|
|
| Леся Українка |
Нинішній рік – ювілейний для неньки України. Вона відзначає 140-річчя від дня народження однієї з найкращих, найвідданіших своїх доньок, яка взяла за свій літературний псевдонім прізвище, коренево похідне від назви своєї рідної землі, омріяної країни.
Ім’я Лесі Українки сьогодні широко відоме в усьому світі. Пам’ять про письменницю шанобливо зберігають на її малій батьківщині – в Новограді-Волинському. Гідне місце
у Лесиній творчості посідає козацька тематика.
На історичних могилах
Любов до історії свого народу і відданість християнським чеснотам поріднили нас, тому поглибилася співпраця, і це ще більше наблизило до творчості знаменитої землячки - Лесі Українки - та пробудило інтерес до вивчення ще мало оприлюднених моментів її життя.
Починаючи з І половини ХІХ ст. маємо незаперечні історичні джерела про відвідини Козацьких могил на території Свято-Георгіївського чоловічого монастиря на Рівненщині видатними діячами української культури і літератури. Так, з метою віддати шану і вклонитися пам’яті героїчних предків, які «смертю долали смерть» у Берестецькій битві 1654 року, козацько-селянську могилу на острові Журавлиха у селі Пляшева свого часу уквітчували Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Олена Пчілка і Леся Українка. Вони були першими прочанами на Козацьких могилах. За часів російської та польської влади ці пошанування не були масовими, бо правлячі кола не звертали на них належної уваги або просто не допускали проявів українського патріотизму.
Ще вірний наставник і дядько
М. Драгоманов учив юну Лесю розрізняти позитивні та від’ємні якості козацтва. І, пройнявшись цією темою, вона вивчала історію розвитку козацтва, відображала її у своїй творчості, присвячувала козацтву дослідницькі праці.
Вивчаючи козацькі думи
|
|
| Родина Косачів |
У 12-томнику Лесі Українки є стаття «Про козаків», де вона пише: «Про козаків маємо перші звістки тільки в XVI ст.». Тоді, за дослідженням Лесі, спогадуються козацькі походи на татар і один бунт селянський (з ватажком-козаком) проти польської шляхти, за землю. «В половині XVI ст. засновано Січ». А в кінці праці авторка зазначає: «Ніколи організація козача не була виразно затверджена сеймом, і були вічні суперечки між козаками і польським урядом».
Виношуючи у думках план написання твору про гетьмана Мазепу і його кошового, Леся Українка дивилася на землі України як на козацький край. Перебуваючи влітку 1888 року на лікуванні в Одесі, вона напише:
«Колись тут козаки наші сиділи, а тепер дика земля та квіти ростуть…»
Це саме Леся Українка субсидувала експедицію Ф.Колесси на Полтавщину для запису козацьких дум на фоно
граф. Завдяки цьому з’явилася унікальна праця «Про ґенезу козацьких дум».
Поняття захисту рідної землі в козацьких думах, історичних піснях ототожнюється з християнською вірою, яка в ситуації протистояння магометанству й католицизму набуває сенсу ідеоло
гічного захисного щита. Це особливо виразно прочитується в козацьких думах про Самійла Кішку, козака Голоту, Івася Коновченка, в піснях про
Б. Хмельницького.
Про індивідуальну неповторність музичної декламації козацьких дум
О. Вересая писав М. Лисенко, про інших відомих майстрів-виконавців козацького думового епосу (М. Кравченка, лірника І. Скубія й інших) - Ф. Колесса, про співця Г.Гончаренка - Леся Українка і К. Квітка. Козацькими мотивами пройнята лірика Лесі Українки. Особливо виразно вона відчувається у 7-му розділі поеми «Подорож до моря»:
Глянуть на лиман той, -
втішається око!
Колись його хвилі вкривались широко
Тими байдаками, легкими чайками,
Що плили на сей бік та за козаками:
Швидко рідних визволяти
козаки летіли…
За мурами високими вороги тремтіли…
Славо, наша згубо! Славо, наша мати!
Тяжко зажуритись, як тебе згадати!
Кров’ю обкипіла вся наша давнина!
Поема, що лежала
під сукном
«Бояриня», яка довгий час була схована під сукно, своїми жанровими
ознаками істотно відрізняється від інших дев’яти драматичних поем Лесі Укра
|
|
| ОтаманЖитомирського обласного товариства УРК Олександр Дроздюк серед козацької молоді |
їнки. Сюжет твору (і це єдиний випадок) взято з вітчизняної історії, з історії України XVII століття, пронизаної козацькими мотивами.
Протиставляються два різних світи, дві соціально-історичні формації: Україна ІІ пол. 17 ст. з її культом козацької волі і кріпацька Росія. Такий історичний епохальний конфлікт знаходить своє втілення в межах теми родинного життя, звичаїв, побуту козацької старшини та російського боярства, він заглиблений у побут і розкривається через реалістично виписані характери.
Героїня драматичної поеми, донька козацького старшини Оксана, виходить заміж за молодого парубка Степана, який служить Україні, мешкаючи у Москві, він продовжує справу свого батька, учасника Переяславської ради. У першій дії виникає тема протиставлення України і Росії.
Друга дія відбувається в Москві. Українська дівчина мусить стати московською бояринею. Волелюбна натура героїні бунтує проти гнітючих «домостроївських» московських звичаїв, принизливого становища жінки. Як образу сприймає Оксана і при
ниження Степана на службі. Виникає глибокий розлад героїні з оточуючим ворожим світом. Проте зло не персоніфіковане, ось чому відсутня і боротьба, протиборство персонажів, неможливо виділити героїв-антагоністів, а життєві протиріччя розкриваються через аналіз людської душі, як у психологічній драмі.
Друга і третя дії насичені епічним началом, тут відтворено і побутові, і соціальні обставини. Ліричні за характером четверта та п’ята дії передають душевний стан героїні, внаслідок чого й авторські ремарки тут мають переважно психологічний характер.
Туга за рідним краєм, біль за його приниження, неволя породжують у героїні думки про смерть. Оксана залишає Степанові свій заповіт: «Подоланим подати пільгу».
Диплом на безсмертя
Ревно пошуковувана впродовж віків Українська держава хтозна, чи й можлива без її наявності у людині. Не всезагальній і сущій, а - приватній, про яку мало хто знає (хоч може й не знати нічого) всеукраїнський загал, не кажучи вже про загал міський чи сільський, над якими вже й майорять національні наші прапори, нації в них у внутрішньому розумінні змісту ще катма. Це зараз. А більше сотні років тому, коли до заштатного і зросійщеного Звягеля приїхала сім’я Косачів, ця «катманність» України вже чи й не унормувалася.
На почесній варті біля Русі-України стояли слово молодоукраїнської літератури, слово Олени Пчілки і Лесі Українки та їх активна подвижницька діяльність. Це вони надіслали клопотання Міністру освіти у 1907 році про «необходимость дать украинскому народу учиться на его родном языке». Такі переконання не завадили дати світу когорту величів із однієї родини.
Отож пам’ятаймо, що першим університетом європейського штибу була українська хата Косачів, яка своїй доньці Лесі та її братам і сестрам дала диплом на безсмертя.
У 140-й ювілейний рік з дня народження Лесі Українки хочеться вірити й у безсмертя держави, над якою вона «слізьми плакала», до якої озивалися «всі струни» її пера, за яку «життя поклали славні козаки».