|
|
Саме під такою назвою в одному з видавництв Донецька вийшла невеличка книжка, приурочена до 150-ї річниці від дня смерті великого Кобзаря. Її свого часу упорядкував талановитий педагог і публіцист Олекса Тихий, який за свою незрадну любов до України, рідного народу, материнської мови поплатився власним життям в одному із концтаборів радянського режиму. До цього унікального видання увійшли вислови про українську мову з поетичних та прозових творів, епістолярної спадщини Тараса Григоровича, які свого часу зібрав О.Тихий. Але тоді побачити світ цій збірці так і не судилося.
Готуючи рукопис книги до друку, О. Тихий писав зі свого рідного села Їжівка: «Хочеться думати, що книга якоюсь мірою сприятиме піднесенню авторитету української мови як серед українців, так і серед інших, що часом мають на неї неправильні, міщанські, а то й шовіністичні погляди. Думається, що в книзі є матеріали, які спонукають до думання, співставлення, аналізу». Це було ще в 1976-му році…
І лише на початку нинішнього року ця багатостраждальна робота колишнього випускника філософського факультету Московського університету нарешті побачила світ. Книжка надрукована за активного сприяння товариства імені О.Тихого, яким керує Євген Шаповалов, і особисто сина Олекси - Володимира.
Нововидана збірка «Тарас Шевченко про мову» має практичне значення для школярів і вчителів, студентів і викладачів, службовців і громадських діячів, для всіх шанувальників і поборників рідної мови. Особливо вона потрібна на східних кресах України, у регіонах, що дуже потерпають від тотального зросійщення. Те, що колись так боліло великому Кобзареві, його гідному духовному нащадку Олексі Тихому - доля рідної мови, - залишається актуальним і сьогодні. Тож вихід у світ цього видання, як ніколи, - на часі.