вооруженных винтовками и бомбами тчк. Выяснение банды возложено на нач-ка милиции 10 района. 5/VІ в лесу около версты от дер. Алексеевки была обнаружена банда в 12 чел. при 3 тачанках зпт вооруженная карабинами рус. обр. по 2 револьвера и имеются бомбы зпт одеты велюровые тужурки политокраска и характер не установлены тчк На поиски банды был послан нач-к 12 района совместно с Дмитриевской самоохраной ОДТГПУ ст. Знаменка с 2-мя пулеметами зпт но ничего не обнаружено тчк 6/VI в 12 районе в 14 часов возле дер. Кучеровка… прошла в Черный лес банда в 30 чел. при 2-х тачанках зпт 5-ти саблях и 2-х пулеметах системы квч Максим квч».
Головні міліціонери губернії роблять висновок: «Вывод: появляющаяся банда в лесу в районе станции Хировка зпт Шаровка и Знаменка есть одна банда Грищенко перешедшая из Одесского округа и банда хорошо вооруженная».
Взагалі-то, висновок слушний, але щодо «окраски» загону невловимих «козаків», то тут міліція трохи «темнить»: їй уже давно стало зрозуміло, що «банда» має не «уголовний», а політичний, антирадянський характер і за своєю суттю націоналістична, чи, за тодішньою термінологією, «петлюрівська». Принаймні керівники Мелітопольської окружної міліції у своїх оперативних зведеннях уже неодноразово підкреслювали, що це «бандитське угруповання» носить «политически-уголовный характер». Оскільки ж загін Грищенка діяв активно і часто з’являвся несподівано і в неочікуваних місцях, то мелітопольцям почало здаватися, що цих «банд» кілька. Так, у зведенні від 13 червня 1923 року мовилося: «В ночь на 8 июня на правом берегу Днепра в плавнях Херсонского округа против с. Б. Лепетиха Мелитопольского округа… появилась банда численностью в 13 человек при 8-ми лошадях вооруженная наганами, карабинами и бомбами и при полной канцелярии как-то штампы, печать и т.д. нося политически-уголовный характер… По пути к саду «Чапли» она совершила налет на коллектив в 20-ти верстах от Б. Лепетихи на правом берегу Днепра… Преследование банды не представляется возможным, так как плавни являются очагом банды…» А відтак повідомляється: «11 июня в 7 часов утра банда численностью в 20 человек, вооруженных наганами, обрезами и бомбами, при одном пулемете системы «Люис», неся политически-уголовный характер, на правом берегу Днепра в плавнях против с. Б. Лепетихи заявила гражданам в течении 2-х часов вывести из плавень пасущихся там лошадей, предупреждая, что сейчас начнется стрельба. После предупреждения граждан банда направилась к б. экономии «Святополк-Мирского» Херсонского округа, по пути сделала налет на коллектив, убила 3-х человек (1 коммунист, 1 комсомолист и 1 незаможник), после чего банда обратно скрылась в плавнях правого берега Днепра. Основная цель вышеупомянутых банд - уничтожение милиционеров, К.Н.С. и К.С.М…».
У процитованому зведенні йдеться про розстріли активістів, учинені «тарасівцями». Але не слід забувати, що наміри у козацького загону були серйозні (недарма ж він був так добре озброєний). Звичайно, нам важко зрозуміти Грищенка та його ватагу: невже вони вірили, що можуть відвести від України червону заразу? Навряд. Просто козацькі гени в їхній крові нуртували і кликали до непокори. А може, то були осколки розтерзаної більшовиками армії Махна, який не терпів на сво-їй землі ніяких чужинців? Цілком можливо.
Та звернемося знову до міліцейського «роману»: тут нас чекає багато цікавих відкриттів. Ось оперзведення Катеринославської губернської міліції від 15 червня: «7/VІ банда Грищенко с Нерубаевского леса вышла и направилась через дер. Нерубайка… Направляясь на дер. Сосновку… далее банда направилась на с. Цветное… где произошел налет на сельсовет зпт уничтожены все бумаги и забрав 6000 рублей зпт банда скрылась в лесу в районе Черкасского округа тчк. 10/VІ в 12 часов банда была обнаружена в Нерубаевском лесу Елисаветградского округа численностью до 50 человек при 17 саблях зпт 8 тачанках и нескольких крестьянских подвод зпт на одной из которых развевалось национальное желтое знамя…».
На боротьбу з «козаками» кидаються все нові військові сили: один загін піхотний, другий - кавалерійський («24 сабли»), а за ними - губернський резерв «из 50 сабель при одном пулемете».
Але все - марно. Знайти Грищенка та його побратимів на Великому Лузі (в Дніпровських плавнях) не легше, ніж голку в сіні. Ось, наприклад, Олександрійська міліція доповідає керівництву, що загін «под командой н-ка ГПУ тов.тов. Знаменского, Фролова посланный на разведку банды возвратился зпт где обнаружено логовище бандитов и забран кожух тчк…». Кожух - це, звичайно, неабиякий «трофей», але влада вимагала ліквідувати «банду», яка діяла з нечуваною зухвалістю. Тим часом з Катеринослава надходили все нові оперативні зведення, серцевиною яких була інформація про дії загону імені Тараса Трясила. Так, на початку червня поштотелеграма повідомила: «…6/VІІ в 11 час. в Вольном Куте в бывшую контору Баранова появились 18 чел. конных бандитов хорошо вооруженных зпт одеты в английское обмундирование на головах квч оселедцы квч зпт окраска банды есть предположение квч Петлюровское квч Через 15 минут бандиты скрылись в лес…» Тут «английское обмундирование» - очевидно, плід міліцейської фантазії, що ж до «оселедців», то це явний доказ того, що у Вільному Куті гостювали саме козаки Грищенка.
У міліції з’являється версія: «Есть предположение зпт что банда квч Грищенко квч зпт оперирующая в Александрийском округе разбилась на две группы одна Грищенко зпт другая Гупало и для лучшего укрывательства от отрядов оперирующих по ликвидации таковых стараются держаться мелкими единицами по 8-10 человек тчк». Цілком можливо, що загін імені Тараса Трясила не на всі операції виходив у повному складі, але резонанс від його діяльності дедалі поширювався. Тим паче, що «козаки» діяли не лише сміливо, але й з гумором. Ось, наприклад, вони у полі роззброїли конвоїрів, які супроводжували «арестованного допризывника». Мелітопольська окружна міліція доповіла, що «бандити» були «вооружены карабинами, бомбами и наганами», а конвоїрам «была выдана расписка на имя Предсельсовета села Бочкаревка, в коей указывалось, чтобы Председатель не наказывал конвоиров, так как винтовки нам (бандитам) нужны более, нежели вам. Расписка подписана «Командиром військового козацтва Першого куреня Тараса Трясила» с приложением на ней печати с названным именованием».
«В тот же день, - повідомляє Мелітопольська міліція, - направляемая из с. Бочкаревки в с. Гавриловку… почта была остановлена бандитами, количеством не указано, и взята последняя с благодарностью в письменной форме, так как у них не имеется «бумажки для курения». В этой благодарности подчеркнуто, что «ми Вільні козаки точим ножі сечь голови коммунистам»… 15/VІ - начальник 3 района доносит, что банда пользовавшаяся вышеназванной печатью, находящаяся в плавнях Херсонского округа, на правом берегу Днепра, против Б.Лепетихи, ежедневно группами в 5-10 - 15 человек оперируют в районе с. Михайловки и сада «Чапли», что в 20-ти верстах южнее Золотой Балки Херсонского округа…».
Неважко уявити гнів радянського і партійного керівництва губернії: доблесна міліція, а з нею і органи ДПУ лише констатують факти, а «банда Грищенка» на межі кількох округів діє дедалі зу-хвально. Ще, чого доброго, нагряне в губернію чи до столиці, адже населення у своїй масі симпатизує воскреслим «запорожцям»!
Після чергової нагінки начальства, зібрався у похід командир Мелітопольської окружної міліції Хвалимов: 22 червня 1923 року він надіслав секретну депешу: «Сегодня отряд окрмилиции переходит в плавни для ликвидации банды Тараса Трясыло». Ще трохи згодом таку ж депешу розіслав новий керівник Мелітопольської міліції Єрмаков. Схоже, що вони не поспішали, бо чекали підкріплення з центру. І, звичайно, дочекалися: в оперзведенні Катеринославської губернської міліції за 25-29 червня мовиться: «Прибыл отряд Г.П.У. УССР во главе с т. Мартыненко для ликвидации бандитизма в районе Знаменка, Цыбулево тчк 21/VІ прибыл отряд Губрезерва в числе 30 чел при одном пулемете под командой
т. Тарасова для ликвидации бандитов и поступили в распоряжение Александрийской милиции тчк…».
Але загін Грищенка це, очевидно, не лякало. Він діяв на теренах кількох округів і наганяв неабиякий страх на партійно-радянський актив. А головне - був невловимий. Уже згаданий вище Єрмаков доповідав: «Согласно моих оперразведсводок о появлении банды в плавнях в районе села Б.Лепетиха я выезжал на операцию с отрядом, каковая мною произведена, но результатов никаких не дала…».
Про це ж читаємо і в оперативному зведенні Катеринославської губернської міліції за липень місяць: «Александрийский округ: меры по ликвидации банды Грищенко продолжаются тчк 11/VІІ была произведена облава и обследование Черного леса во всех его направлениях. Бандитов не обнаружено тчк Открыты новые логовища тчк». І в той же час повідомляється, що «тарасівців» бачили то в районі села Олексіївки, то поблизу села Богданівки, то біля Данило-Кам’янки…».
Не менш дивно звучить й інше оперзведення губернської міліції. В ньому, зокрема, мовиться: «По сведениям, полученным от начальника Александрийской окрмилиции, банда Грищенко количество 80 человек пеших перешла в Черкасский округ», а закінчується таким «мудрим» висновком: «На правом берегу Днепра в плавнях организуется банда квч Тараса ТРЯСЫЛО квч тчк… Банда Тараса Трясыло взята на учет тчк». Можна подумати, що начальник губернської міліції Матяш вперше чує про цю «банду», яка регулярно запрошує «червонців» до Чорного лісу,
обіцяючи «чудову закуску».
І все ж розв’язка наближалася. Скільки б не було людей у загоні імені Тараса Трясила - 20 чи 50, чи навіть 80 - вистояти у двобої з міліцейською оравою, підсиленою військами ДПУ, вони не могли. Як би хитро не маневрували «козаки», але час від часу їм доводилося ув’язуватися в сутички - бої, а після чого лави «тарасівців» відчутно ріділи. Проте в оперзведеннях міліції з’явилися переможні нотки: «Того же числа в 10 часов пойман с оружием бандит шайки Грищенко Сливка Михаил тчк». Це - серпень місяць. У вересні поштотелеграма рознесла звістку, що «пойман бандит из банды Грищенко Брусник Петр тчк». А в жовтні Катерингубміліція з радістю повідомила: «27/ІХ в 12 часов дня Самгородским отрядом после 3-х с половиной часовой перестрелки убиты три бандита банды Грищенко: Долженко, Стригун и Донец тчк».
Ніде правди діти, були й такі «козаки», які не витримували тягот партизанського життя, а може, вірили брехливим обіцянкам радвлади про помилування. Як свідчить одне із оперзведень губернської міліції, «6/ІХ в мест. Златополь… добровольно явились три бандита Грищенко: Олейник Виктор, Олейник Иосиф и Трон Моисей…».
Дійшов до нас і прощальний привіт від отамана загону імені Тараса Трясила Грищенка. Як свідчить губернське оперзведення, «28/Х добровольно явился в село Елизаветградково бандит банды Грищенко Масловский, атаман Грищенко также был с 2 бандитами в Елисаветградковке, но скрылся тчк. Меры преследования таковых приняты ОДТОГПУ ст. Цыбулева тчк».
Більше ім’я Грищенка у міліцейських документах (принаймні у «детективі», прочитаному нами) не зустрічається. Ми не знаємо, яка його подальша доля, чи уник він кари «червонців», чи земляки знають бодай дещицю про подвиги Грищенка та його соратників. Найімовірніше, козарлюга був розстріляний і ошельмований як «бандит», «петлюрівець», «контрреволюціонер». Знеславлений і викреслений із життя. Міліцейський фоліант - це, можливо, єдиний документ, де збереглася пам’ять про нього. За майже сто років ніхто не спромігся перегорнути пожовклі, вицвілі аркуші і «вилущити» з них одну з найяскравіших сторінок нашого краю. Адже Грищенко - це другий Махно, але він ще дорожчий нам тим, що був національно свідомою людиною, борцем проти більшовизму, патріотом України. А ще ж, напевно, він був поетичною натурою: недарма ж обрав для свого загону ім’я людини, оспіваної Великим Кобзарем.
Либонь, в останню хвилину свого життя на цьому прекрасному і жорстокому світі він шепотів Шевченківські рядки, як молитву:
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!
P.S. Спливло чимало часу, поки я в архівних документах виявив ще одну загадку про загін імені Тараса Трясила. Але де! У звіті-доповіді про діяльність Київського губернського відділу ДПУ за 1923 рік. Це переможна реляція: «В июле и августе 1923 года ликвидирована активная петлюровская банда, оперировавшая под руководством атамана Грищенко и насчитывавшая до 70 сабель. Банда развивала широкую террористическую деятельность на территории смежных Черкасского, Елисаветградского и Александрийского округов. Грищенко, являющийся одним из последних представителей партизанско-повстанческой деятельности, ускользнул, но вся его банда совместно с остальными главарями почти целиком уничтожена».
Постає питання: чому це київські чекісти записують собі в актив розгром «банди», яка діяла десь за Дніпровськими порогами? Очевидно, на боротьбу із загоном імені Тараса Трясила залучалися всі ДПУ республіки, а може, й не тільки республіки. Чому ж ми так мало знаємо про цих героїв нашої, української історії? А може, настав час увічнити ім’я Грищенка - цього Гонти ХХ століття?