|
|
| Творча інтелігенція спільно з реєстровими козаками відзначають 140-річчя з дня народження Лесі Українки у Музеї родини Косачів м.Новограда-Волинського. На світлині: фрагмент вистави «Лісова пісня» |
У 2009 році з нагоди Дня державності над Лесиною землею у Новограді-Волинському піднявся ще один хрест - козацький - на честь 360-річчя утворення Звягельського козацького полку. З того часу ще більшої уваги громадян міста здобуло місцеве реєстрове козацтво. Девіз громадської організації, «До міцної держави і добробуту України - через духовність і патріотизм кожної людини», воно щоденно втілює в життя реальними справами.
Новограду-Волинському є чим пишатися в минулому. Його багатовікова історія з першої літописної згадки в Іпатіївському літописі у 1257 році нараховує понад 750 років. Негаснучими зірками освітлюють її древні звягельчани, козаки Максима Кривоноса, декабристи Товариства об’єднаних слов’ян, учасники всіх війн. Найяскравішим сузір’ям в історії міста є родина Косачів, яка подарувала Україні і світові Лесю Українку, 140-річчя з дня народження якої відзначили 25 лютого, Михайла Косача (Обачного), Ольгу Косач-Кривинюк, якими пишаються не тільки мешканці Новограда-Волинського.
У місті вже більше сорока років працює Літературно-меморіальний музей Лесі Українки. Він зосереджує у своїй експозиції та фондах більше двох тисяч основного та близько тисячі одиниць науково-допоміжного фонду. За роки роботи музею його відвідало понад 600 тисяч відвідувачів, кожен з яких поніс із собою частинку тепла цієї оселі. Колектив музею на чолі із заслуженим працівником культури
В.О. Римською багато десятків років доносить до відвідувачів велич і силу духу, талант і ніжність славетної дочки Новограда-Волинського Лесі Українки. Тут зберігаються особисті речі сім’ї Косачів, до яких додалися у 2003 році дарунки внучатої племінниці Лесі Українки О. Лютон та давнього друга музею Л.І.Листовської-Кизуб.
Велику шану віддають люди ще трьом визначним членам цієї сім’ї. Олена Петрівна Драгоманова-Косач (літературний псевдонім - Олена Пчілка) - видатна українська письменниця, яка в нашому місті збирала етнографічні та фольклорні матеріали, пісні, легенди, українські вишивки. Саме на нашому матеріалі вийшла у світ велика наукова праця «Українські взори» французькою та українською мовами. Вона була першою жінкою - членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук. Брат Лесі Михайло Косач (літературний псевдонім - Михайло Обачний) - видатний фізик-метеоролог. Сестра Ольга Косач-Кривинюк (літературний псевдонім - Олеся Зірка) - перший біограф Лесі, берегиня Лесиного архіву, дитяча письменниця. До речі, брат і сестра народилися в Новограді-Волинському. На місці помешкання Завадських, у якому родина Косачів жила шість років перед від’їздом на Волинь, у 1999 році відбудовано будинок для музею родини Косачів. Саме у цій оселі бували М.Лисенко, М. Старицький, М. Драгоманов - гордість української культури ХІХ століття. І тут нині започатковано проведення обласних та міських козацьких рад УРК.
Письменник Анатолій Костенко в художньо-документальній біографії Лесі Українки (К.,Вид. «Дніпро»,1985) розповідає, як із Луцька везла Олена Пчілка дітей через село Горовиці на шляху до Берестечка. В одній із хат у селянки вони побачили шматок прапора з вишитими на ньому значками війська Запорозького. Мати читала дітям Т. Шевченка:
- Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?
-Почорніло я од крові
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили.
Розповідала Олена Пчілка дітям і про Журавлиху, цебто місце журби і лиха червня 1651 року. Особливо на Лесин дитячий світогляд тоді вплинуло побачене розоране поле з білими кістками та розповідь немолодого хлібороба, як приїхали пани з Дубна й Луцька та заборонили людям пом’янути душі загиблих за волю козаків на чергові роковини, сто чи двісті літ. «Трудно орати по кістках», - ці слова селянина не давали Лесі спокою все життя, надихали на творчість на козацьку тему.